Рішення № 71079333, 19.12.2017, Луганський окружний адміністративний суд

8.2.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6" про стягнення податкового боргу у розмірі 328391,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2017 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області (далі – Позивач) до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6" (далі – Відповідач, КП «ЛЖЕК №6») про стягнення податкового боргу у розмірі 328391,00 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

Відповідачем до ДПІ в м.Лисичанську було подано податкові декларації з ПДВ:

- №9171379269 від 19.09.2016 в розмірі 27933,00 грн.;

- №9193422882 від 17.10.2016 в розмірі 91218,00 грн.;

- №92206033175 від 17.11.2016 в розмірі 12976,00 грн.;

- №9019643558 від 15.02.2017 в розмірі 3947,00 грн.;

- №9043719513 від 17.03.2017 в розмірі 24411,00 грн.;

- №9068825961 від 19.04.2017 в розмірі 5479,00 грн.;

- №9090817076 від 16.05.2017 в розмірі 11733,00 грн.;

- №9117186952 від 20.06.2017 в розмірі 28195,00 грн.;

- №9138625565 від 18.07.2017 в розмірі 28896,00 грн.;

- №91652118417 від 17.08.2017 в розмірі 33091,00 грн.;

- №9189749463 від 18.09.2017 в розмірі 30844,00 грн.;

- №9212823604 від 13.10.2017 в розмірі 29668,00 грн.

У зв’язку з несплатою самостійно узгодженого податкового зобов’язання з ПДВ, з 30.09.2016 збільшилась сума податкового боргу з ПДВ на 328391,00 грн.

На виконання вимог п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, ДПІ в м.Лисичанську виставлена відповідачеві першу податкову вимогу №1/36 від 12.04.2007, яка була вручена посадовій особі відповідача 18.04.2007. Друга податкова вимога №2/46 від 22.05.2007, була вручена посадовій особі відповідача 23.05.2007. Вказані податкові вимоги Відповідачем на даний час не оскаржені та є чинними.

На підставі викладеного, Позивач просив стягнути перед бюджетом заборгованість з ПДВ у сумі 328391,00 грн. з рахунків суб’єкта підприємницької діяльності-юридичної особи Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6" за період з 30.09.2016 по 30.10.2017.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с.34), надав через канцелярію суду заяву про проведення судового засідання без участі представника (а.с.36).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, правом на подачу заперечень не скористався (а.с.35).

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про можливість розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6", код ЄДРПОУ 31261491, зареєстроване у якості юридичної особи 27.12.2000, 09.09.2004, 13811200000000040 Лисичанською міською радою Луганської області (а.с.5-6, 38-41).

Відповідачем до ДПІ в м.Лисичанську подано таку податкову звітність з податку на додану вартість, у якій визначено до сплати суму податкового зобов’язання, а саме:

- податкову декларацію від 19.09.2016 за серпень 2016 року на суму 27933,00 грн. (а.с.8);

- податкову декларацію від 13.10.2016 за вересень 2016 року на суму 91218,00 грн.(а.с.9);

- податкову декларацію від 17.11.2016 за жовтень 2016 року на суму 12976,00 грн.(а.с.10);

- податкову декларацію від 15.02.2017 за січень 2017 року на суму 3947,00 грн.(а.с.11);

- податкову декларацію від 15.03.2017 за лютий 2017 року на суму 24411,00 грн.(а.с.12);

- податкову декларацію від 13.10.2017 за вересень 2017 року на суму 29668,00 грн.(а.с.13);

- податкову декларацію від 18.09.2017 за серпень 2017 року на суму 30844,00 грн.(а.с.14);

- податкову декларацію від 17.08.2017 за липень 2017 року на суму 33091,00 грн.(а.с.15);

- податкову декларацію від 18.07.2017 за червень 2017 року на суму 28896,00 грн.(а.с.16);

- податкову декларацію від 15.06.2017 за травень 2017 року на суму 28195,00 грн.(а.с.17);

- податкову декларацію від 16.05.2017 за квітень 2017 року на суму 11733,00 грн.(а.с.18);

- податкову декларацію від 14.04.2017 за березень 2017 року на суму 5479,00 грн.(а.с.19).

Відповідно до п. п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» Відповідачу надіслано поштовим відправленням першу податкову вимогу форми «Ю1» від 12.04.2007 № 4828/24 на суму 6251,82 грн. (а.с.21), яку отримано останнім 18.04.2007 уповноваженою особою, та другу податкову вимогу від 22.05.2007 №2/46 на суму 21343,30 грн. (а.с.22).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

У відповідності із статтею 14 ПК України:

- грошове зобов’язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов’язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов’язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1);

- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки (підпункт 14.1.162 пункту 14.1);

- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов’язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

У відповідності із п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. п. 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п. п. 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (п. п. 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб підприємців протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (п. п. 49.18.5).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 203 ПК України визначено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1).

Сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (пункт 203.2).

Судом встановлено, що КП «ЛЖЕК №6» має податковий борг з податку на додану вартість з 30.09.2016 у загальному розмірі 328391,00 грн., який утворився за Відповідачем внаслідок несплати самостійно визначених у податковій звітності податкових зобов’язань протягом 10 календарних днів з дня граничного строку подання податкової декларації з податку на додану вартість (до 30 числа місяця, наступного за звітним).

Наявність у Відповідача податкового боргу з податку на додану вартість підтверджена розрахунком суми податкового боргу (а.с.23) та зворотнім боком інтегрованої картки платника податків з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (а.с.24-28).

Відповідачем суду не надано доказів сплати цього податкового боргу.

Пунктом 95.1 статті 95 ПК України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. п. 95.2 та 95.3 ст. 95 ПК України).

Оскільки КП «ЛЖЕК №6» вручено першу та другу податкові вимоги, які є чинними, суд дійшов висновку, що контролюючим органом при зверненні до суду дотримано вимоги статті 95 ПК України.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючи органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (пункт 41.2 статті 41 ПК України).

Згідно з підпунктом 19-1.1.22 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу, здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

З вищевикладеного слідує, що контролюючим органом, уповноваженим здійснювати стягнення, є органи ДФС України обласного рівня, зокрема, Головне управління ДФС у Луганській області.

Враховуючи, що відповідачем на час розгляду даної адміністративної справи податковий борг з податку на додану вартість у сумі 328391,00 грн. не сплачений, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору, не відшкодовуються, оскільки відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб’єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб’єкта владних повноважень, пов’язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Луганській області до Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6" про стягнення податкового боргу у розмірі 328391,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути податковий борг з податку на додану вартість за період з 30.09.2016 по 30.10.2017 в загальній сумі 328391 (триста двадцять вісім тисяч триста дев’яносто одна) гривня 00 копійок з рахунків Комунального підприємства "Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6" (ідентифікаційний код юридичної особи: 31261491, місцезнаходження юридичної особи: 93193, Луганська область, м.Лисичанськ, м.Новодружеськ, вул.Куйбишева, буд.16) у банках, обслуговуючих платника податку та з рахунків платника податку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.