Ухвала суду № 71077395, 14.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Матківської М.В., Сопруна В.В.,

за участю секретаря Сніжко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року,

встановила:

У лютому 2015 року Вінницька міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спадщини відумерлою. Просила визнати кімнату №211 у будинку 82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці відумерлою спадщиною та передати її у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Посилається на те, що ОСОБА_3 померла 23.03.2013 року в м. Вінниці, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції є актовий запис про її смерть за №848 від 27.03.2013 року. Померлій ОСОБА_4JI. належала кімната №211 будинку №82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці.

Вінницькою міською радою було подано заяву про визнання кімнати №211 в будинку №82 по вулиці Немирівське шосе в м. Вінниці відумерлою спадщиною.

Однак, під час розгляду справи до суду надійшла з Другої Вінницької державної нотаріальної контори спадкова справа на майно ОСОБА_3, у якій міститься заява ОСОБА_2, про прийняття спадщини за ОСОБА_3 Проте, станом на 2014 рік свідоцтво про право на спадщину не видано. У зв’язку з цим заяву Вінницької міської ради було залишено без розгляду.

Вінницька міська рада звернулась із заявою про визнання кімнати №211 відумерлою спадщиною, оскільки у серпні 2014р. житлово - експлуатаційна організація повідомила проте, що при виявленні заборгованості по зазначеній кімнаті, що підтверджується довідкою ПП «Бокуд» від 28.08.2014 року, було з’ясовано, що власник кімнати померла ще 23.03.2013 року і спадкоємці не звертались за переоформленням особового рахунку. Крім того, працівниками експлуатуючої організації було складено акт про те, що ОСОБА_4 проживала одна.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року позов Вінницької міської ради задоволено. Визнано кімнату №211 у будинку 82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці відумерлою спадщиною та передано її у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Вінницької міської ради судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року заяву представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, від імені якої діє згідно довіреності її представник ОСОБА_5, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на його незаконність, необґрунтованість, неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судовому засіданні в суду апеляційної інстанції представник скаржника відповідача у справі ОСОБА_2 - ОСОБА_5 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник позивача у справі Вінницької міської ради до суду не з’явилася, хоча належним чином була повідомлена про місце та час розгляду справи, тому відповідно до вимог ст.ст. 74,76, ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у її відсутність.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника скаржника, вивчивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов’язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов’язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов’язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів переконана, що рішення суду першої інстанції у даній справі зазначеним вимогам Закону повністю відповідає.

Судом встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини, згідно яких ОСОБА_3 померла 23.03.2013 року в м. Вінниці, про що у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції є актовий запис про її смерть за №848 від 27.03.2013 року (а.с.13,21).

Відповідно до інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.09.2014 року кімната №211 в гуртожитку №82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва на право власності від 27.09.2012 року (а.с.15-16). Особовий рахунок по обслуговування даної кімнати відкрито на ім'я ОСОБА_4, як вбачається з даного особового рахунку в даній кімнаті була зареєстрована лише ОСОБА_4 ( а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів спадкової справи на майно ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_2 зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_3, однак, свідоцтво про право на спадщину їй не видано (а.с. 4-12).

Згідно акту від 04.09.2014р. № 615 складеного працівниками ПП «Бокуд» ОСОБА_4JI. в кімнаті №211 в гуртожитку №82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці проживала одна на день смерті 23.03.2013р. є одинока (а.с. 19). Згідно довідки від 28.08.2014р. №1161 ПП «Бокуд» наявна заборгованість по комунальним послугам по зазначеній кімнаті (а.с. 17).

Як вбачається з матеріалів даної справи, судом неодноразово зупинялося провадження у справі, зокрема до розгляду іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31.08.2016року скасовано рішення вінницького міського суду Вінницької області від 04.07.2016р.В позові ОСОБА_2 до Вінницької міської ради про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини відмовлено (а.с. 106-109).

Згідно ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статею 1270 ЦК України встановлено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Відповідно до вимог ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Статтею 1277 ЦК України визначено, що в разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об’єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини. Особи, які мають право або зобов’язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням. Територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу. Якщо власниками відумерлого майна стали декілька територіальних громад, вимоги кредиторів спадкодавця задовольняються територіальними громадами пропорційно до вартості відумерлого майна, набутого у власність кожною з них.

Відповідно до вимог ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку про те, що даний позов за вищевказаних підстав є обґрунтований, повністю підтверджений матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі, шляхом визнання кімнати №211 у будинку 82 по вул. Немирівське шосе в м. Вінниці відумерлою спадщиною та передати її у власність територіальній громаді м. Вінниці в особі Вінницької міської ради.

Також відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України, судом правильно вирішено питання про розподіл між сторонами судових витрат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача судового збору у розмірі 243,60 грн.

Колегія суддів переконана, що оскаржуване відповідачем рішення суду першої інстанції є правильним, законним, обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.09 року «Про судове рішення у цивільній справі», а апеляційна скарга висновків суду не спростовує та підлягає відхиленню.

Враховуючи викладене, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального та не порушені норми процесуального права.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що судом проведено заочний розгляд справи з порушенням вимог ст.ст. 224,225 ЦПК України, оскільки дані твердження є голослівними та матеріалами справи не підтверджені. Судом першої інстанції, при проведенні заочного розгляду справи вимог процесуального права не порушено.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відмову місцевим судом відповідачу в зупиненні провадження у справі до розгляду касаційним судом іншої цивільної справи, оскільки відповідно вимог п.4 ч.1 ст.201 ЦПК України та п.33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що заявник не довів неможливості розгляду даної справи до вирішення іншої цивільної справи.

Крім цього, слід зазначити, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими висновків та висновків місцевого не спростовують.

За таких обставин колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та переконана, що дане рішення є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги, що наведені на їх обґрунтування, висновків суду належними та допустимими доказами не спростовують і не дають підстав для висновку про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду у даній справі підлягає залишенню без змін.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів –

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_6

Судді : /підпис/ ОСОБА_7

/підпис/ ОСОБА_8

Згідно з оригіналом: