Ухвала суду № 71076721, 13.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58

УХВАЛА

"13" грудня 2017 р. Справа №910/12963/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

при секретарі судового засідання: Чміль Я.Є.

та представників:

від апелянта: не з'явився;

ліквідатора: не з'явився;

від боржника: Килимник А.М. (дов. від 26.12.2016);

розглянувши апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві

на постанову господарського суду міста Києва від 25.09.2017

у справі № 910/12963/17 (Суддя Яковенко А.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Директ Центр"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі №910/12963/17 визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Директ Центр"; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Волкову Марину Володимирівну; підприємницьку діяльність банкрута завершено; вирішено інші процесуальні питання.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду міста Києва від 25.09.2017 у справі № 910/12963/17 та припинити провадження у даній справі.

В обґрунтування апеляційної скарги Головне управління ДФС у м. Києві посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.11.2017 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 13.12.2017.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 13.12.2017 представник боржника заперечив проти апеляційної скарги, зазначивши, що апелянт не набув статусу учасника провадження у даній справі та не має право на апеляційне оскарження в даному випадку, просив припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві.

Представник апелянта та інші учасники судового процесу в судове засідання 13.12.2017 не з'явилися. Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта та інших учасників судового процесу, що не з'явилися у судове засідання, за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони.

Згідно з частиною 1 статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

В силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У відповідності до абз. 16 ст. 1 Закону учасниками провадження у справі про банкрутство визнано таких осіб: сторони (конкурсні кредитори та боржник), забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Відповідно до абз. 7 ст. 1 Закону, визначено термін "кредитор", як юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

При цьому колегія суддів бере до уваги, що вищевказаний перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство названа стаття відносить також інших осіб, які у випадках, передбачених Законом про банкрутство, беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Необхідно зазначити, що особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статус кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Директ Центр" у судовому засіданні 13.12.2017, встановила, що в матеріалах даної справи відсутні докази наявності заборгованості боржника перед апелянтом, докази звернення апелянта до суду з заявою з кредиторськими вимогами до боржника та, відповідно, відсутня ухвала про визнання кредиторських вимог Головного управління ДФС у м. Києві до боржника у даній справі.

Судова колегія дійшла висновку, що апелянт - Головне управління ДФС у м. Києві не набув статусу кредитора у справі про банкрутство, а відтак не наділений процесуальним правом на оскарження постанови господарського суду м. Києва від 25.09.2017 у справі № 910/12963/17.

Так, Головне управління ДФС у м. Києві на момент винесення оскаржуваної постанови місцевого суду та звернення до Київського апеляційного господарського суду з даною апеляційною скаргою не набуло процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у даній справі про банкрутство, що має право на апеляційне оскарження прийнятої у даній справі постанови суду першої інстанції від 25.09.2017, а тому податковий орган в даному випадку не мав права подавати апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції в порядку, передбаченому положеннями ст. 91 ГПК України.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 06.04.2016 у справі № 914/4284/15, та інших.

Законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання кредиторських вимог до боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.

Отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у Головного управління ДФС у м. Києві (апелянта) було відсутнє.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що Головне управління ДФС у м. Києві не набуло статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, відсутні підстави вважати, що права апелянта оскаржуваною постановою порушені чи що судом першої інстанції в даному випадку вирішувались питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі, апелянт не довів права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови господарського суду м. Києва від 25.09.2017 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 25.09.2017 у справі № 910/12963/17.

2. Матеріали справи № 910/12963/17 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді А.А. Верховець

В.О. Пантелієнко