Постанова № 71076546, 12.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 914/872/15

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Матущак О.І.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Військової частини А-0284, м.Львів № 3915 від 19.08.2015

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року

у справі № 914/872/15

за позовом: ТОВ "Хотел Менеджмент Груп", м.Трускавець Львівської області

до відповідача 1 Військової частини А-4514, м.Львів

до відповідача 2 Військової частини А0284, м.Львів

про стягнення 10 418, 89 грн.,

За участю представників :

від позивача Тимчишин Н.В. - представник

від відповідача-1: не з'явився;

від відповідача-2: Балаушко А.М. - представник;

Представникам сторін в судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлялось.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року у справі № 914/872/15 (суддя Король М.Р.) позовні вимоги до Військової частини А0284 задоволено повністю. Стягнуто з Військової частини А0284 на користь ТОВ "Хотел Менеджмент Груп" 8 905,68 грн. основної заборгованості, 2 769,63грн. інфляційних втрат, 213,16 грн. - 3% річних. В частині позовних вимог до Військової частини А-4514 провадження у справі припинено.

Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги позивача про стягнення 8905,68 грн. боргу є обґрунтованими та підставними .

Військовою частиною А0284 подано апеляційну скаргу № 3915 від 19.08.2015 р., в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення суду є неправомірним, прийнятим з порушенням норм матеріального та процессуального права, при прийнятті рішення судом неповно з»ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи. Зокрема, скаржник зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в підтвердження надання послуг саме на суму 19 902,12грн. впродовж квітня-липня 2012 року. Факт наявності заборгованості відповідача 1 перед позивачем є надуманим та недоведеним належними документальними доказами.

Скаржник також зазначає, що ним не отримувались первинні документи, передавальний акт, які б підтверджували заборгованість відповідача 1 перед позивачем за послуги по обробці (пранню) білизни.

Також, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановлено повноваження особи, яка підписала позовну заяву, не оглядались та не досліджувались оригінали документів, на які посилався позивач у позовні заяві.

ТОВ "Хотел Менеджмент Груп" у посьмових поясненнях на апеляційну скрагу №720/1 від 30.09.2015р. просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на те, що факт надання послуг позивачем відповідачу 1 підтверджується актом №3044 приймального контролю якості та кількості наданих послуг. За надані послуги за договором позивачем виставлено рахунок відповідачу 1 №492759 від 30.06.2012р., який не був оплачений відповідачем. Отже заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить 8 905,68грн. Оскільки строк оплати суми боргу вже настав і відповідачем 1 порушується грошове зобов»язання позивачем до суми позовни вимог включено суму 3% річних у розмірі 213,16грн. та 2 769,63 інфляційних за весь період прострочення.

Позивач також зазначає, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції стало відомо, що відповідача 1 розформовано, а його правонаступником є відповідач 2, що підтверджується листом №322/1/6245 від 07.07.2015р. Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штрабу Збройних Сил України. Відповідачами при розгляді справи в суді першої інстанції не надано суду жодного доказу на спростування наведених позивачем обставин, а також доказів спростування факту правонаступництва зобов»язань за договром.

Позивач вважає рішення суду законним, обгрунтованим та таким, що прийняте з повним та об»єктивним дослідженням усіх обставин справи та правильним застосуванням норм матеріального та процессуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

16.04.2012 ТОВ "Хотел Менеджмент Груп" (позивач у справі, виконавець згідно договору) та військова частина А4514 (відповідач у справі, замовник згідно договору) уклали договір на виконання послуг з прання білизни № 12, відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по обробці білизни (прання, прасування) у відповідності до вимог даного договору, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги в строки і на умовах встановлених даним договором.

Розрахунок здійснюється згідно виставлених актів виконаних робіт (наданих послуг) ( п.п. 5.2.5.3 договору).

Згідно додаткової угоди № 1 до договору № 12 від 16.04.2012 прання білизни здійснюється з розрахунку 7,98 грн. за 1 кг.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 19.04.2012.

Позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 8 905,68 грн., що підтверджується актом приймального контролю якості та кількості послуг з прання № 3044 на суму 8 905,68 грн. та накладними № В2963 від 07.06.2012; № 2989 від 14.06.2012; № В3017 від 21.06.2012; № В3044 від 27.06.2012; № В3072 від 04.07.2012; № В3097 від 11.07.2012; № 3126 від 18.07.2012 та № 3153 від 25.07.2012.

На дану суму позивачем виставлено рахунок відповідачу № 492759 від 30.06.2012.

Оскільки оплата відповідачем проведена не була, позивач звернувся до останнього із вимогою № 156 від 30.05.2014 про оплату боргу.

Станом на дату подання позову та розгляду справи по суті відсутні докази оплати відповідачем вартості отриманих послуг в розмірі 8 905,68 грн.

Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача (згідно заяви про збільшення позовних вимог) 2 769,63 грн. інфляційних втрат та 213,16 грн. 3% річних. Відтак, сума позову складає 11 888,47 грн.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 8 905,68 грн. основної заборгованості, 2 769,63грн. інфляційних втрат, 213,16 грн. - 3% річних.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції скаржник заперечив надання послуг саме на суму 19 902,12грн. впродовж квітня-липня 2012 року, а також зазначив, що факт наявності заборгованості відповідача-1 перед позивачем є надуманим та недоведеним належними документальними доказами.

Скаржник також зазначає, що ним не отримувались первинні документи, передавальний акт, які б підтверджували заборгованість відповідача-1 перед позивачем за послуги по обробці (пранню) білизни.

Ухвалою суду розгляд справи зупинявся до закінчення військовою прокуратурою Львівського гарнізону Західного регіону України досудового розслідування у кримінальному провадженні №42015140410000710, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та проводиться саме за фактом вчинення службовими військовими особами військової частини А-4514 кримінального правопорушення, передбаченого ст.366 Кримінального кодексу України (що є корупційним-службовим підробленням саме тих документів, які покладені в основу оскаржуваного рішення Господарського суду Львівської області від 30 липня 2015 року у справі №914/872/15).

Ухвалою від 19.11.2017 поновлено провадження у даній справі, оскільки 27.11.2017 на адресу Львівського апеляційного господарського суду надійшов лист Головного управління національної поліції у Львівській області №16658/16/4/2017 від 24.11.2017, яким повернено оригінали накладних з господарської справи №914/872/15, а також управління повідомило, що кримінальне провадження №42015140410000710 закрито на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв"язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

А відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом , 16.04.2012 позивач та відповідач 1 уклали договір № 12 на виконання послуг з прання білизни, який є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків між сторонами відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 19.04.2012.

Як зазначає позивач, ним надано відповідачу послуги на загальну суму 8 905,68 грн., що підтверджується актом приймального контролю якості та кількості послуг з прання № 3044 від 30.06.2012 на суму 8 905,68 грн. та накладними № В2963 від 07.06.2012; № 2989 від 14.06.2012; № В3017 від 21.06.2012; № В3044 від 27.06.2012; № В3072 від 04.07.2012; № В3097 від 11.07.2012; № 3126 від 18.07.2012 та № 3153 від 25.07.2012.

На дану суму позивачем виставлено рахунок відповідачу № 492759 від 30.06.2012.

На адресу Міністерства оборони України надіслано запит Львівського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 вих. № 09-04/128/15, в якому суд просив надати інформацію, чи дійсно військова частина А 4514 розформована з наданням відомостей про підставу та дату її розформування. У випадку розформування вищевказаної військової частини, надати інформацію, яка особа є її правонаступником, з наданням відомостей про підставу та дату правонаступництва.

У відповідь на зазначений запит військова частина №А 0105 Міністерства оборони України повідомила суд, що на виконання вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 20.10.2014 №Д-322/1/37дск військову частину А 4514 розформовано на 31.12.2014 та її правонаступником визначено військову частину А 0284 (м.Львів).

Крім того, листом №322/1/6245 від 07.07.2015 року Головним управлінням оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України повідомлено, що станом на 15.09.2014 року військову частину А0284 переведено на організацію, штат та умовне найменування особливого періоду. Водночас, відповідно до вимог розпорядження першого заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 20.03.2014 року тільки для фінансової діяльності та здійснення фінансових розрахунків дозволено використовувати умовне найменування мирного часу, у тому числі найменування "військова частина А0284".

Військова частина А0284, м.Львів заперечила факт здійснення послуг прання білизни згідно Акту №3044 приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання та накладних №В3097 від 11.07.2012р., №3126 від 18.07.2012р., №3153 від 25.07.2012р., №В3072 від 04.07.2012р., №В3044 від 27.06.2012р., №В2963 від 07.06.2012р., №2989 від 14.06.2012р. та №В3017 від 21.06.2012р.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

У статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку зазначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а в частині 9 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" міститься застереження про те, що вилучення оригіналів первинних документів забороняється, крім випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Аналіз спірних накладних, за якими здійснено послуги з прання білизни, свідчить, що вони оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Із зазначених накладних №В3097 від 11.07.2012р., №3126 від 18.07.2012р., №3153 від 25.07.2012р., №В3072 від 04.07.2012р., №В3044 від 27.06.2012р., №В2963 від 07.06.2012р., №2989 від 14.06.2012р. та №В3017 від 21.06.2012р. не вбачається виконання послуг з прання білизни згідно договору № 12 від 16.04.2012.

Окрім того, акт №3044 (без дати) приймального контролю якості та кількості наданих послуг з прання на суму 8 905,68грн. та рахунок на оплату №492759 від 30.06.2012 на суму 8 905,68грн., надані позивачем, не є належними та допустимими доказами надання позивачем послуг відповідачу на підставі договору №12 від 16.04.2012, оскільки в зазначеному акті є посилання на рахунок №492759, який оформлений раніше (30.06.2012) ніж накладні №В3097 від 11.07.2012, №3126 від 18.07.2012, №3153 від 25.07.2012, №В3072 від 04.07.2012, зазначені в акті, якими на думку позивача підтверджується здійснення господарської операції згідно договору.

В ході розгляду справи позивачем не надано переконливим пояснень та доказів в спростування зазначених розбіжностей.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

За приписами статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Тобто, метою апеляційного суду є розгляд справи повторно.

В силу приписів статті 105 названого Кодексу за наслідками розгляду апеляційної скарги апеляційний господарський суд приймає постанову, у якій мають бути зазначені, зокрема, обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією; доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази; мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів (відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №914/1677 від 08.04.2015)

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене судова колегія прийшла до висновку, що вимоги позивача належним чином документально не обгрунтовані, в зв»язку із чим відсутні підстави для їх задоволення. З огляду на викладене не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо інфляційних втрат та 3% річних.

Згідно із ч.1 ст.104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

За таких обставин, оцінивши докази в їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Враховуючи задоволення вимог апеляційної скарги, відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Військової частини А-0284, м.Львів № 3915 від 19.08.2015 задоволити.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 30.07.2015 року у справі № 914/872/15 скасувати. В позові відмовити.

3.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Хотел Менеджмент Груп" (82200, Львівська область м. Трускавець, майдан Кобзаря,1, ідентифікаційний код 36518205) на користь Військової частини А0284 (79026, м.Львів, вул.Стрийська,88, ідентифікаційний код 00474067) 913,50грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Місцевому господарському суду видати наказ.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

5.Справу направити у Господарський суд Львівської області.

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Матущак О.І.

Суддя Орищин Г.В.