Рішення № 71076528, 11.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2017р. Справа № 914/2432/17

За позовом: Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», м. Львів,

до відповідача: Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України», м. Львів,

про: стягнення заборгованості в розмірі 5 848,19 грн

Суддя М. Синчук

при секретарі Х. Карась

За участю представників:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» про стягнення заборгованості в розмірі 5 848,19 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним. В листопаді 2010 року між позивачем та відповідачем – Державним підприємством «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді. Однак, відповідачем взяті на себе за договором зобов’язання із оплати за поставлену теплову енергію за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року належним чином не виконувались, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 141,01 грн., що й зумовило звернення до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 198,55 грн пені, нарахованої на підставі договору, а також 419,87 грн індексу інфляції та 88,76 грн 3 % річних, нарахованих у відповідності до закону.

Представник позивача в судове засідання 11.12.2017р. не з’явився, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився. 08.12.2017 р., через канцелярію суду, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із неможливістю забезпечити участь уповноваженого представника в судове засідання. Вимог ухвали суду від 28.11.2017 р. не виконав.

Суд розглянув клопотання про відкладення розгляду справи та відмовив в задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, судом встановлено таке.

Між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (енергопостачальна організація за договором, позивач по справі) та Державним підприємством «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (споживач за договором, відповідач по справі) укладено договір №4768/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.11.2010р., за яким енергопостачальна організація взяла на себе зобов’язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач – отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1).

За умовами договору, розрахунки за гаряче водопостачання та теплову енергію для опалення, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів та іншими не забороненими чинним законодавством формами (п.6.1). Розрахунковим періодом є календарний місяць (п.6.2). Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії для опалення та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження. (п.6.3).

Позивач стверджує, що всупереч умовам договору, відповідачем здійснено часткову оплату вартості теплової енергії та приєднаного теплового навантаження за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 141,01 грн.

Зазначене зумовило звернення ЛМКП “Львівтеплоенерго” до суду із позовною заявою, в якій окрім суми основного боргу до стягнення також заявлено 198,55 грн пені, нарахованої на підставі договору, а також 419,87 грн індексу інфляції та 88,76 грн 3 % річних, нарахованих у відповідності до закону.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Згідно ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконувались взяті на себе за договором зобов’язання із оплати за поставлену теплову енергію за період з січня 2017 року по жовтень 2017 року належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 5 141,01 грн.

Суд також зазначає, що відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Як визначено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, відповідно до п.7.2.3 договору, споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проаналізувавши долучений до позовної заяви розрахунок позовних вимог, суд приходить до висновку, про підставність проведених позивачем нарахувань 198,55 грн. пені, 419,87 грн. індексу інфляції та 419,87 грн. 3 % річних.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України “Про судовий збір”, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України “Про судовий збір” ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб на 1 січня 2017 року встановлений у розмірі 1600 гривень.

При поданні даного позову, позивач сплатив 1600,00 грн судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Окрема будівельна дільниця Державної прикордонної служби України» (79053, м. Львів, вул. В.Великого, 10, ідентифікаційний код 14321570) на користь Львівського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» (79040, м. Львів, вул. Д.Апостола, 1, ідентифікаційний код 05506460) 5 141,01 грн основного боргу, 198,55 грн пені, нарахованої на підставі договору, а також 419,87 грн індексу інфляції та 88,76 грн 3 % річних та 1600,00грн. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до ст.116 ГПК України.

4. В задоволені решти вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.