Постанова № 71076472, 13.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа№ 910/15676/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гаврилюка О.М.

секретар судового засідання Каніковський А.О.

за участю представників:

від позивача: Нелин Т.М. (представник за довіреністю)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

на рішення господарського суду міста Києва

від 05.10.2017

у справі №910/15676/17 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс"

до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія"

про стягнення 8031, 62 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 8031,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виплатою позивачем потерпілій особі страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1049971 від 24.06.2016, внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав, що відповідно до п. 36.2. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість у розмірі 20 %, що становить 1338,60 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2017 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" 7531 (сім тисяч п'ятсот тридцять одну) грн. 62 коп. страхового відшкодування та 1500 (одну тисячу п'ятсот) грн. 39 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/15676/17 в частині стягнення вартості податку на додану вартість в розмірі 1338,60 грн., та винести нове рішення, яким відмовити в частині стягнення вартості податку на додану вартість в розмірі 1338,60 грн.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. В апеляційній скарзі скаржником зокрема зазначено про те, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість в розмірі 20%, оскільки позивачем не надано суду підтверджень факту оплати ремонту пошкодженого автомобіля.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2017 (у складі: головуючого судді: Іоннікова І.А., суддів Гаврилюка О.М., Тарасенко К.В.) прийнято апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2017.

В судове засіданні апеляційної інстанції представник відповідача не з'явився.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача надав пояснення по суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

24.06.2016 між Приватним акціонерним товариством "Європейський страховий альянс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санофі-Авентіс Україна" укладено договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1049971, відповідно до якого, було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортними засобами, зокрема - автомобілем "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 (додаток №1 від 07.09.2016 до договору).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

У відповідності зі ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України, предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2017 по проспекту Возз'єднання, буд. 7, в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_4

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс" автомобіль "Peugeot", державний номер НОМЕР_1.

Згідно постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 06.04.2017, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, що сталося 22.01.2017 по проспекту Возз'єднання, буд. 7, в м. Києві, за участю автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 та автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування", страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №61/17 від 15.05.2017 вартість відновлювального ремонту автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1 становить 8031,62 грн.

26.05.2017 позивачем складено страховий акт №152/17/50/ТР25/00/2, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 8031,62 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту та страхового акту позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 8031,62 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №4216 від 01.06.2017.

23.08.2017 позивачем на адресу відповідача направлено заяву №2045/18 від 10.08.2017 про виплату страхового відшкодування, в якій позивач просив відповідача здійснити грошове відшкодування в порядку регресу у розмірі 8031,62 грн., шляхом перерахуванням коштів на поточний рахунок Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс" №26500001379978 в ПАТ "Універсал Банк", яка отримана відповідачем 31.08.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Приватне акціонерне товариство "Європейський страховий альянс" зазначає, що у зв?язку з тим, що останнім було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду; враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" за полісом №АЕ/7745635, а також з огляду на те, що водія автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 8031,62 грн., завдану з вини водія застрахованого транспортного засобу.

Положення статті 22 Цивільного кодексу України передбачає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено вище, позивачем на виконання зобов'язань за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів №1049971 від 24.06.2016, предметом якого є страхування транспортного засобу "Peugeot", державний номер НОМЕР_1, було відшкодовано на користь страхувальника 8031,62 грн.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника. Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №3-303гс15.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, до позивача у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до особи, відповідальної за заподіяний збиток із залишком строку позовної давності.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено вище, вина особи, яка керувала транспортним засобом "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 06.04.2017 у справі №755/2679/17, якою ОСОБА_4, водія транспортного засобу "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 255,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність водія за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АЕ/7745635.

Згідно зі ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Таким чином, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням ОСОБА_4 автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1, у відповідача виник обов'язок відшкодувати позивачу витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Суд звертає увагу, що Законом України "Про страхування" та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2015 року у справі №3-50гс15, постановах Вищого господарського суду України від 01.02.2016 у справі №910/6190/15-г, від 02.02.2016 у справі №910/13155/15, від 02.02.2016 у справі №910/25250/15, від 03.02.2016 у справі №910/15485/15, від 04.02.2016 у справі №910/14599/15.

Таким чином, суд приходить до висновку, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 23 серпня 2011 року у справі №42/92.

Зі змісту відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує свій обов'язок сплатити позивачу страхове відшкодування в порядку регресу, але вважає, що сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму податку на додану вартість у розмірі 20 %, що становить 1338, 60 грн., яка не підлягає сплаті в порядку п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" до моменту надання відповідачу доказів на підтвердження факту оплати проведеного ремонту пошкодженого транспортного засобу та на підтвердження того, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

Проте колегія суддів вважає, що вказані доводи відповідача є помилковими.

Так, відповідно до абз.2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Тобто, за змістом цього нормативного положення, сума зменшується на 20% (ПДВ) лише у випадку, якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника). В даному випадку мова йде про регресне відшкодування, а бенефіціаром є страховик потерпілої особи, а не її представник. Тому в даному випадку вищевказане нормативне положення не підлягає застосуванню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 11.02.2016 у справі № 910/19300/15.

Крім того, відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку №61/17 від 15.05.2017, складеного суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ №13854/12 від 28.09.2012, внесений до державного реєстру оцінювачів України № 6677 від 14.07.2008), на підставі якого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 8031,62 грн., вбачається, що суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_5 є платником податку на загальних підставах.

Отже, враховуючи наведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля "Peugeot", державний номер НОМЕР_1, у нього виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду, тобто, у даному випадку до Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія", оскільки цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2 застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Українська транспортна страхова компанія" за полісом № АЕ/7745635, а також з огляду на те, що водія автомобіля "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2 визнано винним у вчиненні правопорушення.

Разом з тим, враховуючи те, що частиною другою статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а з полісу №АЕ/7745635, яким застраховано відповідальність власника транспортного засобу "Skoda Octavia", державний номер НОМЕР_2, вбачається, що розмір франшизи складає 500,00 грн., тоді розмір страхового відшкодування, яке зобов'язане виплатити Приватне акціонерне товариство "Українська транспортна страхова компанія" зменшується на розмір франшизи 500,00 грн. та становить 7531,62 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування у розмірі 7531,62 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська транспортна страхова компанія" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 05.10.2017 у справі №910/15676/17 - без змін.

Матеріали справи №910/15676/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

О.М. Гаврилюк