Постанова № 71076396, 13.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2017 р. Справа № 914/1351/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Желік М.Б.

суддів Галушко Н.А.

Костів Т.С.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" вих.№910 від 22.05.2017 року

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.17

у справі № 914/1351/16

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілік Буд", м. Київ

про: банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест» (вул. Суховоля, 61, м. Трускавець, Львівська область, 82200, код ЄДРПОУ 30439207),

за участю представників:

апелянт: Ключинський К.Л.,

Уповноважена особа ФГВФО: Оберемко Р.А.,

ТзОВ «Стандарт Кепітал»: Медвідь Л.М.,

ТзОВ «Вілік Буд»: Панченко Є.В.

Учасникам процесу роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У судовому засіданні 13.12.2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.17 у справі № 914/1351/16 (суддя Артимович В.М.) грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" визнано повністю в сумі 140 069 911,00 грн., які підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю „Трускавецьінвест", з яких 2 756,00 грн. (судовий збір) - перша черга; 140 067 155,00 грн. (основний борг) - четверта черга.

Не погоджуючись з ухвалою господарського Львівської області від 17.05.2017 року, Публічне акціонерне товариство "Європейський газовий банк" подало апеляційну скаргу. Апелянт зазначає, що договорам факторингу судом не надано належної правової оцінки. Апелянт стверджує, що у заявника відсутнє право вимоги до боржника за договором факторингу №01-04/16-05 від 01.04.2016 року на суму 14 616 105,44 грн.; що вимоги за договором факторингу № 01-04/16-06 від 01.04.2016 року безпідставні, оскільки порука є припиненою; що вимоги за договором факторингу № 01-04/16-01 від 01.04.2016 року на суму 1 956 743,69 грн. безпідставні, оскільки порука є припиненою. Апелянт також не погоджується з обгрунтованістю вимог за договорами факторингу № 01-04/16-02, №01-04/16-04, №01-04/16-07 від 01.04.2016 року. Просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 17.05.2017 року у справі № 914/1351/16 про визнання грошових вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" та відмовити у визнанні його грошових вимог.

Згідно з автоматизованим розподілом справ КП "Документообіг господарських судів", 10.08.2017 року справу за № 914/1351/16 розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б., членам колегії суддям Галушко НА., Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11.08.2017 року матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.17 у справі №914/1351/16 прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 20.09.2017р.

Ухвалою суду від 20.09.2017 у справі №914/1351/16 задоволено клопотання ПАТ "Європейський газовий банк" та зупинено апеляційне провадження по розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.2017 року до закінчення розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги ПАТ "Європейський газовий банк" вих.№1498 від 13.09.2017 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2017 року касаційну скаргу касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" задоволено. Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі №914/1351/16 скасовано. Справу №914/1351/16 передати на розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

27.11.2017 року матеріали справи №914/1351/16 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою суду від 28.11.2017 року поновлено провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судовому засіданні на 13.12.2017 року.

У процесі розгляду апеляційної скарги 01.09.2017 року на адресу суду від ПАТ "Європейський газовий банк" надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи у справі. Так, заявник просить призначити у справі судову технічну експертизу договорів поруки від 05.10.2014 року, від 04.10.2014 року, від 07.10.2014 року, від 13.10.2014 року, від 23.10.2014 року, від 12.06.2014 року, від 20.06.2014 року з додатковими угодами.

Відповідно до ч.1 ст.41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Колегія суддів зазначає, що заявлене ПАТ "Європейський газовий банк" клопотання про призначення судової експертизи не обґрунтоване об'єктивними обставинами, жодними доказами не підтверджено необхідності проведення такої експертизи. Більше того, клопотань про призначення у справі судової експертизи заявником не подавалось у суді першої інстанції при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал". Відтак, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ПАТ "Європейський газовий банк" про призначення судової технічної експертизи.

13.12.2017 року представником АТ «Єврогазбанк» через канцелярію суду надано письмове пояснення на виконання вимог ухвали суду щодо неможливості надання оригіналів апеляційної скарги з додатками.

У судовому засіданні 13.12.2017 року представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржувану ухвалу з підстав, вказаних в апеляційній скарзі. Представники ТзОВ «Стандарт Кепітал» і ТзОВ «Вілік Буд» проти вимог апеляційної скарги заперечили.

Боржник та інші учасники у справі про банкрутство явки представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, клопотань, заяв щодо розгляду справи не подавали, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлялись належним чином.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи належне повідомлення учасників процесу про дату і час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за участю представників, що з'явилися, та за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла до висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Ухвалою суду від 01.06.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство ТзОВ „Трускавецьінвест".

30.06.2016 р. ТзОВ "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" надіслав суду заяву про визнання кредитором у даній справі (вх.№3517/16 від 07.07.2016 р.) на загальну суму 140 067 155,00 грн. Заявник обгрунтовує свої вимоги договором №01-04/16-01 відступлення права вимоги за договорами поруки в сумі 1 956 743,69 грн.,

договором №01-04/16-02 відступлення права вимоги за договорами поруки в сумі 41 983 697,97 грн.,

договором №01-04/16-04 відступлення права вимоги за договорами поруки в сумі 42 207 090,92 грн.,

договором №01-04/16-05 відступлення права вимоги за договором поруки в сумі 14 616 105,44 грн.,

договором №01-04/16-06 відступлення права вимоги за договором поруки в сумі 33 300 903,30 грн.,

договором №01-04/16-07 відступлення права вимоги за договорами поруки в сумі 6 002 613,68 грн.

Із матеріалів справи встановлено, що 01.04.2016 р. між ТзОВ «Дексатгруп» (клієнт) та ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (фактор) був укладений договір факторингу № 01-04/16-01 про відступлення права вимоги за договором поруки № 03/04-12/П2 від 05.10.2014 р., договором поруки № 05/04-12/П2 від 04.10.2014 р. Обсяг (сума) прав вимоги до боржника станом на укладення цього договору складає 1 956 743,69 грн. Договором (п.3.1) сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2.2 визначено, що сума фінансування складає 3 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу умов договору факторингу № 01-04/16-01 вбачається, що сторонами дотримано вимоги закону щодо оплатності договору факторингу, а саме встановлено ціну відступлення права вимоги, однак, сторони не ставили в залежність від моменту сплати момент набуття права вимоги до нового кредитора.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 03/04-12/П2 від 05.10.2014 р. та договору поруки № 05/04-12/П2 від 04.10.2014 р.

Згідно з договором поруки №03/04-12/П2 поручитель (ТзОВ «Трускавецьінвест») відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договором підряду на виконання робіт №03/04-12 від 03.04.2012 року, в обсязі зобов'язань, визначених п.2.1.1 договору - виконання боржником комплексу робіт за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору. П.2.3 сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, пені, штрафів, та/чи інших платежів, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором.

Згідно з договором поруки №05/04-12/П2 поручитель (ТзОВ «Трускавецьінвест») відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договором підряду на виконання робіт №05/04-12 від 04.04.2012 року. Пункти 2.1.1, 2.3 вказаного договору поруки аналогічні з умовами договору поруки №03/04-12/П2.

Претензією вих. №12/2-6 від 11.03.2016 р. кредитор ТзОВ «Дексатгруп» звернувся до боржника, в якій вимагав повернення грошових сум, перерахованих ним на підставі договору підряду №05/04-12 від 04.04.2012 р., у строк до 18.03.2016 р. у зв'язку з невиконанням боржником робіт. У відповідь ТзОВ «Вілік Буд» листом вих.№245 від 17.03.2016 року повідомило, що заборгованість буде виплачено.

З аналогічною претензією ТзОВ «Дексатгруп» звернувся до поручителя та отримав відповідь про визнання заборгованості, однак, зазначив про скрутне матеріальне становище.

Згідно з договором підряду на виконання робіт №05/04-12 від 04.04.2012 року підрядник (ТзОВ «Вілік Буд») зобов'язався на умовах цих договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника (ТзОВ «Дексатгруп»), на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу 152, та здати роботи замовнику відповідно до умов договору. Статтею 8 договору визначено відповідальність сторін.

05.04.2012 року сторонами укладено додаткову угоду №1, якою, зокрема, внесено зміни до ст.8, а саме, доповнено твердженням, що «у разі порушення підрядником терміну здачі виконаних робіт замовнику, вказаного у п.2.1 договору, більш ніж на 30 днів, підрядник зобов'язаний сплатити додатково штраф замовнику у розмірі загальної вартості виконання робіт по договору».

Так, як зазначає апелянт, такого заходу відповідальності не передбачалося у первинній редакції договору підряду, тобто додатковою угодою відповідальність поручителя збільшена. Проте, заперечення апелянта в цій частині є необгрунтованими, адже договори поруки укладалися 04.10.2014 року та 05.10.2014 року, тобто пізніше, ніж вносились зміни до основного договору. Укладаючи договори поруки, поручитель ознайомлений з положеннями основного договору, і апелянтом не підтверджено, що поручитель не ознайомлений з додатковими угодами до основного договору. відтак, суд не вважає доведеними твердження апелянта про припинення поруки у зв'язку із збільшенням відповідальності поручителя.

Щодо заперечень апелянта в тій частині, що відповідальність поручителя у вигляді повернення сплачених коштів основними договором і договором поруки не визначена, то суд зазначає про безпідставність таких тверджень, адже, п.2.1.1 договору поруки передбачено вимоги кредитора «щодо виконання боржником комплексу робіт за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору». Апелянт безпідставно трактує «договір», вжитий у наведеному пункті, як «договір поруки», що не відповідає змісту вказаного пункту. П.2.1.1 стосується тих вимог, які можуть бути заявлені кредитором. Кредитор не може звертатися до поручителя з вимогою повернути кошти, адже за умови договору поруки поручителю жодні кошти не сплачуються. Щодо тверджень про відсутність у поручителя ліцензії на проведення будівельних робіт, суд зазначає, що такі заперечення не спростовують чинності та дійсності поруки.

Відповідно до ч.1 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (ч.1 ст.883 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.4 ст.279 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Договорами підряду (п.4.2) сторони визначили, що замовник може сплачувати підряднику аванс у розмірі, який замовник самостійно визначає, відповідно до потреб підрядника та умов договору.

П.3.1.3 договору підряду в редакції згідно з додатковою угодою №2 від 30.04.2012 року сторони визначили, що підрядник у рамках цього договору зобов'язується повернути аванс у разі, якщо він не приступить до виконання робіт протягом 30 днів після отримання авансу або не закінчить їх у строк, визначений для виконання робіт.

Із матеріалів справи вбачається, що заборгованість ТзОВ «Вілік Буд» в сумі 1 956 743,69 грн. не заперечується сторонами. Крім цього, з виписки по рахунку кредитор ТзОВ «Дексатгруп» вбачається, що замовником робіт ТзОВ «Дексатгруп» сплачено ТзОВ «Вілік Буд» 4 000 000,00 грн.03.04.2012 року на виконання договору підряду №03/04-12 та 2 225 000,00 грн. 04.04.2012 року на виконання договору підряду №05/04-12, 9 000,00 грн. 24.09.2012 року, 8 700,00 грн. 05.10.2017 року, 15 000,00 грн. 16.10.2012 року, 6 600,00 грн. 28.02.2013 року, тобто на загальну суму 6 264 300 грн.

ТзОВ «Вілік Буд» повернув частину коштів, а саме на суму 2 543 358,80 грн. (115 000,00 грн. 04.05.2012 року, 3 000,00 грн. 16.05.2012 року, 155 000,00 грн. 05.06.2012 року, 85 000,00 грн. 05.07.2012 року, 8 000,00 грн. 07.07.2012 року, 121 322,00 грн. 06.08.2012 року, 3 020,00 грн. 17.08.2012 року, 4 400,00 грн., 28.08.2012 року, 420,00 грн. 31.08.2012 року, 31 135,00 грн. 05.09.2012 року, 86 590,00 грн. 06.09.2012 року, 13 300,00 грн. 14.09.2012 року, 4 572,50 грн. 27.09.2012 року, 111 983,00 грн. 05.10.2012 року, 116 444,83 грн. 05.11.2012 року, 1 800,00 20.11.2012 року, 50,00 грн. 21.11.2012 року, 150,00 грн. 26.11.2012 року, 880 345,00 грн. 26.11.2012 року, 250,00 грн. 05.12.2012 року, 113 786,92 грн. 05.12.2012 року, 150,00 грн. 26.12.2012 року, 128 476,58 грн. 14.01.2013 року, 128 461,85 грн. 05.02.2013 року, 92 061, 00 грн. 06.02.2013 року, 92 061, 00 грн. 07.02.2013 року, 1 725,00 грн. 11.02.2013 року, 105,00 грн. 19.02.2013 року, 116 132,99 грн. 05.03.2013 року, 128 616,13 грн. 05.04.2013 року).

Тобто неповернутими згідно з виписками є кошти в сумі 3 720 941,20 грн. Заявником заявлено меншу суму до визнання, однак суд не має повноважень визнавати суму більшу, ніж заявлено кредитором.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя (ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України).

Відтак, суд вважає доведеними факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за невиконання договору підряду №03/04-12 від 03.04.2012 року і визнання вимог на суму 1 956 743,69 грн.

Щодо обгрунтованості грошової вимоги на суму 41 983 697,97 грн. за договором №01-04/16-02, колегія суддів зазначає наступне. Так, 01.04.2016 р. між ТзОВ «Куксинель» (клієнт) та ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (фактор) був укладений договір факторингу № 01-04/16-02 відступлення права вимоги за договором поруки № 01/06-12/П2 від 07.10.2014 р., договором поруки № 02/04-12/П2 від 07.10. 2014 р., договором поруки № 02/06-12/П2 від 07.10.2014 р., договором поруки № 03/04-12/П2 від 07.10.2014 р., договором поруки № 03/06-12/П2 від 13.10.2014 р., договором поруки № 23/07-12/П2 від 23.10.2014 р. Сума прав вимоги до ТзОВ «Трускавецьінвест» станом на укладення цього договору складає 41 983 697,97 грн.

Договором (п.3.1) сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2.2 визначено, що сума фінансування складає 20 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу умов договору факторингу № 01-04/16-02 вбачається, що сторонами дотримано вимоги закону щодо оплатності договору факторингу, а саме встановлено ціну відступлення права вимоги, однак, сторони не ставили в залежність від моменту сплати момент набуття права вимоги до нового кредитора.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 01/06-12/П2 від 07.10.2014 року, № 02/04-12/П2 від 07.10.2014 р., № 02/06-12/П2 від 07.10.2014 р., № 03/04-12/П2 від 07.10.2014 р., № 03/06-12/П2 від 13.10.2014 р., № 23/07-12/П2 від 23.10.2014 р.

Матеріалами справи підтверджено, що між ТзОВ «Куксинель» (замовник) та ТзОВ «Вілік Буд» (підрядник) укладено договори підряду на виконання робіт № 03/04-12 від 05.04.2012 р., № 01/06-12 від 07.06.2012 р., № 02/04-12 від 04.04.2012 р., № 02/06-12 від 11.06.2012 р., № 03/06-12 від 13.06.2012 р. та № 23/07-12 від 23.07.2012 р., з аналогічними умовами. Зокрема, відповідно до п. 1.1 договорів підрядник зобов'язався на умовах цього договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника, на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, та здати роботи замовнику відповідно до умов договору.

Згідно з виписками по рахунках ТзОВ «Куксинель» на виконання договорів підряду сплатило ТзОВ «Вілік Буд» 54 453 694,00 грн. При цьому, підрядником повернуто замовнику кошти в розмірі 10 647 456,03 грн. Тобто, неповернутими є кошти в розмірі 43 806 237,87 грн. Однак, заявник заявив до визнання суму 41 983 697,97 грн., за межі якої суд має повноважень виходити.

Додатковими угодами №1 від 06.04.2012 року, від 08.06.2012 року, від 05.04.2012 року, від 12.06.2012 року, від 14.06.2012 року, від 24.07.2012 року до договорів підряду на виконання робіт №03/04-12 від 05.04.2012 р., №01/06-12 від 07.06.2012 р., №02/04-12 від 04.04.2012 р., № 02/06-12 від 11.06.2012 р., № 03/06-12 від 13.06.2012 р. та № 23/07-12 від 23.07.2012 р. внесено зміни до п.2.1 та п.8.2, а саме, збільшено термін виконання робіт - до 31.03.2016 року, та доповнено обсяг відповідальності «у разі порушення підрядником терміну здачі виконаних робіт замовнику, вказаного у п.2.1 договору, більш ніж на 30 днів, підрядник зобов'язаний сплатити додатково штраф замовнику у розмірі загальної вартості виконання робіт по договору (п.4.1)».

Згідно з умовами договорів поруки № 01/06-12/П2 від 07.10.2014 року, № 02/04-12/П2 від 07.10.2014 р., № 02/06-12/П2 від 07.10.2014 р., № 03/04-12/П2 від 07.10.2014 р., № 03/06-12/П2 від 13.10.2014 р., № 23/07-12/П2 від 23.10.2014 р. ТзОВ «Трускавецьінвест» виступає поручителем перед кредитором щодо вимог, визначених п.2.1.1: виконання боржником комплексу робіт за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених р.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору.

Основними договорами у даному випадку є договори підряду №03/04-12 від 05.04.2012 р. (забезпечений договором поруки № 03/04-12/П2 від 07.10.2014 р.), №01/06-12 від 07.06.2012 р. (забезпечений договором поруки № 01/06-12/П2 від 07.10.2014 р.), №02/04-12 від 04.04.2012 р. (забезпечений договором поруки № 02/04-12/П2 від 07.10.2014 р.), № 02/06-12 від 11.06.2012 р. (забезпечений договором поруки № 02/06-12/П2 від 07.10.2014 р.), № 03/06-12 від 13.06.2012 р. (забезпечений договором поруки № 03/06-12/П2 від 13.10.2014 р.) та № 23/07-12 від 23.07.2012 р. (забезпечений договором поруки № 23/07-12/П2 від 23.10.2014 р.).

Як вбачається з претензій від 11.03.2016 року кредитор ТзОВ «Куксинель» звертався до підрядника та до поручителя з вимогою повернути кошти у розмірі 41 983 697,97 грн., сплачені на виконання договорів підряду, у зв'язку з невиконанням підрядником робіт, передбачених договором. Як підрядник, так і поручитель визнали наявність заборгованості у вказаному розмірі та зазначили про скрутне матеріальне становище, яке унеможливлює повернення вказаних коштів, про що свідчать листи вих.№244 від 17.03.2016 року та вих.№ 7-20/03 від 21.03.2016 року.

Заперечення апелянта стосовно безпідставності заявлених грошових вимог колегія суддів відхиляє як необгрунтовані з підстав, аналогічних з тими, що зазначалися вище при розгляді вимог по договору факторингу № 01-04/16-01. Крім цього, суд додатково зазначає, що спору між сторонами щодо розміру заборгованості немає. Відтак, вимога заявника щодо визнання 41 983 697,97 грн. підлягає задоволенню.

Щодо обгрунтованості грошової вимоги на суму 42 207 090,92 грн. за договором №01-04/16-04 про відступлення права вимоги за договорами поруки, колегія суддів зазначає наступне. 01.04.2016 року між ТзОВ «Прядко» (клієнт) та ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» (фактор) укладено договір факторингу № 01-04/16-04 про відступлення права вимоги за договором поруки № 02/04-12/П2 від 05.10.2014 р., договором поруки № 01/04-12/П від 05.10.2014 р. Сума прав вимоги до ТзОВ «Трускавецьінвест» станом на укладення цього договору складає 42 207 090,92 грн.

Укладенню договору факторингу передували правовідносини між ТзОВ «Прядко» і ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору підряду, та правовідносини між ТзОВ «Прядко», ТзОВ «Вілік Буд», і ТзОВ «Трускавецьінвест» на підставі договорів поруки.

Так, 04.04.2012 року ТзОВ «Прядко» і ТзОВ «Вілік Буд» уклали договір підряду на виконання робіт №01/04-12 та договір підряду на виконання робіт №02/04-12. Предмет договорів - підрядник зобов'язується на умовах цього договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника, на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, та здати роботи замовнику відповідно до умов договору. Додатковою угодою №2 від 04.10.2012 року внесено зміни до договору підряду №01/04-12 щодо терміну виконання робіт - до 31.03.2016 року, щодо приблизної вартості виконання робіт - 10 000 000,00 грн., щодо відповідальності підрядника - доповнено положенням «у разі порушення підрядником терміну здачі виконаних робіт замовнику, вказаного у п.2.1 договору, більш ніж на 30 днів, підрядник зобов'язаний сплатити додатково штраф замовнику у розмірі загальної вартості виконання робіт по договору (п.4.1)». Аналогічні зміни (крім приблизної вартості робіт в с умі 33 000 000,00 грн.) внесено додатковою угодою №2 від 05.10.2012 року до договору підряду №01/04-12.

Згідно з виписками по рахунку ТзОВ «Прядко» сплатило ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору №01/04-12 460 000,00 грн. 04.04.2012 року, 2 000 000,00 грн. 10.05.2012 року, 2 000 000,00 грн. 11.05.2012 року, 2 000 000,00 грн. 14.05.2012 року, 1 000 000,00 грн. 17.05.2012 року, 2 500 000,00 грн. 21.05.2012 року, на підставі договору №01/04-12 7 600 000,00 грн. 23.05.2012 року, 1 500 000,00 грн. 30.05.2012 року, 600 000,00 грн. 31.05.2012 року, 1 500 000,00 грн. 23.05.2012 року, 1 500 000,00 грн. 01.06.2012 року, 2 100 000,00 грн. 23.05.2012 року, 11 600 000,00 грн. 27.12.2012 року, 2 465 000,00 грн. 14.01.2013 року, 914 795,00 грн. 23.01.2013 року, 7 088 537,00 грн. 25.01.2013 року, 1 400,00 грн. 29.01.2013 року, 158 876,00 грн. 30.01.2013 року, 1 245 122,00 грн. 05.02.2013 року, 1 798 390,00 грн. 05.02.2013 року, 1 602 586,80 грн. 21.02.2013 року, тобто на загальну суму 50 134 706,80 грн.

З виписки також вбачається, що 28.05.2012 року ТзОВ «Вілік Буд» повернуло ТзОВ «Прядко» 90,00 грн., 30.05.2012 року - 11 350,00 грн., 05.06.2012 року - 206 500,00 грн., 05.07.2012 року - 561 000,00 грн., 06.08.2012 року - 588 028,00 грн., 05.09.2012 року - 580 165,00 грн., 06.09.2012 року - 7 380,00 грн., 05.10.2012 року - 569 074,00 грн., 05.11.2012 року - 30,00 грн., 05.11.2012 року - 588 097,00 грн., 26.11.2012 року - 160,00 грн., 05.12.2012 року - 15,00 грн., 05.12.2012 року - 85 934,00 грн., 05.12.2012 року - 569 089,79 грн., 18.12.2012 року - 100,00 грн., 14.01.2012 року - 636 412,47 грн., 31.01.2013 року - 900,00 грн., 05.02.2013 року - 970 299,12 грн., 07.02.2013 року - 99 000,00 грн., 11.02.2013 року - 1 725,00 грн., 28.02.2013 року - 140,00 грн., 05.03.2013 року - 1 115 422,41 грн., 27.03.2013 року - 150,00 грн., 05.04.2013 року - 1 275 179,61 грн., 30.04.2013 року - 150,00 грн., 30.04.2013 року - 150,00 грн., тобто на загальну суму 7 866 526,88 грн.

Відтак, неповернутими є кошти в розмірі 42 268 179,92 грн. Суд звертає увагу, що заявник заявив меншу суму - 42 207 090,92 грн. і суд не вправі виходи за межі заявлених вимог.

05.10.2014 року ТзОВ «Прядко», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» уклали договори поруки № 01/04-12/П2 та №02/04-12/П2, відповідно до яких поручитель - ТзОВ «Трускавецьінвест» відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договором підряду на виконання робіт №01/04-12 від 04.04.2012 року, в обсязі зобов'язань, визначених п.2.1.1 договору - виконання боржником комплексу робіт за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору. П.2.3 сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, пені, штрафів, та/чи інших платежів, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором. П.4.1 в редакції додаткової угоди №1 від 05.10.2014 року визначено строк дії договору поруки - до 31.12.2016 року.

Претензією від 11.03.2016 року вих.№5-3/8 замовник ТзОВ «Прядко» звернувся до підрядника з вимогою повернути сплачені ним кошти у розмірі 42 207 090,92 грн., оскільки підрядником ще не розпочато виконання робіт. У відповідь на претензію підрядник зазначив, що вказана заборгованість ним буде виплачена і просив відстрочити виконання зобов'язання.

З аналогічними вимогами згідно з претензією від 11.03.2016 року замовник звернувся до поручителя, та отримав відповідь про визнання заборгованості.

Проте, 01.04.2016 року ТзОВ «Прядко» відступив ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги до поручителя, у зв'язку з чим ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» і просить суд визнати вимоги за вказаними договорами у розмірі 42 207 090,92 грн.

Договором факторингу (п.3.1) сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2 визначено, що сума фінансування складає 18 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 02/04-12/П2 від 05.10.2014 року, № 01/04-12/П2 від 05.10.2014 р.

Колегія суддів звертає увагу, що з підстав, зазначених вище при розгляді попередніх вимог заявника, вимоги у розмірі 42 207 090,92 грн. також підлягають визнанню.

Щодо обгрунтованості грошової вимоги на суму 14 616 105,44 грн. за договором факторингу №01-04/16-05 про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Буд» (код ЄДР 33086425) Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за договором поруки №12-040313П2 від 12.06.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Укладенню договору факторингу передували правовідносини між ПП «Радуга Буд» (код ЄДР 33086425) і ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів, та правовідносини між ТзОВ «Радуга Буд», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» на підставі договору поруки.

Так, 04.03.2013 року ТзОВ «Вілік Буд» (продавець) та ПП «Радуга Буд» уклали договір купівлі-продажу цінних паперів №12-04313, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити вексель простий №АА1050715 від 29.06.2011 року, векселедавець ТзОВ «Есенсе», дата погашення векселя 29.06.2017 року, номінальна вартість 27 152 251,00 грн. та 20% річних, ціна одного ЦП 27 165 951,00 грн. Договором сторони узгодили, що сплата договірної ціни (27 165 951,00 грн.) здійснюється покупцем частинами протягом одного календарного року з моменту підписання цього договору.

05.03.2013 року продавець та покупець уклали додаткову угоду, виклавши назву договору в наступній редакції «договір купівлі-продажу векселів №12-04313».

12.06.2014 року ТзОВ «Радуга Буд», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» уклали договір поруки № 12-04313П2, відповідно до якого поручитель - ТзОВ «Трускавецьінвест» відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договором купівлі-продажу векселів №12-04313 від 04.03.2013 року в обсязі зобов'язань, визначених п.2.1.1 - виконання боржником зобов'язань за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору.

Претензією від 11.03.2016 року вих.№357/6 покупець за основним договором ТзОВ «Радуга Буд» звернувся до продавця ТзОВ «Вілік Буд» з вимогою повернути сплачені ним кошти у розмірі 14 616 105,44 грн., оскільки продавцем не передано у власність вексель станом на 11.03.2016 року. У відповідь на претензію боржник просив відстрочити виконання зобов'язання.

З аналогічними вимогами згідно з претензією від 11.03.2016 року №357/7 ТзОВ «Радуга Буд» звернувся до поручителя, та отримав відповідь про визнання заборгованості, неможливість сплати у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Докази виконання вимог та повернення коштів на користь ТзОВ «Радуга Буд» відсутні.

У подальшому 01.04.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Буд» (код ЄДР 33086425) передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактроингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за договором поруки №12-040313П2 від 12.06.2014 року внаслідок укладення договору факторингу №01-04/16-05.

Договором факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення (п.3.1). Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2 визначено, що сума фінансування складає 7 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

З аналізу умов договору факторингу № 01-04/16-05 вбачається, що сторонами дотримано вимоги закону щодо оплатності договору факторингу, а саме встановлено ціну відступлення права вимоги, однак, сторони не ставили в залежність від моменту сплати момент набуття права вимоги до нового кредитора.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 12-040313П2 від 12.06.2014 р.

Повідомленням-претензією від 02.04.2016 року ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» звернулась до основного боржника (ТзОВ «Вілік Буд»), в якій зазначила про набуття статусу нового кредитора та про невиконання боржником своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу векселів №12-04313 від 04.03.2013 року як продавця, у зв'язку з чим боржнику необхідно повернути сплачені первинним кредитором кошти в сумі 14 616 105,44 грн.

Згідно з виписками по рахунку ТзОВ «Радуга Буд» сплатило ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору №12-040313 14 646 815 ,44 грн. З виписки також вбачається, що 12.03.2013 року ТзОВ «Вілік Буд» повернуло ТзОВ «Радуга Буд» за векселі з іменним індосаментом по договору №12-040313 30 710,00 грн. Тобто, в кінцевому результаті покупцем оплачено частину договірної ціни - 14 616 105,44 грн., однак, продавцем не передано обумовлений договором предмет у власність покупцю. Враховуючи відступлення права вимоги новому кредитору, це стало підставою для звернення ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» із вимогою про визнання вказаної суми заборгованістю ТзОВ «Трускавецьінвест».

Апелянт звертає увагу на те, що договір факторингу укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Радуга Буд», а договір купівлі-продажу - Приватним підприємством «Радуга Буд». Однак, суд зазначає, що згідно з реквізитами договорів факторингу, купівлі-продажу, поруки код ЄДР ПП «Радуга Буд» та ТзОВ «Радуга Буд» є ідентичним - 33086425, збігаються також адреса та керівник, тому суд вважає, що вказані договори укладені однією юридичною особою. Крім цього, згідно з додатковою угодою №1/1 від 02.04.2016 року до договору факторингу внесено зміни (виправлено описку) в частині найменування клієнта, а саме замість ТзОВ «Радуга Буд» правильним є найменування клієнта Приватне підприємство «Радуга Буд».

Заперечення апелянта щодо обсягу відповідальності поручителя спростовуються тим, що договором поруки передбачено, зокрема, обов'язок повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору (п.2.1.1).

Щодо заперечень апелянта стосовно припинення поруки, колегія суддів звертає увагу на необгрунтованість таких доводів і зазначає наступне. Так, ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк поруки у договорі не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи (а.с.48, т.19) підтверджується, що 17.06.2014 року до договору поруки №12-040313П2 від 12.06.2014 року внесено зміни до п.1.1, п.2.1.1, п.4.1, зокрема, п.4.1 викладено в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року».

Крім цього, 08.04.2013 року ПП «Радуга Буд» і ТзОВ «Вілік Буд» уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу векселів №12-04313 від 04.03.2013 року, якою виклали в новій редакції п.2, зокрема, доповнено обов'язком продавця «передати вексель протягом 7 днів з дня отримання вимоги від покупця, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж 31.03.2016 року. В разі невиконання зазначеного обов'язку у встановлений строк продавець зобов'язаний повернути покупцю за його вимогою або без такої сплачені кошти, а також відшкодувати збитки та/або упущену вигоду в разі їх заподіяння покупцю відповідно до вимог чинного законодавства, а покупець звільняється від обов'язку сплати суми вказаної в п.1.2 договору, якщо вона у повному обсязі або її частина залишилась несплаченими.».

Як вбачається з зазначених вище обставин справи, згідно з претензіями, продавцем не виконано свого обов'язку по передачі векселя покупцю. Відтак, право вимоги по поверненню сплачених коштів є дійсним для нового кредитора.

Недоведеними є також заперечення апелянта стосовно нікчемності договору купівлі-продажу векселів №12-04313 у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч.1 ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 195 Цивільного кодексу України в Україні в цивільному обороті можуть бути такі групи векселів, серед інших, як боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання.

Відповідно до частини 9 ст. 17 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", правочини щодо цінних паперів, вчинені без участі (посередництва) торговця цінними паперами, крім випадків, передбачених частиною восьмою цієї статті, є нікчемними.

Проте, відповідно до частини 8 ст. 17 вказаного закону (у редакції на момент укладення договору) правочини щодо цінних паперів мають вчинятися за участю або посередництвом торговця цінними паперами, крім випадків, зокрема, здійснення операцій щодо неемісійних цінних паперів.

Відповідно до частини 5 ст. З Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", боргові цінні папери - цінні папери, що посвідчують відносини позики і передбачають зобов'язання емітента або особи, яка видала неемісійний цінний папір, сплатити у визначений строк кошти, передати товари або надати послуги відповідно до зобов'язання. До боргових, тобто неемісійних, цінних паперів відносяться, зокрема, векселі.

Таким чином, здійснюючи операцію купівлі-продажу цінних паперів, предметом яких є неемісійні цінні папери - векселі, сторони зазначеного правочину не повинні були залучати до участі (посередництва) торговця цінними паперами.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. ст. 626 - 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відтак, договір купівлі-продажу векселів № 12-040313 від 04.03.2013 є дійсним, в судовому порядку не оскаржувався.

Колегія суддів зазначає, що дійсність вказаного договору купівлі-продажу векселів вже встановлений у справі № 922/1023/16 (постанова Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2017 року).

Враховуючи наведене, суд погоджується з висновками місцевого суду про визнання вимог у розмірі 14 616 105,44 грн.

Щодо обгрунтованості грошової вимоги на суму 33 300 903,30 грн. за договором факторингу №01-04/16-06 про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактроингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за договором поруки №1/09-12П/П2 від 20.06.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Укладенню договору факторингу передували правовідносини між ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» і ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів, та правовідносини між ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» на підставі договору поруки.

Так, 25.09.2011 року ТзОВ «Вілік Буд» (продавець) та ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» уклали договір купівлі-продажу цінних паперів №1/09-12, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити вексель з іменним індосаментом - простий №АА1050643 від 29.06.2011 року, векселедавець ТзОВ «Прано Інвест», дата погашення векселя 29.06.2017 року, номінальна вартість 37 117 336,00 грн. та 20% річних, ціна одного ЦП 37 127 336,00 грн. Договором сторони узгодили, що сплата договірної ціни (37 127 336,00 грн.) здійснюється покупцем частинами протягом одного календарного року з моменту підписання цього договору (п.1.2).

26.09.2012 року продавець та покупець уклали додаткову угоду, виклавши назву договору в наступній редакції «договір купівлі-продажу векселів №1/09-12».

20.06.2014 року ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» уклали договір поруки № /09-12П/П2, відповідно до якого поручитель - ТзОВ «Трускавецьінвест» відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договором купівлі-продажу векселів №/09-12 від 25.09.2012 року в обсязі зобов'язань, визначених п.2.1.1 - виконання боржником зобов'язань за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору.

Претензією від 11.03.2016 року вих.№4-89 покупець за основним договором ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» звернувся до продавця ТзОВ «Вілік Буд» з вимогою повернути сплачені ним кошти у розмірі 33 300 903,30 грн., оскільки продавцем не передано у власність вексель станом на 11.03.2016 року. У відповідь на претензію боржник просив відстрочити виконання зобов'язання.

З аналогічними вимогами згідно з претензією від 11.03.2016 року №4/90 ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» звернувся до поручителя, та отримав відповідь про визнання заборгованості, неможливість сплати у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.

Докази виконання вимог та повернення коштів на користь ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» відсутні.

У подальшому 01.04.2016 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фактроингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за договором поруки № 1/09-12П/П2 від 20.06.2014 року внаслідок укладення договору факторингу №01-04/16-06.

Договором факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення (п.3.1). Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2 визначено, що сума фінансування складає 17 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

Відповідно до ч.1 ст.1077 Цивільного кодексу України - за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

З аналізу умов договору факторингу № 01-04/16-06 вбачається, що сторонами дотримано вимоги закону щодо оплатності договору факторингу, а саме встановлено ціну відступлення права вимоги, однак, сторони не ставили в залежність від моменту сплати момент набуття права вимоги до нового кредитора.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 1/09-12П/П2 від 20.06.2014 року.

Повідомленням-претензією від 02.04.2016 року ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» звернулась до основного боржника (ТзОВ «Вілік Буд»), в якій зазначила про набуття статусу нового кредитора та про невиконання боржником своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу векселів №1/09-12 від 25.09.2012 року як продавця, у зв'язку з чим боржнику необхідно повернути сплачені первинним кредитором кошти в сумі 33 300 903,30 грн.

Згідно з виписками по рахунку ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» сплатило ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору №1/09-12 35 102 629,59 грн. З виписки також вбачається, що ТзОВ «Вілік Буд» повернуло ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» за векселі з іменним індосаментом по договору №1/09-12 1 801 726,29 грн. Тобто, сплаченими покупцем вважаються кошти в розмірі 33 300 903,30 грн.

Докази виконання вимоги основним боржником відсутні. Враховуючи солідарну відповіальність основного боржника та поручителя - боржника у справі про банкрутство, ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» просить визнати вимоги у вказаному розмірі заборгованістю ТзОВ «Трускавецьінвест».

Не підтвердженими і такими, що не відповідають обставинам справи, є твердження апелянта про зміст і обсяг поручителя. Так, п.2.1 договору поруки містить інші положення, ніж ті, що наводить апелянт, а саме «порукою за договором забезпечуються вимоги кредитора щодо фінансових зобов'язань та інших зобов'язань, що так чи інакше випливають з умов основного договору, у такий і строк і в такому порядку, як встановлено основним договором». Договором поруки не передбачено виконання будь-якого комплексу робіт за основним договором, про що зазначає апелянт.

Щодо заперечень в частині пропуску звернення до поручителя з вимогою, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк поруки у договорі не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом.

Матеріалами справи (а.с.34, т.19) підтверджується, що 25.06.2014 року до договору поруки № 1/09-12П/П2 від 20.06.2014 року внесено зміни до п.1.1, п.2.1.1, п.4.1, зокрема, п.4.1 викладено в наступній редакції: «Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 року».

Крім цього, 29.10.2012 року ТзОВ «Ті-Ей-Бі Авіа Груп» і ТзОВ «Вілік Буд» уклали додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу векселів №1/09-12, якою виклали в новій редакції п.2. Зокрема, доповнено обов'язком продавця «передати вексель протягом 7 днів з дня отримання вимоги від покупця, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж 31.03.2016 року. В разі невиконання зазначеного обов'язку у встановлений строк продавець зобов'язаний повернути покупцю за його вимогою або без такої сплачені кошти, а також відшкодувати збитки та/або упущену вигоду в разі їх заподіяння покупцю відповідно до вимог чинного законодавства, а покупець звільняється від обов'язку сплати суми вказаної в п.1.2 договору, якщо вона у повному обсязі або її частина залишилась несплаченими.».

Як вбачається з зазначених вище обставин справи, згідно з претензіями, продавцем не виконано свого обов'язку по передачі векселя покупцю. Відтак, право вимоги по поверненню сплачених коштів є дійсним для нового кредитора.

Недоведеними є також заперечення апелянта стосовно нікчемності договору купівлі-продажу векселів №1/09-12 та порушення порядку його укладення з аналогічних підстав і нормативних обгрунтувань, зазначених судом вище при розгляді вимог за договором купівлі-продажу векселів №12-04313.

Враховуючи наведене, вимоги в розмірі 33 300 903,30 грн. є обгрунтованими та підлягають визнанню.

Щодо обгрунтованості грошової вимоги на суму 6 002 613,68 грн. за договором факторингу №01-04/16-07 про передачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Украгроіндекс» Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги за договорами поруки №03/04-12/П2 від 05.10.2014 року та №23/02-12/П2 від 05.10.2014 року , колегія суддів зазначає наступне.

Укладенню договору факторингу передували правовідносини між ТзОВ «Украгроіндекс» і ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договорів підряду та правовідносини між ТзОВ «Украгроіндекс», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» на підставі договорів поруки.

Так, 04.04.2012 року ТзОВ «Украгроіндекс» і ТзОВ «Вілік Буд» уклали договір підряду на виконання робіт №03/04-12. Предмет договору - підрядник зобов'язується на умовах цього договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника, на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, та здати роботи замовнику відповідно до умов договору. Додатковою угодою №1 від 05.10.2012 року внесено зміни до договору підряду №03/04-12 щодо терміну виконання робіт - до 31.03.2016 року, щодо приблизної вартості виконання робіт - 50 000,00 грн., щодо відповідальності підрядника - п.8.2 доповнено положенням «у разі порушення підрядником терміну здачі виконаних робіт замовнику, вказаного у п.2.1 договору, більш ніж на 30 днів, підрядник зобов'язаний сплатити додатково штраф замовнику у розмірі загальної вартості виконання робіт по договору (п.4.1)».

23.02.2012 року ТзОВ «Украгроіндекс» і ТзОВ «Вілік Буд» уклали договір підряду на виконання робіт №23/02-12. Відповідно до п.1.1 підрядник зобов'язується на умовах цього договору та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням замовника, на свій ризик виконати комплекс будівельних робіт на об'єкті будівництва, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, вул. ІІІ Інтернаціоналу, 152, та здати роботи замовнику відповідно до умов договору. Додатковою угодою від 23.02.2012 року внесено зміни до договору підряду №23/02-12 щодо приблизної вартості виконання робіт - 10 683 500,00 грн., а додатковою угодою №1 від 24.02.2012 року - щодо терміну виконання робіт - до 31.03.2016 року.

Згідно з виписками по рахунку ТзОВ «Украгроіндекс» сплатило ТзОВ «Вілік Буд» на підставі договору №23/02-12 - 10 863 500,00 грн. та на підставі договору №03/04-12 - 49 723,00 грн., тобто на загальну суму 10 913 223,00 грн.

З виписки також вбачається, що ТзОВ «Вілік Буд» повернуло ТзОВ «Украгроіндекс» кошти по договору №23/02-12 в розмірі 3 203 801,12 грн. та по договору №03/04-12 - 42 982,60 грн., тобто на загальну суму 3 246 783,72 грн. Відтак, такими, що сплачені замовником - ТзОВ «Украгроіндекс» є кошти в розмірі 7 666 439,28 грн. Суд звертає увагу, що заявник заявив меншу суму - 6 002 613,68 грн. і суд не вправі виходи за межі заявлених вимог.

05.10.2014 року ТзОВ «Украгроіндекс», ТзОВ «Вілік Буд» і ТзОВ «Трускавецьінвест» уклали договори поруки № 23/02-12/П2 та №03/04-12/П2, відповідно до яких поручитель - ТзОВ «Трускавецьінвест» відповідає за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за договорами підряду на виконання робіт №23/02-12 від 23.02.2012 року та №03/04-12 від 04.04.2012 року, в обсязі зобов'язань, визначених п.2.1.1 договору - виконання боржником комплексу робіт за основним договором в терміни, передбачені основним договором та/або сплати штрафних санкцій, передбачених ст.8 основного договору, та/або виконання інших фінансових зобов'язань, в тому числі, але не виключно, повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору. П.2.3 сторони визначили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником своїх зобов'язань за основним договором щодо оплати будь-яких інфляційних втрат, пені, штрафів, та/чи інших платежів, що були або будуть нараховані кредитором у зв'язку з неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за основним договором. П.4.1 в редакції додаткової угоди №1 від 21.10.2014 року визначено строк дії договору поруки № 23/02-12/П2 - до 31.12.2016 року, п.4.1 в редакції додаткової угоди №1 від 21.10.2014 року визначено строк дії договору поруки № 03/04-12/П2 - до 31.12.2016 року.

Претензією від 11.03.2016 року вих.№10-0716 замовник ТзОВ «Украгроіндекс» звернувся до підрядника з вимогою повернути до 18.03.2016 року сплачені ним кошти у розмірі 6 002 613,68 грн., оскільки підрядником станом на 11.03.2016 року ще не розпочато виконання робіт. У відповідь на претензію підрядник зазначив, що вказана заборгованість ним буде виплачена і просив відстрочити виконання зобов'язання.

З аналогічними вимогами згідно з претензією від 11.03.2016 року вих. №8-0416 замовник звернувся до поручителя, та отримав відповідь про визнання заборгованості.

Докази виконання вимоги на користь ТзОВ «Украгроіндекс» відсутні.

У подальшому 01.04.2016 року ТзОВ «Украгроіндекс» відступило ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» права вимоги до основного боржника та до поручителя.

Договором факторингу (п.3.1) сторони визначили, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в дату відступлення (в дату підписання цього договору), після чого фактор одержує право вимагати від боржників і гарантів виконання усіх зобов'язань за первинними договорами і договорами забезпечення. Відповідно до п.3.2 відступлення прав вимоги засвідчується складанням сторонами акта приймання-передачі прав вимоги. Крім цього, п.2 визначено, що сума фінансування складає 5 000,00 грн., яку фактор сплачує протягом шести місяців з дати підписання цього договору.

З аналізу умов договору факторингу № 01-04/16-07 вбачається, що сторонами дотримано вимоги закону щодо оплатності договору факторингу, а саме встановлено ціну відступлення права вимоги, однак, сторони не ставили в залежність від моменту сплати момент набуття права вимоги до нового кредитора.

01.04.2016 року клієнтом і фактором складено акт приймання-передачі до договору факторингу про передачу документів, зокрема, договору поруки № 23/02-12/П2 від 05.10.2014 року та договору поруки №03/04-12/П2 від 05.10.2014 року.

Повідомленням-претензією від 02.04.2016 року ТзОВ «Факторингова компанія «Стандарт Кепітал» звернулась до основного боржника (ТзОВ «Вілік Буд»), в якій зазначила про набуття статусу нового кредитора та про невиконання боржником своїх зобов'язань по договорах підряду №23/02-12 та №03/04-12 як підрядника, у зв'язку з чим боржнику необхідно повернути сплачені первинним кредитором кошти в сумі 6 002 613,68 грн.

Додатково суд зазначає, що сума заборгованості сторонами не оспорюється. Інших об'єктивних обставин на спростування обґрунтованості вказаних вимог апелянтом не доведено.

Заперечення апелянта стосовно відсутності обов'язку поручителя повертати аванс є необгрунтовані, адже п.2.1.1 договорів поруки передбачено, що порукою забезпечуються вимоги кредитора про повернення коштів у зв'язку з неналежним виконанням договору. Договором

Колегія суддів звертає увагу, що з підстав, зазначених вище при розгляді попередніх вимог заявника, вимоги у розмірі 6 002 613,68 грн. підлягають визнанню.

За результатами розгляду всіх заявлених вимог суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази виконання вказаних вимог основним боржником чи на користь первісних кредиторів.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч.1 ст.553 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Дослідженими вище договорами поруки передбачено солідарну відповідальність основного боржника та поручителя. Тому Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" правомірно заявлено вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трускавецьінвест». Як досліджено судом апеляційної інстанції, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" у розмірі 140 067 155,00 грн. підлягають визнанню та включенню в четверту чергу реєстру вимог кредиторів.

Заперечення апелянта стосовно договорів факторингу та поруки наведені судом вище та спростовані з посиланням на відповідні норми закону та обставини справи. Додатково суд зазначає, що відповідно до ст.1078 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За описаними вище договорами факторингу Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" є фактором і відповідає вимогам закону, оскільки згідно з даними Державного реєстру фінансових установ

03.12.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Стандарт Кепітал" (код ЄДР 38489695) внесено до відповідного реєстру, номер свідоцтва про реєстрацію 461077.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам відповідає.

Відповідно до ст.103 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, а відповідно і про відмову в задоволенні вимог апеляційної скарги.

За подання апеляційної скарги апелянтом сплачено судовий збір у розмірі 3 031,60 грн. згідно з платіжним дорученням №1056 від 22.05.2017 року. У зв'язку з поверненням первісно поданої апеляційної скарги, в додатках до апеляційної скарги наявна копія вказаного платіжного доручення. Проте, в матеріалах справи (а.с.12, т.10а) наявний оригінал вказаного платіжного доручення №1056 як додаток до іншої апеляційної скарги апелянта, у зв'язку з чим судовий збір фактично був сплачений апелянтом та за результатами розгляду апеляційної скарги залишається за скаржником.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Європейський газовий банк" вих.№910 від 22.05.2017 року залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.05.17 у справі № 914/1351/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 18.12.2017 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Костів Т.С.