Постанова № 71076382, 12.12.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2017 р. Справа № 914/921/17

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Гро» та Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017

у справі № 914/921/17

за позовом Малого приватного підприємства «Гро», м. Львів

до відповідача Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал», м. Львів

про стягнення 4' 512,00 грн.,

представники сторін:

- від позивача - не з'явився,

- від відповідача - Пиж Г.Я., Урбанська Т.В.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, сторонам роз'яснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/921/17 (головуючий суддя Мазовіта А.Б., судді Ділай У.І., Мороз Н.В.) частково задоволено позов Малого приватного підприємства (надалі - МПП) «Гро», стягнуто з Львівського міського комунального підприємства (надалі - ЛМКП) «Львівводоканал» на користь позивача 96,00 грн. неустойки та 34,08 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог про стягнення 4416,00 грн. неустойки - відмовлено.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що між сторонами у даній справі було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі, яким, зокрема, передбачено відповідальність водоканалу за невиконання умов договору щодо забезпечення безперебійного постачання питної води у вигляді неустойки в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за кожен день невиконання зобов'язання, крім випадків, коли виконання зобов'язання є неможливим з підстав, визначених договором або законом.

З огляду на те, що факт ненадання відповідачем послуг з водопостачання підтверджено належним та допустимими доказами лише за один день - 20.02.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що позов у даній справі підлягає до задоволення частково - у розмірі 96,00 грн. неустойки за один день ненадання послуг з водопостачання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, обидві сторони оскаржили його в апеляційному порядку.

У своїй апеляційній скарзі ЛМКП «Львівводоканал» просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити, з огляду наступне:

1) акт про відсутність питної води від 20.02.2017 був складений без представника відповідача, а отже не може бути належним доказом у справі;

2) суд першої інстанції не взяв до уваги пояснення відповідача про те, що позивач, всупереч п.4.13 договору, не звертався в ЛМКП «Львівводоканал» щодо перерахунку оплати за послуги;

3) в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд дійшов безпідставного висновку про те, що питна вода подається в будівлю позивача з водопроводу РЕД Личаківського району ЛМКП «Львівводоканал». Натомість, позивач підключений до мереж ВАТ «Мікроприлад» і проблема з відсутністю постачання питної води (якщо така мала місце), ймовірно, трапилася через неполадки водопровідних мереж ВАТ «Мікроприлад». Крім того, відповідно до п.14.1 та 14.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (надалі - Правила), споживач самостійно відповідає за обслуговування та реконструкцію систем водопостачання та водовідведення на своїй території і повинен захистити вузол обліку та підведені до нього трубопроводи від замерзання. Вказане свідчить про те, що на ЛМКП «Львіводоканал» не може бути покладена відповідальність за припинення надання послуг споживачу.

Водночас, у своїй апеляційній скарзі МПП «Гро» просить суд оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити повністю. Підставами для цього скаржник вважає наступне:

1) суд не з'ясував причин, з яких 20.02.2017 позивачу було припинено водопостачання. Обставини, встановлені в рішенні Господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі №5015/2462/12 (у якому зазначено про припинення використання ВАТ «Мікроприлад» водопроводів, які забезпечують подачу питної води МПП «Гро»), а також загальновідомі дані про погодні умови в лютому та березні 2017 року в сукупності свідчать про те, що з 10.02.2017 у трубопроводах відповідача замерзла вода, що спричинило припинення водопостачання позивача, яке відновилося в день розмерзання водопроводу 29.03.2017;

2) місцевий господарський суд, встановивши у своєму рішенні факт порушення прав позивача, невірно розподілив судовий збір.

Кожна із сторін подала, також, відзиви на апеляційну скаргу одна одної.

Позивач, у своєму відзиві на апеляційну скаргу ЛМКП «Львівводоканал», зазначив наступне:

1) позивач належним чином повідомив відповідача про те, що 20.02.2017 буде здійснюватися обстеження водопроводу для встановлення причин відсутності водопостачання. Судом було вірно встановлено, що саме через свою бездіяльність відповідач не отримав вказаного повідомлення;

2) у зв'язку з відсутністю води та незмінністю показів лічильника протягом спірного періоду позивач не мав підстав звертатися до відповідача із вимогою про перерахунок вартості послуг. Крім того, вимога про перерахунок вартості послуг, яка не є предметом даного спору, має відмінну правову природу від вимоги про стягнення неустойки, через що відповідні доводи відповідача є необґрунтованими;

3) доводи відповідача щодо балансової належності водопроводу спростовуються судовим рішенням, яке набрало законної сили;

4) відповідно до чинного законодавства, обов'язок доказування відсутності вини лежить на особі, яка порушила договірне зобов'язання.

В свою чергу, у відзиві на апеляційну скаргу позивача, відповідач зазначив таке:

1) всупереч положенням ст. 33 ГПК України, позивач не довів вини відповідача у припиненні водопостачання у будівлю позивача. Надані позивачем дані про погодні умови у м. Львові не є належними, допустимими та достатніми доказами, які б свідчили про вину відповідача у відсутності водопостачання на об'єкті позивача у спірний період;

2) всупереч ч.2 ст. 18 Закону України «Про комунальні послуги», укладений між сторонами договір не визначає строку, протягом якого представник водоканалу має з'явитися на виклик споживача. Також, всупереч ч.4 ст.18 вказаного Закону, позивач не направляв відповідачу акта-претензії. Стосовно здійсненого позивачем виклику представника відповідача для обстеження водопроводу, то відомості УДППЗ «Укрпошта» свідчать, що лист позивача від 13.02.2017 надійшов на поштове відділення відповідача 18.02.2017 (субота), у зв'язку з чим останній не мав змоги забезпечити явку свого представника для обстеження, яке було призначене на 20.02.2017 (понеділок).

11.12.2017 до Львівського апеляційного господарського суду від МПП «Гро» надійшли: 1) письмове пояснення щодо приєднання водопроводу відповідача до мереж ЛМКП «Львівводоканал»; 2) клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника.

Розглянувши клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вирішила відмовити в його задоволенні, зважаючи на наступне: 1) в судовому засіданні 30.11.2017 позивач надав усні пояснення по суті своєї апеляційної скарги та по суті заперечень на апеляційну скаргу відповідача; 2) явка представників сторін в судове засідання 14.11.2017 не визнавалась обов'язковою; 3) в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційних скарг по суті.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає за можливе завершити розгляд апеляційних скарг без представника позивача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

29.08.2001 між ЛМКП «Львівводоканал» та МПП «Гро» (абонентом) було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до каналізаційної мережі №303532.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.03.2013 у справі №914/125/13 (а.с. 11-46, 47-48, 49-50) внесено зміни до договору №303532 від 29.08.2001 шляхом укладення (затвердження) додаткової угоди до договору №303532 від 29.08.2001 у відповідній редакції (викладення договору №303532 від 29.08.2001 в новій редакції).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 (а.с. 51-59) рішення Господарського суду Львівської області від 18.03.2013 у справі №914/125/13 скасовано частково - п. 2.2.2. договору виключено, внесено зміни до п.п. 4.13.2., 6.2., 6.4. редакції договору, затвердженої судом. В решті рішення суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.10.2013 (а.с. 105-109) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі №914/125/13 залишено без змін.

Відповідно до п. 1.1 договору в редакції, затвердженій судом, Львівводоканал надає абоненту послуги з забезпечення питною водою та приймання стічних вод, а абонент користується послугами: здійснює забір води з водопроводу, скид стічних вод у каналізацію і сплачує вартість наданих послуг на умовах, які визначені цим договором та чинним законодавством України.

Згідно п. 2.1.1 договору Львівводоканал зобов'язується, відповідно до вимог цього договору та чинного законодавства, забезпечити безперебійне, крім встановлених випадків, постачання питної води, яка по якості відповідає встановленим вимогам, в об'ємі (ліміті) 15,0 куб.м. на місяць.

Пунктом 6.5 договору передбачено, що за невиконання зобов'язань згідно з п.2.1.1 цього договору Львівводоканал сплачує абоненту неустойку в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за кожен день невиконання зобов'язання, крім випадків коли виконання зобов'язання є неможливим з підстав визначених цим договором або законом.

10.02.2017 позивачем було складено акт про відсутність питної води, який підписано директором МПП "Гро" та директором ТзОВ "Нафтогазрембуд-1" (а.с. 60).

13.02.2017 позивач надіслав відповідачу лист за вих. №9 від 13.02.2017, у якому просив забезпечити на 14 год. 20.02.2017 явку уповноваженого представника відповідача для складення та підписання акта споживача (а.с. 61).

20.02.2017 позивачем складено акт про відсутність питної води, який підписано директором МПП "Гро" та директором ТзОВ "Нафтогазрембуд-1" (а.с. 64).

30.03.2017 позивач надіслав відповідачу претензію за вих. №14 від 30.03.2017, в якій вимагав сплатити неустойку у зв'язку із відсутністю водопостачання протягом 47 днів в період часу з 10.02.2017 по 29.03.2017 у розмірі 4' 512,00 грн. (а.с. 65).

У відповіді на претензію позивача №вих-вд2903-17 від 04.05.2017, відповідач повідомив про відсутність підстав для сплати неустойки у розмірі 4' 512,00 грн. (а.с. 68).

У зв'язку із ненаданням відповідачем послуг з водопостачання за період часу з 10.02.2017 по 29.03.2017 включно, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з ЛМКП "Львівводоканал" неустойки в розмірі 4' 512,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційних скарг та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 6.5 договору за невиконання зобов'язань згідно з п.2.1.1 цього договору Львівводоканал сплачує абоненту неустойку в розмірі 0,03 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року, за кожен день невиконання, крім випадків коли виконання зобов'язання є неможливим з підстав визначених цим договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано та заявлено до стягнення неустойку у зв'язку із ненаданням послуг з водопостачання за період часу з 10.02.2017 по 29.03.2017 включно в сумі 4' 512,00 грн.

Дослідивши обставини справи із врахуванням доводів обох сторін, колегія суддів вважає, що період відсутності водопостачання, зазначений позивачем у своїй позовній заяві, не доведений належними та допустимими доказами.

Так, як вірно було зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Представник виконавця повинен з'явитися на виклик споживача не пізніше строку, визначеного договором.

Згідно частин 3, 4 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що 10.02.2017 позивач склав акт про відсутність питної води, який підписано директором МПП "Гро" та директором ТзОВ "Нафтогазрембуд-1", проте у справі відсутні докази виклику представника відповідача для складення та підписання такого акта. Зважаючи на це, акт від 10.02.2017 не може братися до уваги при вирішенні спору у даній справі.

Стосовно кінцевої дати спірного періоду, а саме 29.03.2017, то така також не обґрунтована належними та допустимими доказами.

Колегія суддів не бере до уваги подані позивачем роздруківки з інтернет-сайту Українського гідрометеорологічного центру із погодними даними у місті Львові за спірний період, оскільки погодні дані не є достатніми доказами, що дозволяють зробити висновок про дату припинення і дату відновлення водопостачання на об'єкті позивача. Такі дані також не є достатніми для того, щоб зробити висновок про причини відсутності водопостачання на об'єкті позивача.

При цьому, на думку суду, місцевий господарський суд обґрунтовано взяв до уваги при вирішенні спору акт споживача про відсутність питної води від 20.02.2017.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 13.02.2017 позивач надіслав відповідачу лист №9 від 13.02.2017 (штрихкодовий ідентифікатор 7901410999377), у якому повідомив про відсутність водопостачання та просив забезпечити на 14 год 20.02.2017 явку уповноваженого представника відповідача для складення та підписання акта споживача, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист.

Зважаючи на положення п.1 та п.2 розділу 2 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, відповідно до яких рекомендоване поштове відправлення повинно було бути доставлене відповідачу через 4 дні (день подання поштового відправлення + 3 дні), а також на те, що лист №9 від 13.02.2017 був надісланий позивачем 13.02.2017, колегія суддів вважає, що позивач вчасно повідомив відповідача про проведення відповідного обстеження, оскільки останній повинен був отримати вказаний лист 17.02.2017. З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав вказаний лист лише 21.02.2017 При цьому, згідно даних Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта", зазначене поштове відправлення надійшло у поштове відділення, яке обслуговує відповідача, 15.02.2017 (а.с. 127).

Зважаючи на неявку представника відповідача для складення та підписання акта в порядку ст.18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач 20.02.2017 самостійно склав акт про відсутність питної води, який підписано директором МПП "ГРО" та директором ТзОВ "Нафтогазрембуд-1". Оскільки позивач є єдиним споживачем послуг з водопостачання у будівлі за адресою м. Львів, вул. На викопах, 10, колегія суддів вважає, що позивач підставно залучив представника третьої особи для складення акту і такий акт правомірно врахований судом першої інстанції при вирішенні спору у даній справі. Крім того, як зазначалося вище, частиною 3 ст. 18 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено можливість складення акту у разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк. Умовами договору №303532 від 29.08.2001 в редакцій, викладеній додатковою угодою, що затверджена судом, відповідних строків не визначено.

Відповідно до п. 3.1.5. договору відповідач має право тимчасово припиняти надання послуг у випадках: необхідності усунення пошкоджень водопровідних та каналізаційних мереж Львівводоканалу; припинення подачі електроенергії на насосній станції; необхідності збільшення подачі води до місця пожежі; стихійного лиха; в інших випадках, передбачених законом.

Зважаючи на те, що відсутність водопостачання на об'єкті позивача 20.02.2017 документально підтверджено, а відповідач не довів факту наявності визначених договором підстав припинення водопостачання, колегія суддів вважає, що факт ненадання відповідачем послуг з водопостачання підтверджено належними та допустимими доказами щодо 20.02.2017.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач не довів належними та допустимими доказами того факту, що відсутність водопостачання на об'єкті позивача було заподіяно не з його вини.

Відповідно до укладеного сторонами договору №303532 від 29.08.2001 в редакцій, викладеній додатковою угодою, що затверджена судом, відповідач зобов'язаний забезпечити позивачу безперебійне постачання питної води.

Відповідно до проектних рішень згідно з Паспортом водного господарства та Проектом водомірного вузла, водопостачання об'єкта позивача відбувається від внутрішньої водопровідної мережі РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал" через водопровідний ввід діаметром 20 мм. (а.с. 89-92, 93-94).

У зв'язку із тим, що відповідач чинив перешкоди у виконанні позивачем робіт з виконання зазначених проектних рішень, останній звернувся із відповідним позовом до Господарського суду Львівської області. Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі №5015/2462/12 (а.с. 95-99), яке набрало законної сили, зобов'язано ЛМКП "Львівводоканал" усунути перешкоди МПП "Гро" в під'єднанні водопровідної мережі належної йому будівлі, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. На викопах, 10 до внутрішньої водопровідної мережі РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал".

Вищевказаним рішенням встановлено, що згідно з укладеним між сторонами договором №303532 від 29.08.2001 МПП "Гро" визначене абонентом, тобто особою, що безпосередньо підключена до мереж ЛМКП "Львівводоканал". На час придбання позивачем будівлі вона була безпосередньо підключена до мереж BAT "Мікроприлад". В подальшому, у зв'язку із змінами у господарській діяльності ВАТ "Мікроприлад", останній припинив використання частини водопроводів для власних потреб, в тому числі і тих, які забезпечують подачу питної води МПП "ГРО". У зв'язку з цим водопроводи в зимові місяці почали замерзати і подача питної води припинялася.

Для забезпечення виконання рішення суду МПП "ГРО" 24.09.2012 було укладено з ДП "Укрнерудпром-Базальт" договір підряду на виконання робіт з під'єднання будівлі безпосередньо до мереж РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал" (а.с. 100-101).

Проте, відповідачем рішення суду не виконано - постановою державного виконавця Личаківського ВДВС Львівського МУЮ від 03.12.2012 виконавче провадження №34394190 з виконання наказу Господарського суду Львівської області у справі №5015/2462/12 було закінчено без виконання рішення. Постанова мотивована виконанням заходів, передбачених законом: накладено штраф, накладено штраф у подвійному розмірі, скеровано подання до органів внутрішніх справ (а.с. 102).

Згідно з п. 2.1.2. договору №303532 від 29.08.2001 в редакцій, викладеній додатковою угодою, що затверджена судом, відповідач зобов'язаний забезпечити належний технічний стан та обслуговування мереж, які знаходяться до точки розподілу, в якій відбувається передача послуг від Львівводоканалу абоненту та перебувають у нього на балансі.

Відповідно до п. 4.1 договору точкою розподілу, в якій відбувається передача послуг постачання питної води, є точка на трубопроводі подачі води, яка знаходиться на межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні абонента згідно з актом №2 від 03.07.2001 встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості, який складено між сторонами, та планом земельної ділянки абонента.

Згідно з актом №2 від 03.07.2001 встановлення та узгодження меж землекористування на місцевості (а.с. 103-104), земельна ділянка, що перебуває у користуванні позивача, межує з земельною ділянкою РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал". Тобто, точка розподілу у відповідності до проектних рішень і рішення Господарського суду Львівської області від 13.08.2012 у справі №5015/2462/12 знаходиться на межі земельних ділянок МПП "ГРО" та РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал", питна вода подається в будівлю позивача з водопроводу РЕД Личаківського району ЛМКП "Львівводоканал", який перебуває на балансі відповідача.

З огляду на наведене, доводи відповідача про відсутність його вини у припиненні водопостачання 20.02.2017 до будівлі МПП "Гро" є безпідставними. Доводи відповідача про обов'язок позивача повторно отримати технічні умови та виготовити проект водомірного вузла спростовуються постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.06.2013 у справі №914/125/13, якою суд виключив з договору №303532 від 29.08.2001 п. 2.2.2., яким визначено обов'язок МПП "Гро" повторно отримати технічні умови та погодити проект водомірного вузла. Наведений висновок обґрунтовується тим, що позивачем придбано будівлю, яка у встановленому порядку вже була приєднана до мереж, проект водомірного вузла вже виготовлений і погоджений ЛМКП "Львівводоканал" (а.с. 51-59).

Зважаючи на вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову про стягнення з відповідача неустойки за відсутнє водопостачання на об'єкті позивача за один день, а саме, за 20.02.2017.

Щодо доводів позивача про неправильний розподіл судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, то такий здійснений із врахуванням положень ст.49 ГПК України пропорційно до задоволених позовних вимог.

Інші твердження сторін є необґрунтованими та такими, що не мають значення для вирішення даного спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржників.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.09.2017 у справі №914/921/17 залишити без змін, а апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Гро» та Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Л.С. Данко