Рішення № 71075013, 14.12.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.12.2017 Справа № 904/9082/17

За позовом Комунального підприємства "Зеленбуд" Житомирської міської ради, м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс", м. Дніпро

про стягнення зайво перерахованих коштів

Суддя Ліпинський О.В.

Представники:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Зеленбуд" Житомирської міської ради (далі- Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (далі - Відповідач) про стягнення зайво перерахованих коштів у розмірі 49 872,04 грн., з яких: помилково сплачені грошові кошти у розмірі 44 962,50 грн.; три відсотка річних у розмірі 997,79 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 911,75 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради та ТОВ "Пром Гарант Плюс" укладено договір поставки №0045/0319 від 26.12.2016. На виконання умов договору позивачем 29.12.16 на розрахунковий рахунок постачальника перераховано грошові кошти у сумі 44 962,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2149, платіжним доручення №2158 від 30.12.2016 Позивач повторно перерахував Відповідачеві грошові кошти у сумі 44 962,50 грн. Постачальником здійснено поставку товару на суму 44 962,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №0045/000000 від 04.01.17.

Позивач зазначає, що платіж від 29.12.2016 року був здійснений помилково (із зазначенням іншого рахунку), в зв'язку із чим, відповідна сума грошових коштів отримана відповідачем без достатніх правових підстав і підлягає поверненню з урахуванням суми нарахованих трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Позивач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно приписів ст.. 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення згідно зі ст. 85 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами не проводилася.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, який був присутнім в попередньому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

26.12.16 між КП "Зеленбуд" Житомирської міської ради (далі - замовник) та ТОВ "Пром Гарант Плюс" (далі - постачальник) було укладено договір поставки №0045/0319.

Відповідно до п.1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити в прийняти вказаний товар.

Найменування товару: згідно накладних на товар. (п.1.2 договору).

Одиниця вимірювання: літр. (п.1.3 договору).

Кількість: згідно накладних на товар. (п.1.4 договору).

Відпуск товару здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.

Згідно з п.3.1 договору, ціна за 1 літр товару: згідно з накладними на товар.

Загальна сума договору: 44 962,50грн. в тому числі ПДВ 7 055,74грн. та акциз 2 628,04грн. (п.3.2 договору).

Відповідно до п.4.1 договору, умови оплати, покупець зобов'язаний сплатити вартість товару протягом 1 - го банківського дня з моменту оформлення постачальником видаткової накладної.

Оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, відкритий в ПАТ «Ощадбанк» (п. 4.2. Договору).

Пунктом 10.2 договору, визначено, що термін дії договору до 31.12.16 .

На виконання умов договору позивачем 29.12.16 на розрахунковий рахунок постачальника в ПАТ КБ «Приватбанк» перераховано грошові кошти у сумі 44 962,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2149 від 29.12.16 з призначенням платежу: "за паливо згідно рах. 0045/0000105 від 28.12.16 Даний платіж не розпов. на держ. закупівлі у сумі 37 468,75 грн. ПДВ 20% 7 493,75грн.".

30.12.16 на розрахунковий рахунок постачальника в ПАТ «Ощадбанк» Позивачем повторно перераховано грошові кошти у сумі 44 962,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2158 від 30.12.16 з призначенням платежу: " за паливо згідно рах. 0045/0001176 від 29.12.16 Даний платіж не розпов. на держ. закупівлі у сумі 37 468,75грн. ПДВ 20% 7 493,75грн.".

04.01.07 постачальником здійснено поставку товару на суму 44 962,50 грн., що підтверджується видатковою накладною №0045/000000 від 04.01.17.

Позивач зазначає, що грошові кошти згідно платіжного доручення № 2149 від 29.12.2016 року у сумі 44 962,50 грн. перераховані помилково, оскільки сплачені на інший рахунок постачальника, ніж зазначено в п. 4.2. Договору .

Листом №456 від 29.12.2016 позивач звертався до відповідача з проханням повернути помилково перераховану суму грошових коштів у розмірі 44 962,50 грн.

28.08.2017 позивач звертався до відповідача із претензією № 230, в якій просив повернути помилково перераховані кошти

У зв'язку з тим, що відповідач кошти не повернув, у останнього виникла заборгованість у розмірі 44 962,50 грн., яку позивач просить стягнути в відповідача, що і є причиною виникнення спору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Як вище встановлено судом, платіжним дорученням № 2149 від 29.12.2016 року позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 44 962,50 грн., зазначені кошти були сплачені на розрахунковий рахунок відповідача, відмінний від рахунку для оплати, визначеного умовами п. 4.2. Договору, в зв'язку із чим, 30.12.2016 року Позивач повторно сплатив відповідну суму коштів (44 962,50 грн.) на належний рахунок Відповідача, після чого отримав товар на суму 44 962,50 грн.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що сума грошових коштів, яка отримана відповідачем згідно платіжного доручення № 2149 від 29.12.2016 року, фактично сплачена не на виконання умов договору поставки № 045/0319 від 26.12.2016 року, адже перерахована на інший, непередбачений вказаним договором рахунок, та відповідно є такою, що одержана Відповідачем без достатніх правових підстав та підлягає поверненню за правилами ст. 1212 ЦК України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 997,79грн. за період з 04.01.2017 по 31.01.2017 та інфляційні втрати у розмірі 3911,75грн. за період з лютого 2016 по вересень 2017 на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті (п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14).

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. В свою чергу, грошовим зобов'язанням вважається зобов'язання, змістом якого є сплата боржником грошей. Грошові зобов'язання можуть бути частиною інших оплатних зобов'язань (наприклад, обов'язок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обов'язок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер. Правила статті розповсюджуються на будь-які грошові зобов'язання, а також незалежно від того, чи передбачена сплата грошей в готівковій чи в безготівковій формі.

Грошове зобов'язання передбачає наявність прав та обов'язків сторін, а також оплатність послуг зі сторони замовника.

Помилкове зарахування коштів - це зарахування коштів, унаслідок якого з вини клієнта відбувається їх зарахування на рахунок неналежного отримувача і підлягає поверненню за вимогою в майбутньому.

Отже, на помилково перераховані кошти не може бути нараховано інфляційні втрати та 3% річних в порядку та розумінні ст. 625 ЦК України, оскільки такі кошти не можна вважати боргом за невиконання умов договору, так як перерахування їх відбулося не внаслідок грошових зобов'язань між сторонами, а в зв'язку з помилкою платника.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума помилково перерахованих коштів 44 962,50грн.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пром Гарант Плюс" (49051, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 40-А, код ЄДРПОУ 39726851) на користь Комунального підприємства "Зеленбуд" Житомирської міської ради (10003, Житомирська область, м. Житомир, пров. Кавалерійський, 13, код ЄДРПОУ 13555047) помилково сплачені грошові кошти у розмірі 44 962,50 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1442,49 грн., про що видати наказ.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 19.12.2017

Суддя О.В. Ліпинський