Ухвала суду № 71074378, 08.02.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а-2744/10/2470

Головуючий у 1-й інстанції: Спіжавка Г.Г.

Суддя-доповідач: Білоус О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Білоуса О.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

відповідача: Пацурківського О.А., Ройку А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" до Сокирянської об'єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області про скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Альянс" звернулося до Чернівецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сокирянською ОДПІ Чернівецької області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000102300/3 від 21.07.2010 року та №0000092300/3 від 21.07.2010 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що Сокирянською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка ТОВ "Альянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що було складено акт від 25.02.2010 року №084/23-013/31396828. Сокирянською ОДПІ на підставі акта перевірки планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року № 084/23-013/31396828 ТОВ «Альянс» були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.03.2010 року №0000102300/0 та №0000092300/0. Вважаючи їх незаконними, просили їх скасувати. На підставі заяви від 15.09.2010 року (т.2 а.с. 17) у справі приймає участь прокурор Чернівецької області.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 08.11.2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись при цьому на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

В судове засідання представник позивача (апелянта) не з'явився, однак направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи. Клопотання мотивовано тим, що на час розгляду справи представник апелянта буде брати участь в іншому судовому процесі і не зможе взяти участь у розгляді справи у Вінницькому апеляційному адміністративному суді.

Колегія суддів, оцінивши доводи заявленого клопотання, прийшла до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на те, що відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам). Законним представником органу, підприємства, установи, організації в суді є його керівник чи інша особа, уповноважена законом, положенням, статутом (ч. 7 ст. 56 КАС). Крім того, повноваження законних представників підтверджуються документами, які стверджують займану ними посаду. Довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації, що визначено ст. 58 КАС України. Таким чином, законодавством не обмежена можливість юридичної особи мати в суді кількох представників, надавши їм відповідні повноваження згідно вимог Кодексу адміністративного судочинства. Відтак, зазначені в клопотанні причини невки в судове засідання не підтверджені належними доказами, не можуть бути визнані судом поважними, а тому клопотання не підлягає задоволенню.

В судове засідання не з'явився представник прокуратури Чернівецької області, хоча про час та місце розгляду справи в суді повідомлявся своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу не визнали у повному обсязі, просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, вважаючи рішення суду законним, обгрунтованим і таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши думку представників відповідача, які не заперечила проти розгляду апеляційної скарги по суті без участі представника позивача (апелянта), а також враховуючи те, що його явка в судове засідання не визнавалась обов'язковою, а матеріалів справи достатньо для її вирішення в даному судовому засіданні, визнала за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника відповідача згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС).

Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Альянс» зареєстроване як юридична особа 27.03.2001 року виконавчим комітетом Новодністровської міської ради Чернівецької області (т. 1 а.с. 143-144), перебуває на податковому обліку в Сокирянській ОДПІ з 21.11.2001 року за №107/555 і являється платником ПДВ згідно свідоцтва №32888193 від 14.12.2001 року (т.1 а.с. 156).

Сокирянською ОДПІ була проведена планова документальна перевірка ТОВ "Альянс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що було складено акт від 25.02.2010 року №084/23-013/31396828 (т.1 а.с. 27-89). Не погоджуючись із висновками, викладеними в акті, позивач надав заперечення на нього (т.1 а.с. 90-94). Сокирянською ОДПІ на підставі акта перевірки № 084/23-013/31396828 були прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.03.2010 року №0000102300/0 (т.1 а.с. 23) та №0000092300/0 (т.1 а.с. 19).

За наслідками адміністративного оскарження зазначені рішення залишені без змін, а скарги ТОВ "Альянс" - без задоволення (т.1 а.с. 95-141).

Відповідно до пункту 5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Вирішуючи по суті існуючий спір, суд першої інстанції виходив із того, що згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Статтею 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії цього закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік" та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не включаються до складу валових витрат витрати на придбання будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Пунктом 5.9 статті 5 вказаного Закону встановлено, що платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до пункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна повинна містити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної; , повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм), повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача, ціну поставки без врахування податку, ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні, загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Відсутність хоча б одного з цих реквізитів позбавляє покупця права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі такої накладної.

Відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення, отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг). Отримання такої скарги є підставою для проведення позапланової виїзної перевірки такого постачальника для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з цього податку за такою цивільно-правовою операцією.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення документальної перевірки ТОВ "Альянс" було встановлено, що дане підприємство документувало здійснення господарських операцій із придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ "Лука-Стар", ТОВ "Амаріліс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема" та за рахунок такого придбання сформувало валові витрати на загальну суму 1465110 грн., та податковий кредит на загальну суму 315415 грн.

Як платник податку на прибуток, підприємство має право на формування валових витрат в межах ст.5 Закону України від 28.12.1994 р. №34/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств". Платник податку на додану вартість має право на формування податкового кредиту в межах, установлених ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР "Про податок на додану вартість". Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що фактором для формування податкового кредиту є подальше використання таких товарів в оподатковуваних операціях платника податку, однак з урахуванням вимог п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якої не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів, підтверджених податковими накладними. Таким чином, законне документування валових витрат та податкового кредиту є похідним від самого факту укладеного правочину між сторонами.

Як вбачається з акту перевірки, працівниками ВПМ Новоселицької МДПІ відібрано пояснення в ОСОБА_4 (т.2 а.с. 22) - директора, засновника та головного бухгалтера ТОВ "Лука-Стар", в якому зазначається, що вона товариство не реєструвала, ніяких документів не підписувала фінансово-господарської діяльності не проводила. Крім того зазначено, що доручення проведення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Лука-Стар" нікому не надавала. Також зазначено, що з посадовими особами ТОВ "Альянс" особисто не знайома та ніяких угод не укладала, і господарських операцій не проводила.

Відтак, в усіх первинних документах (у видаткових та податкових накладних, на підставі яких ТОВ "Альянс" відображено валові витрати на придбання від ТОВ "Лука-Стар") значаться неправдиві відомості щодо підпису особи, яка його вчинила, в якості уповноваженої на ці дії особи, а в поданих накладних взагалі відсутні відомості щодо посади та прізвища особи, яка їх підписувала, що не дає змогу ідентифікувати відповідальну за здійснення господарських операцій та складання первинних документів.

Також працівниками ВПМ Новоселицької МДПІ відібрано пояснення в ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 21), в яких зазначається, що вона не була засновником ТОВ "Амаріліс" та не надавала доручення на його створення, рахунки в банках не відкривала, доручення на їх відкриття не давала. Ніяких документів щодо фінансово-господарської діяльності не підписувала. Крім того зазначено, що з гр. ОСОБА_6 вона не була знайома, директором ТОВ "Амаріліс" його не призначала, ніяких документів щодо взаємовідносин з ТОВ "Альянс" не підписувала.

Згідно висновку експерта №485-К від 16.08.2011 року (т.3 а.с. 24-49), підписи на податкових накладних ТОВ "Луа-Стар, ТОВ"Амарілс", ТОВ "Світ-Бізнес-Сінема", ймовірно, виконані не гр. ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, а іншими особами, з наслідуванням дійсного підпису даних осіб. Відповісти на поставлене питання в категоричній формі не виявилось можливим через відсутність вільних зразків підписів наведених вище осіб. За таких обставин документи, які містять зазначені підписи, не відповідають вимогам первинності в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і не є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки від 25.02.2010 року №084/23-013/31396828 обставини знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, а відповідачем доведено правомірність прийнятих за наслідками проведеної перевірки податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи, а тому колегією суддів відхиляються, оскільки не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підстав для її скасування не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не було вирішено питання про розподіл судових витрат. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (п.3 ч.3 ст. 87 КАС України). Згідно вимог п.5 ч. 1 ст.161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати. Апеляційний суд, враховуючи положення ч.1 ст. 195 КАС України, звертає увагу на те, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (п.3 ч.1 ст. 168 КАС України).

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

На підставі наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс", - залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року , -без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 13 лютого 2012 року .

Головуючий Білоус О.В.

Судді Мельник-Томенко Ж. М.

Залімський І. Г.