Ухвала суду № 71074292, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Присяжнюк О.В. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 816/224/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія"

до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області

про визнання дії незаконною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

01.02.2017 року від ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Арія" (надалі по тексту - ТОВ ВКК "Арія", позивач) звернулося до суду з позовом в якому просило:

- визнати дії Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області з прийняття та відкриття виконавчого провадження № 52980399 незаконними;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 13 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження за №52980399;

- зобов'язати Шевченківського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області закінчити виконавче провадження № 52980399 та повернути постанову від 03 жовтня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за № П 36-16-Ю/1016-6.2 до Департаменту ДАБІ у Полтавській області.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 року позов залишено без розгляду відповідно до ст. ст.99,100, п.9 ч. 1ст. 155 КАС України.

ТОВ ВКК "Арія" (далі позивач) не погоджуючись із судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду, як прийняту з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що про порушення свого права позивач дізнався 31.01.2017р., коли отримав ухвалу про відкриття апеляційного провадження, а тому саме з цієї дати дізнався що постанова про відкриття виконавчого провадження від 03.10.2016р. є незаконною, оскільки до примусового виконання прийнято документ, що не набрав законної сили.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином. Позивачем до суду надано клопотання про відкладення розгляду справи з підстав хвороби представника, проте доказів зазначених обставин не додано, а отже суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Відповідачем подано заперечення на апеляційну скаргу.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу нагляду за діяльністю органів державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту ДАБІ у Полтавській області винесено постанову № П36-16-ю/1016-6.2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою на ТОВ ВКК "Арія" накладено штраф у сумі 130500,00 грн за вчинення правопорушення, передбаченого абз.2 ч.1 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та /том 1 а.с. 74-75/.

Зазначена постанова оскаржувалася Позивачем в судовому порядку, та постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р. в задоволені позову ТОВ "Арія " відмовлено. Зазначене судове рішення набрало законної сили, згідно ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2017р .

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2016р. про примусове виконання постанови від 03.10.2016р. Департартаменту ДАБІ. (т.1 а.с.169)

Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав оскаржувану постанову державного виконавця 18.01.2017р., проте до суду звернувся 01.02.2017р., доказів поважності причин пропуску строку не навів, а отже пропустив десятиденний строк, встановлений ч.2 ст.181 КАС України, звернення до суду.

Проте, колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншим законом.

Відповідно до ч.ч.1 , 2 ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Отже, законодавством регламентовано десятиденний строк звернення до суду з адміністративним позовом, перебіг якого слід відраховувати з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, зазначені обставин входять до предмета доказування у справі і єдиною та необхідною правовою підставою для залишення судом позовної заяви без розгляду є достовірне встановлення ним факту обізнаності позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів поза межами 10 денного строку, що має підтверджуватися належними і допустимими, у розумінні ст. 70 КАС України, доказами.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем оскаржувалася постанова від 03.10.2016р, по виконанню якої відкрито виконавче провадження, в судовому порядку, та остаточне судове рішення по справі прийнято 28.02.2017р. апеляційним судом.

Позивач, як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції зазначав, що про порушене права, а саме відкриття виконавчого провадження по документу, який не набрав законної сили, дізнався 31.01.2017р., отримавши ухвалу апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ " Арія" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.12.2016р., а отже саме з цієї дати він відліковує строк звернення до суду.

З даним адміністративним позовом ТОВ " Арія" звернувся до суду першої інстанції 01.02.2017 р.

Суд першої інстанції виходив з того, що строк звернення до суду слід відліковувати від дати отримання позивачем оскаржуваної постанови державного виконавця, а отже з 18.01.2017р. та не належним чином не обґрунтував не прийняття до уваги доводів позивача щодо дня, коли особа дізналась про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, з враховуючи вищевикладе, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином не перевірив обставини пропуску позивачем процесуального строку на звернення до суду із адміністративним позовом, які викладені у клопотанні позивача, оскільки позивачем строк звернення до суду із адміністративним позовом не пропущено, так як не минув 10 денний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.181 КАС України.

Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Статтею 8 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод проголошує верховенство права, як частину спільного спадку Договірних Держав.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Крім того, у справі «Іліан проти Туреччини» (рішення від 27.06.2000 р. ) Європейським Судом з прав людини визначено, що правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного і передчасного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду

Таким чином, підстав, передбачених п. 9 ч.1 ст. 155 КАС України, в окружного адміністративного суду для залишення позову без розгляду не було, тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду про залишення позову без розгляду підлягає скасуванню, оскільки висновок про пропущення позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто прийнятим при дотриманні норм матеріального і процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Висновки суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом не ґрунтуються на належних доказах і є передчасними, а оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст.ст. 70, 159 КАС України, що призвело до неправильного вирішення питання про залишення позовної заяви без розгляду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199,п.1 ч.1 ст.204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" задовольнити.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 816/224/17 скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна компанія "Арія" до Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Полтави Головного територіального управління юстиції у Полтавській області третя особа Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання дії незаконною, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.