Ухвала суду № 71074155, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 820/4231/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, в якому просив:

- скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про утримання від прийняття відповідного рішення по заяві ОСОБА_1, яке оформлено листом від 01.09.2017 року за № А-22387/0/6-20488/0/21-17;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.08.2017 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 820/4231/17 позов задоволено.

Скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, прийняте за результатом розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яке оформлено листом від 01.09.2017 року за № А-22387/0/6-20488/0/21-17.

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду в даній справі.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що у спірних відносинах Управління діяло у спосіб та у межах, визначених чинним законодавством, а листом № А-22387/0/6-20488/0/21-17 від 01.09.2017 року відповідач не відмовляв позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а роз'яснював, що зазначена позивачем земельна ділянка не входить до переліку земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО та було запропоновано позивачу ознайомитись з переліком таких земельних ділянок на спеціальному сайті Головного управління. Більш того, в самій відповіді Головного управління № А-22387/0/6-20488/0/21-17 від 01.09.2017 року взагалі жодним чином не йдеться про відмову позивачу в задоволенні його вищезазначеного клопотання. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 820/4231/17 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідач в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області з клопотанням від 01.08.2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, для подальшої передачі у власність.

Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області у відповіді № А-22387/0/6-20488/0/21-17 від 01.09.2017 року повідомлено позивача, що наразі формуються переліки земельних ділянок, які планується передати учасникам АТО, і зазначена позивачем земельна ділянка не входить до вказаного переліку, та було запропоновано позивачу ознайомитись з переліком таких земельних ділянок на спеціальному сайті Головного управління.

Позивач не погодився із відмовою Головного управління Держгеокадастру в Харківській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у зв'язку з чим оскаржив її до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відмовляючи у клопотанні позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, порушив приписи ст.118 ЗК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель урегульовано Земельним кодексом України.

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Пунктом "б" частини 2 статті 121 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з ч.6 ст.118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Одночасно позивачем, при зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, подано всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного Кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено, що позивачем до клопотання поданий перелік документів, встановлений Земельним кодексом України, при цьому відповідачем, у своєму листі від 01.09.2017 року № А-22387/0/6-20488/0/21-17, жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначено.

Пунктами 1, 2 розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 № 898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" встановлено, що з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками: Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Між тим, в ході розгляду справи не встановлено, що на час розгляду відповідачем клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність земельна ділянка, про надання дозволу на розробку землеустрою якої звернувся позивач, була визначена як земельна ділянка для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

В листі від 01.09.2017 року № А-22387/0/6-20488/0/21-17 позивач зазначив, що земельна ділянка, про надання дозволу на розробку землеустрою якої звернувся позивач, не була визначена як земельна ділянка для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.

Отже, відмова відповідача з тих підстав, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати для ведення особистого селянського господарства, не передбачається для резервування та подальшого виділення земельних ділянок учасникам антитерористичної операції та членам сімей загиблих, є безпідставною і не містить належного фактичного обґрунтування.

Враховуючи, що лист відповідача від 01.09.2017 року № А-22387/0/6-20488/0/21-17 щодо розгляду заяви (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не містить визначених ч. 7 ст. 118 ЗК України підстав для відмови у задоволенні клопотання позивача, а посилання, що земельна ділянка не входить до переліку, які плануються передати учасникам АТО, є безпідставними, то за таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні позивачу запитуваного дозволу є протиправною.

Таким чином, аналізуючи фактичні обставини справи та наведені вище норми, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відмова відповідача, оформлена листом - відповіддю за № А-22387/0/6-20488/0/21-17 від 01.09.2017 року, у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а, отже, дане рішення відповідача, ухвалене ним як суб'єктом владних повноважень, є незаконним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача на відведення у власність спірної земельної ділянки.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на задоволеня судом першої інстанції вимоги позивача зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду в даній справі, що є втручанням в дискреційні повноваження відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 10, 11 статті 118 Земельного кодексу України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

У судовому рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Олссон проти Швеції" від 24 березня 1988 року (скарга №10465/83) зазначено, що серед вимог, які суд визначив як такі, що випливають з фрази "передбачено законом", є наступні:

- будь-яка норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою точністю так, щоб громадянин самостійно або, якщо знадобиться, з професійною допомогою міг передбачити з часткою ймовірності, яка може вважатися розумною в даних обставинах, наслідки, які може спричинити за собою конкретну дію;

- фраза "передбачено законом" не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі і якість закону, вимагаючи, щоб останній відповідав принципу верховенства права. У внутрішньому праві повинні існувати певні заходи захисту проти свавільного втручання публічної влади у здійснення прав;

- закон, який передбачає дискреційні повноваження, сам по собі не є несумісним з вимогами передбачуваності за умови, що дискреційні повноваження та спосіб їх здійснення вказані з достатньою ясністю для того, щоб з урахуванням правомірності мети зазначених заходів забезпечити індивіду належний захист від свавільного втручання влади.

Крім того, згідно п. 65 вказаного рішення Суду, втручання повинно бути зумовлено досягненням правомірної цілі.

Також Європейський суд з прав людини вказує, що у відповідності зі сформованою практикою Суду, під поняттям необхідності мається на увазі, що втручання відповідає якій-небудь нагальній суспільній потребі і що воно пропорційно законній меті. При визначенні того, чи є втручання "необхідним у демократичному суспільстві", Суд враховує, що за державами - учасницями Конвенції залишається певна свобода розсуду.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дії) суд зобов'язаний відновити порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

Оскільки у ході судового розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправно, а визначених законом підстав для такої відмови під час розгляду справи встановлено не було, колегія суддів вважає, що відновлення порушеного права позивача можливе не інакше, як шляхом зобов'язання відповідача вчинити певні дії зокрема, щодо зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки.

У зв'язку із викладеним, судом першої інстанції обґрунтовано скасовано рішення Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, оформлене листом № А-22387/0/6-20488/0/21-від 01.09.2017 року, про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки орієнтовною площею 2,0000 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Розсохуватської сільської ради Кегичівського району Харківської області, з урахуванням висновків суду в даній справі.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 820/4231/17 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.11.2017р. по справі № 820/4231/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.