Ухвала суду № 71074136, 13.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Старосуда М.І. , Яковенка М.М.

при секретарі судового засідання Жданюк А.О.

за участю представника позивача Бут Ю.В.

представника відповідача Бикова Р.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці ДФС на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017р. по справі № 820/2897/17 за позовом Приватного підприємства "Юнісвіт" до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Приватне підприємство "Юнісвіт" (далі - ПП «Юнісвіт»), звернулося до суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС (далі- відповідач), в якому просив суд: (а.с.4-14)

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UА805180/2017/000119/2 від 17.05.2017 року Сумської митниці ДФС;

- скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА805180/2017/000121 Сумської митниці ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017р. по справі № 820/2897/17 задоволено адміністративний позов ПП «Юнісвіт». (а.с.150-157)

Не погодившись із судовим рішенням, Сумська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017р. по справі № 820/2897/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. (а.с.162-165)

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП "Юнісвіт" та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай, було укладено Контракт №U-508/16 від 05.08.2016 року та Додаткову угоду №1 від 28.02.2017 року (а.с.21-29).

Відповідно до умов ст.ст.1-4, 7 даного Контракту CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай, (Постачальник) взяло на себе зобов'язання поставити ПП "Юнісвіт" (Покупець) товари в асортименті, а Покупець зобов'язується оплатити товар згідно з умовами даного Контракту.

Загальна кількість та асортимент постачаємого товару складається із товарних партій, кількість яких визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку.

Поставка товару за даним контрактом здійснюється у повній відповідності з "ІНКОТЕРМС-2010". Умови поставки для кожної окремої партії товару визначаються і узгоджуються Сторонами в рахунку-фактурі.

Ціна за одиницю товару узгоджується та встановлюється в рахунку-фактурі на кожну окрему партію товару за даним контрактом.

Передача товару здійснюється в порту призначення, узгодженому сторонами, по кількості та якості.

Так, за результатами однієї із поставок відповідний товар надійшов на митну територію України в травні 2017 року.

Із комерційного інвойсу BTCN2017101 від 01.03.2017 року (а.с.38-39, 87, 90), прайс-листа (а.с.30-31), калькуляції (а.с.36-37), пакувального листа (а.с.40-41, 88, 91), відвантажувальної специфікації (а.с.42-43), опису якості (а.с.44-45, 89, 92) та видаткової накладної (а.с.47-48) вбачається, що товари (велосипедні шини та велосипедні камери) були поставлені за умовами "Інкотермс-2010" CFR Одеса (вартість і фрахт). Поставка товару на умовах СFR Одеса (вартість і фрахт) «ІНКОТЕРМС 2010» передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару, та саме перевезення товару до порту призначення (фрахт).

Крім того, в матеріалах справи містяться копії листів позивача та його контрагента, відповідно до яких поставлений товар не підлягає ліцензуванню, не був перепроданий, не був застрахований, а вартість морського перевезення товару до порту призначення включена у вартість товару, вказану в комерційному інвойсі (а.с.53-56, 59-66).

Виходячи з інформації, зазначеної у вказаних документах, загальна вартість відповідних товарів (велосипедні шини, герметик, клей, латка та велосипедні камери) складала 13111,20 доларів США, що додатково підтверджується Звітом про оцінку майна №05-07/05/58 від 04.05.2017 року (а.с.67-101).

Для митного оформлення товару вказаного товару 12.05.2017 року Приватне підприємство "Національні традиції" (далі - ПП "Національні традиції"), на підставі договору №25/10-16 від 25.10.2016 року про надання послуг по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів, укладеного із ПП «Юнісвіт» (а.с.102-104), звернулося до Сумської митниці ДФС.

За результатами розгляду документів, поданих для митного оформлення товарів, поставлених на виконання умов Контракту №U-508/16 від 05.08.2016 року, Сумською митницею ДФС було прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000119/2 від 17.05.2017 року (а.с.15-16).

При цьому, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів, Сумська митниця ДФС зазначила, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально. Декларантом не надано ряд запитуваних документів. Підставою для визначення митної вартості товару є цінова інформація щодо імпортних операцій з ЄАІС ДФС України. (а.с.140)

Також, Сумською митницею ДФС було прийнято рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення) №UА805180/2017/00121 (а.с.17-18).

В подальшому, ПП "Юнісвіт" випустило у вільний обіг відповідні товари.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що у Сумської митниці ДФС були відсутні підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні резервного методу визначення митної вартості товарів, при якому було застосовано цінову інформацію про подібні товари, наявну у митного органу.

Крім того, судом першої інстанції вказано, що митна вартість товарів підтверджена позивачем всіма необхідними документами.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст.257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до п.23 ч.1 ст.4 Кодексу митним оформленням є виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Положеннями п.29 ч.1 ст.4 Митного кодексу України передбачено, що митні формальності становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

При заповненні митної декларації у формі єдиного адміністративного документа, згідно з Порядком заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року №651, декларантом вказується, зокрема, фактурна вартість товару у валюті, в якій складені рахунки або інші документи, які визначають вартість товару.

Відповідно до ч.18 п.2 Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, фактурною вартістю є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку (рахунку-фактурі, рахунку-проформі тощо) або іншому документі, що визначає вартість товару.

Виходячи з положень ч.1 ст.49 Митного кодексу України, вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Приписами ч.1 ст.52 Кодексу передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.57), разом із вищевказаною митною декларацією № UA805180/2017/006667 ПП «Національні традиції» було подано : Контракт №U-508/16 від 05.08.2016 року, укладений між ПП "Юнісвіт" та CHANGXING ВАІТЕ IMPORT AND EXPORT CO., LTD, Китай; комерційний інвойс; калькуляцію вартості; видаткові накладні; листи позивача та його контрагента, відповідно до яких поставлений товар не підлягає ліцензуванню, не був перепроданий, не був застрахований, а вартість морського перевезення товару до порту призначення включена у вартість товару, вказану в комерційних інвойсах.

При цьому, в листі ПП «Національні традиції» було вказано,що інші витрати, окрім тих, що були включені до ціни, яка була фактично сплачена за товари (підлягає сплаті) відсутні. (а.с.57)

Як вбачається із матеріалів справи декларантом було визначено та заявлено митну вартість товарів за першим методом визначення митної вартості, тобто за ціною договору.

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Якщо органом доходів і зборів виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, органом доходів і зборів приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

6) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня.

Виходячи з аналізу положень Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте митним органом, має містить ряд обов'язкових реквізитів, наявність яких свідчить про законність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів.

В той же час, не дивлячись на чітку вказівку щодо порядку оформлення та наявності обов'язкових реквізитів, які повинні містити акти контролюючих органів, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000119/2 від 17.05.2017 року прийняте Сумською митницею ДФС, не містять обов'язкових реквізитів, необхідних для визнання їх законними та обґрунтованими, зокрема, чітко вбачається відсутність наступних реквізитів, визначених ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Також, колегія суддів зазначає, що Сумська митниця ДФС, приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів поставлених відповідно до умов Контракту обмежившись загальною фразою про те, відомості, використані декларантом при визначенні митної вартості товару не є об'єктивними та достатньо підтвердженими документально, не вказала які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, а також не зазначила чому саме з документів, які було подано декларантом неможливим є встановлення даних складових.

Як вбачається зі змісту Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору (контракту) що до товарів, які імпортуються (вартість операцій), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу)

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При винесенні Сумською митницею ДФС Рішення про коригування митної вартості товарів митним органом, всупереч вимог положень чинного законодавства України не вказано яка саме інформація, наявна в митного органу (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Керуючись ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

Як вбачається з інвойсу, відповідно до якого відбулася поставка товару, товар поставлявся за базисом поставки CFR Одеса (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010".

Як вбачається зі змісту "Інкотермс 2010" Правил ІСС для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі, які вступили в силу 01 січня 2011 року, CFR (cost and Freight) - "Вартість і фрахт" означає, що продавець зобов'язаний сплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення. І хоча ризик втрати або ушкодження товару, а також ризик будь - якого збільшення витрат, що виникають після переходу товаром борту судна, переходить з продавця на покупця в момент переходу товару через поручні судна в порту відвантаження, базис поставки не зобов'язує жодну із сторін здійснювати страхування товару, що поставляється від ризику випадкового знищення чи загибелі

Отже, оскільки умови поставки за базисом CFR (вартість і фрахт) "Інкотермс 2010" не покладають обов'язку страхування товару на жодну із сторін Контракту №U-508/16 від 05.08.2016 року та Додаткової угоди №1 від 28.02.2017 року (а.с.21-29) , поставлений товар не підлягає ліцензуванню, не був перепроданий, не був застрахований, що підтверджується листами, поданими позивачем на адресу відповідача при митному оформленні товарів. а вартість морського перевезення товару до порту призначення включена у вартість товару, вказану в комерційних інвойсах.

Таким чином, аналізуючи матеріали справи та враховуючи положення контракту, умови поставки та оплати оцінюваного товару, його митна вартість складалася з ціни, що підлягає сплаті за оцінюваний товар, в яку вже входять витрати на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту Контракту №U-508/16 від 05.08.2016 такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на страхування не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Виходячи з положень п. 14.1.260 ст. 14 Податкового кодексу України фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами, перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Враховуючи вказані обставини для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов Контракту Контракту №U-508/16 від 05.08.2016 року такі складові митної вартості товару, який було поставлено, як витрати на транспортування, навантаження/вивантаження та страхування, не потребують додаткового підтвердження та коригування.

Колегія суддів вважає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження митної вартості і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за митною вартістю, визначеною декларантом.

Крім того, виходячи з роз'яснень наданих Міністерством доходів і зборів України у листі від 07 травня 2014 року № 10441/7/99-99- 10-03-01-17 відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Отже, враховуючи обставини, викладені вище, при винесенні Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000119/2 від 17.05.2017 року Сумською митницею ДФС в порушення положень ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України не вказано обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості товарів, що поставлялися позивачу.

Стосовно обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування, колегія суддів зазначає, відповідно до положень ч. 1 ст. 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно з ч. 2 ст. 60 Митного кодексу України під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), керуючись нормами ч. З ст. 60 Митного кодексу України, враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Положення ч. 4 ст. 60 Митного кодексу України передбачають, що ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Ключовою обставиною при коригуванні митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод, є обставина ідентичності (подібності, аналогічності) товарів. Відповідно орган доходів і зборів повинен довести обставину ідентичності (подібності, аналогічності) оцінюваних товарів та товарів, ціну яких бере за основу, якщо має намір застосувати один із наведених другорядних методів. Така обставина доводиться саме шляхом порівняння характеристик оцінюваних товарів та товарів, ціна яких береться за основу при коригування митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у графі 33 Рішення про коригування митної вартості митний орган має навести посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, орган доходів і зборів зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Однак, з Рішення про коригування митної вартості товарів №UA805180/2017/000119/2 від 17.05.2017 року Сумської митниці ДФС не вбачається за можливе встановити, які саме партії товарів було взято для порівняння та визначення корегованої митної вартості товарів, поставлених позивачу на виконання умов Контракту.

Також колегія суддів зазначає, що під час перевірки визначення митної вартості товарів, за митним оформленням яких декларант позивача звернувся до Сумської митниці ДФС, митний орган звернувся до декларанта з вимогою про надання додаткових документів в порядку ст. 53 Митного кодексу України.

Колегія суддів зазнчає, що митний контроль та митне оформлення як складові митної процедури є частиною адміністративних процедур із провадження справи декларанта щодо пропуску його товарів через митний кордон України. Факт відхилення рівня задекларованої митної вартості від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не стосується обставин справи; він стосується фактів, які були зафіксовані під час провадження справ щодо інших товарів. Факт відхилення рівня митної вартості є лише приводом для вчинення певних адміністративних процедур, проте сам собою не є доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Отже, правові акти суб'єкта владних повноважень, в тому числі процедурне рішення митного органу про витребування додаткових документів, може бути ухвалене ґрунтуючись лише на доказах у справі, а такими доказами передусім є документи, додані до вантажної митної декларації.

Саме з урахуванням цих міркувань, варто підходити до розуміння частини третьої статті 53 МКУ, відповідно до якої передбачено виключно три підстави витребування додаткових документів у декларанта: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів.

На основі викладеного можна дійти такого висновку: факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.

Варто зазначити, що такого ж підходу додержано у нових Методичних рекомендаціях щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом

Державної фіскальної служби від 11 вересня 2015 року № 689. Так, у пункті 8 розділу 2 цих Методичних рекомендацій зазначено, що "у випадках спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв'язку з ризиком заниження митної вартості та декларуванням митної вартості нижчої, ніж вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, посадова особа, що здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості, здійснює перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, та відповідно до частин третьої-четвертої статті 53 Кодексу здійснює запит додаткових документів".

Тобто при відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками митний орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Як випливає з висновків, викладених у постанові Верховного суду України від 02 червня 2015 року по справі №21-498а15, які в силу приписів ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права:

"Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації"

Однак, не дивлячись на чіткість приписів чинного законодавства України, Сумською митницею ДФС у повідомленні про витребування додаткових документів не містилося посилання на те, які саме обґрунтовані сумніви викликали необхідність витребування додаткових документів та які саме документи необхідно подати для усунення таких сумнівів та більш того, до направлення вказаного повідомлення посадовою особою Сумською митницею ДФС не було виконано процедур, передбачених Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної фіскальної служби від 11 вересня 2015 року №689.

Крім того, п. 2.3 розділу II Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, передбачено, що "посадова особа митного органу у графі "Для відміток митного органу" ДМВ на паперовому носії робить запис про необхідність подання документів для підтвердження митної вартості товарів із складенням переліку таких документів, зазначає час, дату і прізвище, ставить свій підпис та проставляє відбиток особистої номерної печатки. При електронному декларуванні посадова особа за допомогою автоматизованої системи митного оформлення створює та надсилає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів відповідно до частин третьої та/або четвертої статті 53 Кодексу для підтвердження митної вартості товарів із складанням їх переліку". Тобто наведене положення не передбачає, що у запиті щодо додаткових документів митний орган повинен викласти причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Водночас одним із принципів здійснення державної митної справи є такий принцип, як додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб, викладений у п. 7 ч. 1 ст. 8 Митного кодексу України. У контексті процедури перевірки заявленої митної вартості під час митного контролю та митного оформлення згаданий принцип, означає обов'язок органу доходів і зборів вживати заходів щодо забезпечення інтересів декларанта, зокрема інтересу бути обізнаним із попередньою оцінкою, даною органом доходів і зборів доказам у справі (тобто документам, доданим до вантажної митної декларації). Це означає, що орган доходів і зборів повинен довести до відома декларанта таку свою оцінку з тим, щоб декларант міг сформувати власну правову позицію і стратегію її відстоювання у конкретній митній процедурі.

У зв'язку з цим п. 2.3 згаданих Правил заповнення декларації митної вартості у частині, яка не передбачає обов'язку органу доходів і зборів викладати причини витребування додаткових документів, не узгоджується із принципом додержання інтересів особи, а тому при складенні відповідного запиту орган доходів і зборів, крім п. 2.3, повинен виконувати відповідне положення статті 8 Митного кодексу України.

Доречність такого підходу також ґрунтується на положенні п. 1 ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України, відповідного до якого декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації. Орган доходів і зборів повинен створити умови щодо реалізації цього права, тобто доводити до відома декларанта або уповноваженої ним особи те, яка саме інформація потребує уточнення.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта стосовно не доведення позивачем митної вартості товару внаслідок відсутності підтверджуючих документів які б підтверджували витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до порту призначення.

Повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи митний орган мав обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Як вбачається з рішення стосовно причин не прийняття основного методу визначення вартості товару, та як наслідок самостійне визначення такої вартості за іншим методом, жодного посилання або зазначення, чи іншого доводу наведеного в рішенні стосовно таких недоліків взагалі відсутня, що фактично порушує вимоги визначенні положеннями ч.4, 7 ст.54 Митного кодексу України, якими чітко зобов'язано митний орган наводити письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Такого зазначення у будь-яких документів митного органу немає. Колегія суддів наголошує, що рішення суб'єкта владних повноважень повинне бути не тільки законним, обґрунтованим, але ж і таким (вимоги до цього встановлено законодавчо), щоб надавало особі конкретну змогу бути обізнаними про причини відмови у такому прийнятті та необхідність подання тих конкретних документів, які б надавали усунути суперечності між сторонами.

Відшукування нових обставин, як підстав для відмови у визначення митної вартості товару за основним методом та на обґрунтування законності прийнятого суб'єктом владних повноважень, які не були визначені ним в прийнятому рішенні вже під час судового перегляду справи, в тому числі в порядку апеляційного перегляду є взагалі безпідставним, бо такі підстави не зазначались, а тому посилатися на них є не коректним, до того ж вони не складали предмет такої відмови та визначення вартості товару.

При чому, колегія судів ще раз звертає увагу на положення ч.7 ст..54, якою визначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Враховуючи вищевказане керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.08.2017р. по справі № 820/2897/17 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2017 року.