Ухвала суду № 71074041, 14.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Зеленського В.В.

Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. по справі № 820/4239/17

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

18.09.2017 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2017 року №16349-13.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2017 року № 16349-13.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року по справі №820/4239/17.

В обґрунтування вимог апеляційної скарг посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, здійснював застосування правових норм без додержання їх дійсного законодавчого змісту у зв'язку з чим була надана невірна оцінка обставинам справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 14.12.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон, отриманих Головним управлінням ДФС у Харківській області даних, встановлено, що у власності ОСОБА_1 перебуває квартира, загальною площею 113,6 м2., розташована за адресою: АДРЕСА_1.

29.06.2017 року відповідачем на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, пп. 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України було визначено позивачеві податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за податковий 2016 рік в сумі 1477 грн. 22 коп., про що складено податкове повідомлення-рішення від 29.06.2017 року № 16349-13.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з вищевказаним рішенням податкового органу, звернулася до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного рішення податкового органу.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. 19.1 ст.19 ПК України контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів та здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким шляхом викладення в новій редакції ст. 266 ПК України - введено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Так, відповідно до вищевказаної норми, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування визначено об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до п.п.266.3.2 ст. 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.4.1 ст. 266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується, зокрема, для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.

Відповідно до п.п. 266.5.1, 266.6.1 ст. 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Колегія суддів зазначає, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не міститься у переліку ані загальнодержавних податків та зборів , ані місцевих податків і зборів

Натомість, п.п. 10.1.1 ст.10 ПК України, який визначає місцеві податки, містить у собі посилання на податок на майно, який з урахуванням положень п.265.1 ст.265 ПК України складається із 3 (трьох) різних податків, в тому числі податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно з ПК України є місцевим податком.

Пунктом 4.4 ст. 4 ПК України визначено, що встановлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюється відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Отже, безпосереднє встановлення місцевих податків, а, отже, і податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень

Відповідно до п. 266.4.2 ст.266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015 р. № 1793/15 було внесено зміни до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. № 126/11 «Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України» та затверджено відповідне Положення про податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у м. Харкові.

Пунктом 5.1 розділу 5 вищевказаного Положення встановлено, що база оподаткування по вказаному податку для квартири /квартир незалежно від їх кількості зменшується на 120 м2.

Щодо посилання податкового органу на те, що для визначення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2016 рік база оподаткування для квартири/ квартир складає 60 м2, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 ст. 4 ПК України визначено, що податкове законодавство ґрунтується на принципі стабільності.

Вищевказана норма означає, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Серед принципів проголошених у цій же нормі, є, зокрема, презумпція правомірності рішень платника податків, в разі якщо норма закону чи іншого нормативно - правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми інших різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.п.4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України).

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Приписи п. 56.21 ст. 56 ПК України повністю кореспондуються з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Серко проти України» (заява №39766/05) та «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню як джерела права (обидва рішення Європейського суду з прав людини наведені в науково-методичному посібнику для суддів «Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві»).

У обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку що, по- перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. У зв'язку з чим суд постановив, що мало місце порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п.п.12.3.4 п.12.3 ст. 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду що настає за плановим

Статтею 3 Бюджетного кодексу України визначено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Таким чином, приписи п.п. 2 пункту 72 розділу 1 Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909, яким виключено абзац 6 підпункту 266.4.1 пункту 266.4 ст. 266 ПК України, підлягають застосуванню при встановленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2017 рік, оскільки не можуть мати зворотньої дії в часі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спірному періоді відносини повинні були регулюватися приписами п. 5.1. р.5 Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у м. Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.01.2015р. за № 1793.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем по справі не було доведено правомірності власного рішення, яке є предметом оскарження по даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017 року по справі №820/4239/17 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2017р. по справі №820/4239/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2017 р.