Ухвала суду № 71073638, 13.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 823/1717/17 Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Кузьмишиної О.М., Пилипенко О.Є.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчука Вадима Миколайовича до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, Виконуючої обов'язки голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни, Заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука Сергія Володимировича, Старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряни Алли Анатолівни про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої суддівської винагороди, за апеляційною скаргою судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчука Вадима Миколайовича на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, -

У с т а н о в и в :

Суддя Шполянського районного суду Черкаської області Кравчук В.М. звернувся у суд із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області (далі - відповідач 1), Виконуючої обов'язки голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. (далі - відповідач 2), Заступника керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Макарука С.В. (далі - відповідач 3), Старшого секретаря Шполянського районного суду Черкаської області Задніпряни А.А. (далі - відповідач 4) із позовом, у якому просив: визнати протиправними дії відповідача 1 щодо утримання із суддівської винагороди за 17 та 18 травня 2017 року; зобов'язати останню виплатити грошові кошти в сумі невиплаченої суддівської винагороди за 17 та 18 травня 2017 року; визнати протиправними та незаконними дії відповідача 2 щодо накладення резолюції на доповідні записки від 17 та 18 травня 2017 року про надання ним письмових пояснень, а також щодо внесення шляхом підписання недостовірних даних до табелю обліку використаного робочого часу у травні 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди; визнати протиправними та незаконними дії відповідача 3 щодо складання та подання доповідних записок від 17 та 18 травня 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди; визнати протиправними та незаконними дії відповідача 4 щодо внесення шляхом підписання недостовірних даних до табелю обліку використаного робочого часу у травні 2017 року, що призвели до незаконного утримання із суддівської винагороди.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року позовну заяву в частині позовних вимог до відповідачів 2-4 про визнання дій протиправними залишено без розгляду.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з таких підстав.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду та останній ані в позовній заяві, ані в доданих до неї документах не зазначає про причини пропуску строку звернення до суду та не просить суд поновити такий з наведенням поважних причин.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Кодексом адміністративного судочинства України установлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. ч. 1, 2 ст. 99 Кодексу).

Разом із тим, відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, в позовній заяві позивач зазначає, що дізнався про оформлення матеріалів стосовно обліку його робочого часу 19.05.2017, 08.06.2017 та в серпні 2017 року з листа ТУ ДСА у Черкаській області №971-04/17 від 14.07.2017. Отже, в цій частині позивач повинен був звернутись за захистом своїх прав до 19.06.2017, 07.07.2017 та у вересні 2017 року. Однак, позов до суду направлений позивачем засобами поштового зв'язку лише 27.10.2017, тобто з порушенням місячного строку звернення до суду.

Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, умовою поновлення пропущеного строку звернення до суду є наявність поважних причин його пропущення. Поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами відповідних дій.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду позивачем жодними поясненнями і доказами не обґрунтовується, і матеріали справи не свідчать про існування об'єктивних обставин, які перешкоджали позивачу вчасно звернутись у суд.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення даного позову без розгляду.

При цьому, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача щодо того, що ним оскаржуються дії відповідачів 2-4, що призвели до невиплати суддівської винагороди, тобто даний спір по своїй суті є спором про стягнення заробітної плати, на який не поширюється місячний строк звернення до суду. Такі твердження позивача є хибними, адже даний спір виник із відносин проходження позивачем публічної служби (вчинення відповідачами дій, пов'язаними із відсутністю позивача на робочому місці), звернення за вирішенням якого можливо лише в строк, установлений ч. 3 ст. 99 КАС України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог до відповідачів 2-4.

Таким чином, під час апеляційного розгляду справи колегією суддів установлено, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, залишивши позовну заяву без розгляду.

Доводи апелянта, викладені у скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін на підставі ст. ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу судді Шполянського районного суду Черкаської області Кравчука Вадима Миколайовича залишити без задоволення.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.