Ухвала суду № 71073530, 13.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 826/26799/15 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

13 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Качак Х.Б., за участі позивача ОСОБА_2 та представника відповідача Коталейчука С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

08.12.2015р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу від 06.11.2015 № 178 о/с в частині його звільнення, майора міліції, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ; поновлення його на посаді старшого викладача кафедри загальноправової та гуманітарної підготовки факультету підготовки фахівців для спеціальних підрозділів Національної академії внутрішніх справ з 07.11.2015; стягнення з Національної академії внутрішніх справ на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; зобов'язання внести виправлення до його трудової книжки; та допустити до негайного виконання постанови суду в частині його поновлення та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі стягнення за один місяць.

Позов обґрунтовано тим, що спірний наказ є протиправним, оскільки позивач не був попереджений за два місяці про наступне вивільнення, йому не було запропоновано альтернативні посади для подальшого проходження служби, не враховано наявність у позивача переважного права залишення на службі в органах МВС України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.04.2016р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено (а.с. 111, 151).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017р. (а.с.211) вказані судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищим адміністративним судом України вказано, що суди при вирішенні спору по суті не звернули уваги на обставини, які мають істотне значення для правильного його вирішення, а саме на те, що, як стверджує позивач, він виявляв згоду проходити службу в поліції і подав свою кандидатуру на конкурс та був обраний тренером для підготовки патрульних поліцейських міста Києва (роздруківка електронного листа а.с. 56-60).

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.10.2017 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність спірного наказу.

Позивач, не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач у період з 27.07.1994 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою Національної академії внутрішніх справ № 46ВКЗ-120/404 від 09.11.2015.

Наказом Національної академії внутрішніх справ від 06.11.2015 № 178 о/с позивача звільнено зі служби 06.11.2015 у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України через скорочення штатів (а.с.14).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 4 Кодексу законів про працю України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Спірні відносини регулюються Законом України від 02.07.2015 №580-VIІI «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580).

Відповідно до ст. 1 Закону №580 національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до п.1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 він набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.

06.08.2015р. Закон №580 було опубліковано в «Голос України» №141-142.

За приписами пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 вказаного розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580 встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2017 р. у даній справі, вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника в новоутвореній установі відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» не є обов'язком роботодавця. Законом України «Про Національну поліцію» передбачена альтернатива вибору працівників міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, а саме прийняття на службу за їх згодою або проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Працівники міліції можуть бути прийняті на службу до поліції за власним бажанням та у спосіб, визначений пунктом 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію».

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до положень Статуту Національної академії внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 17.11.2010 № 555 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Національна академія внутрішніх справ підпорядковувалась Міністерству внутрішніх справ України. На даний час, Національна академія внутрішніх справ перебуває у сфері управління Міністерства внутрішніх справ України. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 № 1388 «Про організаційно-штатні питання» скасовано штат Національної академії внутрішніх справ.

Позивач у період з 27.07.1994 до 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.

Проте, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач виявив згоду проходити службу в поліції і подав відповідний рапорт до керівництва.

Суд першої інстанції виконуючи зауваження суду касаційної інстанції допитав в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 які лише підтвердили факт доведення до відома особового складу керівництвом Національної академії внутрішніх справ положень Закону та необхідність написання рапортів про згоду на проходження служби в поліції і складання службових характеристик, проте, не вказали дати, місця та приблизного змісту відповідного рапорту позивача, і не підтвердили того, що особисто бачили рапорт позивача чи факт його подачі ректору Національної академії внутрішніх справ.

Внаслідок вищезазначеного, не заслуговує уваги заява ОСОБА_4 від 15.02.2017р. (а.с.275), на яку посилався апелянт як на доказ обґрунтованості позовних вимог, оскільки показання ОСОБА_4 надані в суді першої інстанції суперечать поясненням ОСОБА_4 зазначені в його заяві.

Крім того, колегія суддів погоджується з іншим висновком суду першої інстанції, що не мають значення для вирішення спору обставини подачі позивачем своєї кандидатуру на конкурс та обрання його тренером для підготовки патрульних поліцейських м. Києва (на які вказав Вищий адміністративний суд України), оскільки такі обставини мали місце у квітні 2015р., тобто до початку процедури скорочення штатів в органах внутрішніх справ, тому що Закон №580 було опубліковано в газеті «Голос України» 06.08.2015р №141-142.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на вказану норму, не є належним та допустимим доказом висновок експертів-поліграфологів (а.с.306).

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що всі наведені доводи апелянта не заслуговують уваги, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Враховуючи вищезазначені норми закону та встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що доводи позивача про те, що він мав бажання працювати в поліції та особисто подавав відповідний рапорт про це на ім'я ректора Національної академії внутрішніх справ не підтверджені належними та допустимими доказами, отже відповідач при прийнятті спірного наказу діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування постанови відсутні.

Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2017 року.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 жовтня 2017 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль