Постанова № 71073521, 18.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа № 826/10640/17 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року (повний текст виготовлено 06 листопада 2017 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної аудиторської служби України, треті особи: Південний офіс Державної аудиторської служби України, Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернулась до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просила зобов'язати Державну аудиторську службу України провести повторну ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» за період з 01 січня 2014 року по 30 листопада 2015 року у частині укладення та виконання господарських договорів Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» з компанією Newscope Estates Limited відносно наступних висновків: 1.1. Відносно Контракту від 13 липня 2015 року № 4А-NSC-2015: «Слід зазначити, що собівартість реалізації продукції відвантаженої за контрактом становить 119 786 700 грн., тоді як в ПАТ «ОПЗ» отримано 5 430 000,00 дол. США, тобто 119 544 566,8 грн. за курсом валют на відповідну дату відвантаження»; 1.2. Відносно Контракту від 13 липня 2015 року № 4К-NSC-2015: «Слід зазначити, що від виконання контракту заводом отримано коштів у загальній сумі 266 114 247,65 грн., (за валютним курсом станом на момент відвантажень), тоді як собівартість реалізації продукції відвантаженої відповідно до контракту становить 266 501 923,02 грн.»; 1.3. Відносно Контракту від 11 вересня 2015 року № 6К-NSC-2015: «Слід зазначити, що собівартість реалізації продукції за контрактом становить 230 530 469,46 грн., тоді як отримано коштів від реалізації у загальній сумі 10 087 054,88 дол. США тобто 218 867 420,67 грн. за валютним курсом станом на дати відвантаження»; 1.4. Відносно Контракту від 29 вересня 2015 року № 7К-NSC-2015: «Слід зазначити, що собівартість реалізації продукції відвантаженої за контрактом становить 167 326 331,96 грн., тоді як отримано коштів сумі 7 282 862,4 дол. США, тобто 167 186 934,52 грн. за валютним курсом станом на дати відвантаження».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема, позивач посилається на те, що невірні висновки Акта Державної фінансової інспекції України №05-21/11 від 16 лютого 2016 року щодо продажу товару ПАТ «ОПЗ» компанії NEWSCOPE ESTATES LIMITED за цінами, нижчими ніж собівартість цього товару, стосується її прав та інтересів.

15 грудня 2017 року до Київського апеляційного адміністративного суду від державної аудиторської служби України надійшли заперечення на апеляційну скаргу, якими відповідач підтримує правову позицію суду першої інстанції та звертає увагу на те, що адміністративний позов ОСОБА_3 є безпідставним.

Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що у період з 08 травня 2015 року по 03 березня 2016 року позивач була членом правління Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод».

З 07 грудня 2015 року по 09 лютого 2016 року Державною фінансовою інспекцією проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» за період з 01 січня 2014 року по 30 листопада 2015 року.

Результати перевірки оформлені Актом № 05-21/11 від 16 лютого 2016 року, яким, зокрема, встановлено перевищення собівартості виробленої продукції Публічним акціонерним товариством «Одеський припортовий завод» над ціною реалізації компанії Newscope Estates Limited за контрактами від 13 липня 2015 року № 4А-NSC-2015, від 13 липня 2015 року № 4К-NSC-2015, від 11 вересня 2015 року № 6К-NSC-2015, від 29 вересня 2015 року № 7К-NSC-2015. До Акта надано заперечення Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» у яких не зазначено про проведення повторної перевірки.

22 червня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод надало Держаудитслужбі повторні заперечення (вих. №1769) на акт перевірки №05-21/11 від 16 лютого 2016 року, відповідно до яких просило переглянути висновки зазначені в Акті ревізії № 05- 21/11 відносно відповідних контрактів, за підписом ОСОБА_5 - в.о. Голови Правління.

Листом від 23 червня 2017 року №05-14/477 Держаудитслужба повідомила, що Порядком проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550, не передбачено повторний розгляд заперечень (зауважень) посадових осіб об'єкта контролю.

Не погоджуючись з висновками, що викладені у Акті, 12 серпня 2017 року позивач звернулась до Держаудитслужби, Південного офісу Держаудитслужби зі заявою № 33/781 у якій просила провести повторну ревізію фінансово-господарської діяльності та перегляду висновків акту.

Листом Держаудитслужби від 21 серпня 2017 року № 05-16/634 позивачу повідомили про те, що орган державного фінансового контролю не мав правових підстав для скасування висновків, зазначених в акті ревізії, а також проведення повторної ревізії фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод».

Вважаючи, що її права та законні інтереси порушено, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що права та інтереси позивача не є порушеними з підстав, зазначених у адміністративному позові. Крім того, зазначено, що у заяві ОСОБА_3 від 12 серпня 2017 року № 33/781 не наведено жодної підстави для проведення ревізії, що встановлені нормами чинного законодавства.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.

Право на проведення планової виїзної ревізії підконтрольних установ надається лише у тому разі, коли їм не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної ревізії надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позаплановою виїзною ревізією вважається ревізія, яка не передбачена в планах роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- підконтрольною установою подано у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державного фінансового контролю під час проведення планової чи позапланової виїзної ревізії, в якій міститься вимога про повне або часткове скасування результатів відповідної ревізії;

- у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з підконтрольною установою, якщо підконтрольна установа не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державного фінансового контролю протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- проводиться реорганізація (ліквідація) підконтрольної установи;

- у разі надходження доручення щодо проведення ревізій у підконтрольних установах від Кабінету Міністрів України, органів прокуратури, органів доходів і зборів, Національної поліції, Служби безпеки України, Національного антикорупційного бюро України, в якому містяться факти, що свідчать про порушення підконтрольними установами законів України, перевірку додержання яких віднесено законом до компетенції органів державного фінансового контролю;

- у разі, коли вищестоящий орган державного фінансового контролю в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державного фінансового контролю здійснив перевірку актів ревізії, складених нижчестоящим органом державного фінансового контролю, та виявив їх невідповідність вимогам законів. Позапланова виїзна ревізія в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державного фінансового контролю лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державного фінансового контролю, які проводили планову або позапланову виїзну ревізію зазначеної підконтрольної установи, розпочато службове розслідування або у випадку повідомлення їм про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Позапланова виїзна ревізія може здійснюватися лише за наявності підстав для її проведення на підставі рішення суду. Позапланова ревізія підконтрольної установи не може проводитися частіше одного разу на квартал.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вичерпний перелік підстав для проведення ревізії визначено чинним законодавством України.

Натомість, у вказаних нормах відсутня така підстава, як «за рішенням суду».

Звертаючись до суду з даним адміністративним позовом, ОСОБА_3 сформулювала позовні вимоги таким чином: «зобов'язати Державну аудиторську службу України провести повторну ревізію фінансово-господарської діяльності Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» за період з 01 січня 2014 року по 30 листопада 2015 року у частині….».

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В силу положень ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому необхідно звернути увагу на те, що згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Оскільки саме до виключної компетенції відповідача належать повноваження щодо призначення та проведення ревізій, тому суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Так, суд не може зобов'язати відповідача діяти в інший спосіб, ніж це передбачено вимогами чинного законодавства України.

Більш того, позивачем не заявлялись позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача та/або щодо дій на виконання Акта перевірки, тому суд не досліджує такі обставини такі обставини.

У силу вимог ч. 1, 5 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до Державної аудиторської служби України, треті особи: Південний офіс Державної аудиторської служби України, Публічне акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» про зобов'язання вчинити дії.

Згідно з положеннями ст.. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст.. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи з'ясовано всебічно та повно.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст.. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст виготовлено 19.12.2017

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма