Постанова № 71073269, 12.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року справа № 823/776/17

11 год. 15 хв. м.Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Рідзеля О.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Мельникової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (далі - позивач), в якій просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Золекс» (далі - відповідач) податковий борг в сумі 61 468 грн 62 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у добровільному порядку не сплатив узгоджені зобов’язання зі сплати земельного податку.

Представник позивача у судове засідання не прибув, проте надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності за наявними матеріалами справи.

Відповідач також не прибув у судове засідання, явку свого представника не забезпечив з невідомих причин, у письмових запереченнях на позов зазначив, що позивачу слід відмовити у задоволенні адміністративного позову про стягнення податкового боргу, оскільки позивачем не направлено відповідачу податкову вимогу на суму податкового боргу в розмірі 61 468 грн 62 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши письмові докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп.14.1.147 п.14.1. ст.147 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі – ПК України) плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.1 ст. 288 ПК України).

Згідно зі ст.21 Закону України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до ПК України).

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

На підставі пунктів 288.2 - 288.3 ст.288 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки, а об'єктом оподаткування – земельна ділянка, надана в оренду.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік відповідно до п.287.3. ст.287 ПК України, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.4. ст.287 ПК України).

Суд встановив, що відповідач зареєстрований як юридична особа з 24.12.2004 (код ЄДРПОУ 32934168).

З письмових доказів у справі суд встановив, що відповідно до декларації від 08.02.2016 відповідач визначив зобов’язання зі сплати земельного податку за січень-листопад 2016 року у сумі 5 498 грн. 27 коп. щомісячно та 5 498 грн. 26 коп. за грудень 2016 року.

Також, відповідно декларації від 10.02.2017 відповідач визначив зобов’язання зі сплати земельного податку за січень-листопад 2017 року у сумі 8 742 грн. 25 коп. щомісячно та 8 742 грн. 22 коп. за грудень 2017 року.

Пунктом 54.1. ст.54 ПК України визначено, що сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою, у разі якщо платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Грошове зобов’язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України).

Абзацом 1 п.57.1 статті 57 розділу II ПК України встановлено обов’язок платника податків самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання за змістом підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України визнається податковим боргом.

Відповідно до п.57.3. ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Суд встановив, що 22.09.2017 відповідачу виставлено податкову вимогу форми “Ю” № 1382-25 про необхідність сплати податкового боргу за узгодженими зобов’язаннями в сумі 16 492 грн. 78 коп., яка отримана директором відповідача 23.09.2016.

Згідно з п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.4. ст.59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п.59.5 ст.59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Тому не беруться судом до уваги посилання відповідача викладені в запереченні на адміністративний позов, щодо не направлення відповідачу вимоги на суму податкового боргу в розмірі 61 468 грн. 62 коп., що стягується за даним адміністративним позовом, оскільки відповідно до вказаної вище норми державна податкова служба не зобов’язана додатково надсилати (вручати) податкову вимогу у разі зміни суми податкового боргу та у разі її збільшення (зменшення).

Пунктом 95.2. ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Право органів доходів і зборів звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачено підп.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПК України.

Тому суд вважає доведеним право позивача на примусове стягнення з банківських рахунків відповідача заборгованості зі сплати земельного податку в розмірі 61 468 грн. 62 коп.

Суд також врахував, що плата за землю відповідно до підп. 265.1.3. п.265.1. ст.265 ПК України входить до складу податку на майно, який згідно з підп.10.1.1. п.10.1. ст.10 ПК України належить до місцевих податків. На підставі п.10.5. ст.10 ПК України місцеві податки та збори зараховуються до відповідних місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України.

Врахувавши, що позивач не визначив до якого саме бюджету просить стягнути податковий борг, що є предметом цього спору, взявши до уваги норму ч.2 ст.11 КАС України, якою передбачено право суду вийти за межі позовних вимог в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, суд дійшов висновку стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, на користь місцевого бюджету через позивача податковий борг з орендної плати за землю в сумі 61 468 грн. 62 коп.

Суд взяв до уваги діючу на час вирішення спору ч.4 ст.94 КАС України, якою передбачено, що у справах за позовами суб’єкта владних повноважень до фізичної чи юридичної особи судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Тому відсутні підставі для повернення позивачу сплаченого судового збору за подання цього позову.

Керуючись ст.ст. 11, 158-165, 254-256 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Черкаській області задовольнити повністю.

Стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих товариство з обмеженою відповідальністю «Золекс» (19700, Черкаська область, м.Золотоноша, вул. Обухова, буд. 66; код ЄДРПОУ 32934168), на користь місцевого бюджету через Головне управління Державної фіскальної служби у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235; код ЄДРПОУ 39392109) податковий борг з орендної плати за землю в сумі 61 468 (шістдесят одна тисяча чотириста шістдесят вісім) грн. 62 коп.

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, або без виклику особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.А. Рідзель

Постанова складена у повному обсязі 18.12.2017.