Постанова № 71073200, 11.12.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року справа № 823/1805/17

м. Черкаси

11 год. 00 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гараня С.М.,

секретаря - Гордієнка Ю.П.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (за довіреністю),

представника відповідача ГУ ДФС у Черкаській області - Федоренко І.А. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся в Черкаський окружний адміністративний суд з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати ППР ГУ ДФС у Черкаській області від 23.10.2017 № 0032411037 про визнання протиправним та скасування рішення про сплату податкового боргу.

В обґрунтування вимог зазначено, що оскаржуване рішення, яким нараховано штраф за затримку на 272 календарні дні сплату грошового зобов'язання, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки подання уточнюючого розрахунку щодо виправлення помилок, яким зменшуються раніше задекларовані зобов'язання не може вважатися фактом сплати грошового зобов'язання. Таке грошове зобов'язання не може вважатися податковим боргом, а помилкові показники не можуть враховуватись для розрахунку штрафних санкцій податковим органом.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов та просив повністю задовольнити вимоги ОСОБА_1

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову ОСОБА_1 заперечив повністю з підстав викладених у запереченні та просив суд залишити його без задоволення, наголосивши, що податкове зобов'язання позивача визначене останнім в податковій декларації від 30.01.2014 є узгодженим, а отже у відповідності до п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків був зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації. За правилами п.126.1 ст.126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу, при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу, що і було правомірно реалізовано у ППР від 23.10.2017 № 0032411037.

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 30.01.2014 ОСОБА_1 було подано до ДПІ у м. Черкасах податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2012 рік, в якій позивач самостійно задекларував податкове зобов'язання в розмірі 149 316,39грн. (податок з доходу у вигляді додаткового блага - прощених за рішенням колекторської компанії відсотків та штрафів по кредиту на загальну суму 879 592,08грн.).

29.10.2014 позивач подав уточнюючу декларацію про майновий стан і доходи, якою самостійно зменшив суму, яка підлягає перерахуванню в бюджет на 149 316,39грн.

В подальшому, головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування ДПІ у м. Черкасах на підставі п.п.19.1.2 п.19.1 ст.19 та п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України була проведена перевірка своєчасності сплати ОСОБА_1 податкового зобов'язання з ПДФО, про що 15.09.2017 складено акт № 7119/23-00-13-0726/308401593.

Висновками акут перевірки встановлено, що в порушення вимог п.57.1 ст.57 ПК України позивачем порушено термін сплати податкового зобов'язання з ПДФО по декларації від 30.01.2014 (граничний термін сплати - 30.01.2014, фактична сплата податкового зобов'язання 29.10.2014).

З урахуванням встановлено в акті перевірки порушення та на підставі п.126.1 ст.126 ПК України, ГУ ДФС у Черкаські області було прийнято ППР, яким нараховано ОСОБА_1 штраф в розмірі 29 863,28грн. за затримку на 272 календарні дні сплату вищевказаного грошового зобов'язання.

Вважаючи оскаржуване рішення протиправним та таким, що було прийнято з порушенням вимог ПК України, ОСОБА_4 звернувся з відповідним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.

На час виникнення спірних правовідносин останні були врегульовані нормами Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України).

Податок на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) врегульовано розділом IV ПК України.

Так, п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162 ПК України визначено, що платником ПДФО є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Фізичною особою - резидентом у відповідності до п.п.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України визнається фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.163.1 ст.163 ПК України).

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (п.п.164.1.2 п.164.1 ст.164 ПК України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначені п.164.2 ст.164 ПК України.

Досліджуючи матеріали справи суд встановив, що позивачем 30.01.2014 була подана до податкового органу декларація про майновий стан і доходи за 2012 рік. Зазначеною декларацією платник податків самостійно задекларував податкове зобов'язання в розмірі 149 316,39 грн. - ПДФО у вигляді додаткового блага прощеного за рішенням колекторської компанії по кредиту на загальну суму 879 592,08 грн., яке в подальшому було уточнене декларацією від 29.10.2014.

Застосовуючи по позивача штраф податковий орган виходив з того, що подавши уточнюючу декларацію ОСОБА_4 тим самим сплатив податкове зобов'язання в розмірі 149 316,39грн., але з затримкою на 272 дні.

Суд наголошує, що у відповідності до п.87.1 ст.87 ПК України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Аналіз вищевказаного дає суду підстави зробити висновок, що нормами ПК України не передбачено зменшення платником податків і зборів грошового зобов'язання шляхом подання уточнюючого розрахунку, яким коригується раніше задеклароване податкове зобов'язання, в якості джерела його сплати або погашення податкового боргу.

Нарахування, в даному випадку, податковим органом штрафних санкцій на відкориговану суму грошового зобов'язання не відповідає вищевказаним вимогам та свідчить про нівелювання права та обов'язку платника самостійно виправити виявлені помилки в поданій декларації (відповідно до п.50.1 ст.50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку).

Тобто, подання уточнюючого розрахунку щодо виправлення помилок, яким зменшуються раніше задекларовані зобов'язання не може вважатися фактом його сплати (погашення). Грошове зобов'язання задеклароване платником податку, яке у подальшому самостійно зменшено (відкориговане) у встановлений законом спосіб не може вважатися податковим боргом, а помилкові показники не можуть враховуватись для розрахунку штрафних санкцій податковим органом.

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 суд також встановив, що ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 03.11.2014 було закрито провадження у справі № 823/3059/14 за позовом ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з рахунків у банках, обслуговуючих платника (внаслідок відмови позивача від позову).

Вищевказаною ухвалою суд зазначив, що станом на 03.11.2014 відповідач не має непогашеного податкового зобов'язання відповідно до декларації про майновий стан і доходи від 30.01.2014 №1400010777.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 24.11.2014 у справі № 823/3138/14 за позовом ОСОБА_1 до ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправною та скасування вимоги № 1767-25 від 30.05.2014 про сплату податкового боргу в сумі 149 340,74грн. (залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015), адміністративний позов задоволено в повному обсязі - визнано протиправною та скасовано вимогу ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 30.05.2014 р. № 1767-25. В своїх рішеннях суди зазначили, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі. В свою чергу, штрафні санкції та відсотки за користування кредитом нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за рішенням колекторської контори не є доходом платника податків в розумінні ПК України, який підлягає оподаткуванню. Таким чином, кваліфікація відповідачем вказаної послуги (знижки), як додаткове благо є необґрунтованою, а, отже, у платника податків відсутній обов'язок щодо сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб, що визначений оскаржуваною вимогою.

Вищевказаними рішеннями підтверджено, що станом на 03.11.2014 ОСОБА_4 не мав непогашеного податкового зобов'язання відповідно до декларації про майновий стан і доходи від 30.01.2014 №1400010777, що включає можливість притягнення останнього до відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання за вказаною декларацією та є підставою для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Твердження представника відповідача, якими останній обгрунтовує надані суду заперечення суд вважає недоведеними в силу вищевказаних обставин.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що під час вчинення дій з приводу яких подано позов, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області № 0032411037 від 23.10.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Черкаській області (ідентифікаційний код - 39392109) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_2) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 640 ( шістсот сорок) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка підлягає поданню до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. У разі застосування судом частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя С.М. Гарань

Повний текст постанови виготовлено 18.12.2017