Постанова № 71071706, 18.09.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Букіної Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Криворізька південна об'єднана державна податкова інспекція м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - Криворізька південна ОДПІ, позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.), в якому просить (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 11.09.2017 року) стягнути податковий борг у розмірі 49260,31 грн., у т.ч.:

- з податку на додану вартість в сумі 4088,06 грн.;

- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 45050,44 грн.;

- з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 121,81 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що за ФОП ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, рентної плати за спеціальне використання води на загальну суму 49260,31 грн., який виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання по податкових деклараціях за відповідні періоди, а також борг зі сплати податкових зобов'язань по податковим повідомленням-рішенням, що є узгодженими за результатами судового оскарження, який в добровільному порядку позивачем не сплачується.

Представник позивача у заяві про зміну позовних вимог просив здійснювати розгляд справи в письмовому провадженні, позов просив задовольнити у повному обсязі; у судове засідання не прибув.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позовних вимог, відповідно до змісту яких стверджує, що зазначені в позові суми заборгованості не відповідають дійсності, оскільки податкові повідомлення-рішення, на підставі яких позивач просить стягнути борг з податку на додану вартість, оскаржуються в судовому порядку та є неузгодженими. Податкове зобов'язання за узгодженими за результатом судового оскарження податковим повідомленням-рішенням з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, позивачем сплачено. Також позивачем сплачено податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що заявлені до стягнення, авансовими внесками.

Заслухавши пояснення представника відповідача у судових засіданнях 12.07.2017 року, 13.09.2017 року, 18.09.2017 року, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши чинне законодавство, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пп.14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 36.1, 36.2, 36.3 ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Виконавчим комітетом Криворізької міської ради та перебуває на податковому обліку в Криворізькій південній ОДПІ.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 4088,06 грн., у тому числі за податковим зобов'язанням, самостійно визначеним платником податків у сумі 3663,81 грн., та нараховано пеню в сумі 424,25 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість:

- за листопад 2015 року №9256815631 від 18.12.2015 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 875 грн.;

- за квітень 2015 року №9101750917 від 20.05.2015 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 623 грн.;

- за березень 2015 року №9073575497 від 20.04.2015 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 587 грн.;

- за січень 2015 року №9019308761 від 20.02.2015 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 157 грн.;

- за грудень 2014 року №9078769703 від 20.01.2015 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 477 грн.;

- за листопад 2014 року №9074200538 від 22.12.2014 року з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 1456 грн.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України).

Позивачем частково сплачено задекларовані суми грошових зобов'язань, що підтверджується копіями платіжних доручень:

- за листопад 2015 року в розмірі 875 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №705 від 18.12.2015 (а.с.124 т.2);

- за березень 2015 року в розмірі 587 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №672 від 27.04.2015 (а.с.112 т.2);

- за січень 2015 року в розмірі 157 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №677 від 27.04.2015 (а.с.123 т.2), а також пеня в розмірі 8,67 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №678 від 27.04.2015 (а.с.123 т.2);

- за грудень 2014 року в розмірі 477 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №676 від 27.04.2015 (а.с.122 т.2), а також пеня 40,96 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №679 від 27.04.2015 (а.с.123 т.2);

- за листопад 2014 року в розмірі 1456 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №647 від 22.12.2014 (а.с.122 т.2).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується часткова сплата позивачем самостійно задекларованих сум податкового зобов'язання за податковими деклараціями з податку на додану вартість за відповідні періоди, окрім податкового зобов'язання в розмірі 623,00 грн. за податковою декларацією з податку на додану вартість за квітень 2015 року.

Крім того, відповідачу нарахована пеня в розмірі 424,25 грн.

Відповідно до п.п.129.1.1, 129.1.2 ст.129 ПК України пеня нараховується: після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня; у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Пунктом 129.3 ст.129 ПК України передбачено, що нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини). У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. Пеня, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Враховуючи, що відповідачем частково не погашено суму узгодженого грошового зобов'язання, податковим органом повинна бути нарахована відповідачу пеня за весь період прострочення сплати боргу у відповідності до ст.129 ПК України.

Натомість, відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості ставить під сумнів, що пеня у розмірі 424,25 грн. розрахована у відповідності до ст.129 ПК України, оскільки нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем всупереч ч.1 ст.71 КАС України на підтвердження своїх обґрунтувань адміністративного позову не надано жодного доказу щодо доведеності розміру пені, незважаючи на зобов'язання надати такі докази згідно ухвал суду від 14.02.2017 року, 20.04.2017 року, 15.06.2017 року.

Позивачем не наведено у позові відповідного розрахунку пені, з урахуванням вищенаведених вимог ст.129 Податкового кодексу України, не зазначено, в якому відсотковому відношенні нарахована ця пеня, не зазначено і період нарахування пені з урахуванням того, що податковий борг у сумі 623 грн. не погашений, а отже пеня у сумі 424,25 грн. розрахована без урахування дати погашення грошового зобов'язання та без урахування дати зарахування коштів на рахунок казначейства, що не відповідає вимогам п.п.129.1.1, п.п.129.3.1, абз.2 п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 424,25 грн. не підлягають задоволенню виходячи з приписів ст.129 Податкового кодексу України, якою визначено, що нарахування пені розпочинається шляхом визначення дати початку нарахування пені і дати закінчення нарахування пені у відсотковому відношенні, при цьому нарахування пені повинно закінчуватися у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу казначейської служби, включаючи і день погашення грошового зобов'язання.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, підтверджену матеріалами справи часткову сплату відповідачем самостійно визначеного грошового зобов'язання за листопад-грудень 2014 року та січень, березень, листопад 2015 року, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на додану вартість підлягають частковому задоволенню в частині основного зобов'язання в розмірі 623 грн. за квітень 2015 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб в сумі 45050,44 грн., суд зазначає таке.

Судом встановлено, що податковий борг з податку на доходи фізичних осіб (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) в розмірі 6562,68 грн. складається з грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями від 23.06.2014 року №0016681701 на суму 6141,09 грн. та №0016651701 на суму 421,59 грн., які є узгодженими за результатом судового оскарження (постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2014 року у справі №804/16837/14 та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2016 року).

Відповідачем сплачено грошові зобов'язання за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2014 року №0016681701 на суму 6141,09 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №706 від 19.05.2016 року, та за податковим повідомленням-рішенням від 23.06.2014 року №0016651701 на суму 421,59 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №707 від 19.05.2016 року (а.с. 112 т.2).

Щодо податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб, який складається з самостійно визначеного платником податків грошового зобов'язання в сумі 27904,22 грн. та нарахованої пені в сумі 10583,54 грн., суд зазначає таке.

Відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік №9090314870 від 10.02.2014 самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 6865,32 грн., а додатком 5 до розділу ІІІ якої визначено розмір авансових платежів, що сплачуються кожного календарного кварталу, в сумі 3989,06 грн. Також податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік №9080537978 від 09.02.2015 самостійно визначено суму податку, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 1601,15 грн., а додатком 5 до розділу ІІІ якої визначено розмір авансових платежів, що сплачуються кожного календарного кварталу, в сумі 900,29 грн.

Судом встановлено, що:

- авансовий внесок за 1 квартал 2015 року в розмірі 900,29 грн. сплачено, що підтверджується копією платіжного доручення №670 від 27.04.2015 року (а.с.110 т.2);

- авансовий внесок за 2 квартал 2015 року в розмірі 900,29 грн. сплачено, що підтверджується копією платіжного доручення №671 від 27.04.2015 року (а.с.112 т.2);

- авансовий внесок за 3 квартал 2015 року в розмірі 900,29 грн. сплачено, що підтверджується копією платіжного доручення №682 від 19.05.2015 року (а.с.112 т.2),

- самостійно визначене грошове зобов'язання за податковою декларацією з податку на доходи фізичних осіб за 2014 рік №9080537978 від 09.02.2015 в розмірі 1601,15 грн. сплачено, що підтверджується копією платіжного доручення № 669 від 27.04.2015 (а.с.111 т.2).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується сплата ФОП ОСОБА_1 самостійно визначених грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4302,37 грн.

Крім того, суд зазначає, що авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується (п.п. 177.5.1 п. 177.5 ст. 177 ПК України).

При цьому, відповідно до п.п. 177.5.3 п. 177.5 ст. 177 ПК України остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

З огляду на зазначені норми ст. 177 ПК України, авансовий платіж з податку на доходи фізичних осіб за четвертий календарний квартал 2015 року не сплачується, а податок на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік 2014 розрахований та здійснений ФОП ОСОБА_1 самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації.

Таким чином, керуючись нормами ст. 177 ПК України, враховуючи сплату відповідачем податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік 2014, а також сплату авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб за 1, 2, 3 календарні квартали 2015 року, суд приходить до висновку про відсутність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб за цей період.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази сплати грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті ФОП ОСОБА_1 за результатами річного декларування за податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік №9090314870 від 10.02.2014 в розмірі 6865,32 грн.

Крім того, відповідачу нарахована пеня в розмірі 10583,54 грн.

Натомість, відсутність в матеріалах справи розрахунку заборгованості ставить під сумнів, що пеня у розмірі 10583,54 грн. розрахована у відповідності до ст.129 ПК України, оскільки нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Разом з тим, відповідачем всупереч ч.1 ст.71 КАС України на підтвердження своїх обґрунтувань адміністративного позову не надано жодного доказу щодо доведеності розміру пені, незважаючи на зобов'язання надати такі докази згідно ухвал суду від 14.02.2017 року, 20.04.2017 року, 15.06.2017 року.

Позивачем не наведено у позові відповідного розрахунку пені, з урахуванням вищенаведених вимог ст.129 Податкового кодексу України, не зазначено, в якому відсотковому відношенні нарахована ця пеня, не зазначено і період нарахування пені з урахуванням того, що податковий борг у сумі 6865,32 грн. не погашений, а отже пеня у сумі 10583,54 грн. розрахована без урахування дати погашення грошового зобов'язання та без урахування дати зарахування коштів на рахунок казначейства, що не відповідає вимогам п.п.129.1.1, п.п.129.3.1, абз.2 п.129.4 ст.129 Податкового кодексу України.

Отже, вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 10583,54 грн. не підлягають задоволенню виходячи з приписів ст.129 Податкового кодексу України, якою визначено, що нарахування пені розпочинається шляхом визначення дати початку нарахування пені і дати закінчення нарахування пені у відсотковому відношенні, при цьому нарахування пені повинно закінчуватися у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу казначейської служби, включаючи і день погашення грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб підлягають задоволенню частково в частині сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік №9090314870 від 10.02.2014 в розмірі 6865,32 грн.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 121,81 грн., суд зазначає таке.

Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до податкового органу податкову декларацію за спеціальне використання води за 3 квартал 2014 року №9065074228 від 10.11.2014 з самостійно визначеною сумою до сплати в розмірі 127,86 грн.

Враховуючи недоїмку за попередні періоди та часткову сплату збору, позивачем заявлено позовні вимоги про сплату збору в розмірі 121,81 грн., що підтверджується розрахунком податкового боргу та довідкою про розрахунки ФОП ОСОБА_1 з бюджетом за 2014, 2015, 2016, 2017 роки.

Під час судового розгляду відповідачем податковий борг з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 121,81 грн. визнано та сплачено, що підтверджується копією квитанції TS200961 від 28.07.2017 року та копією платіжного доручення №Р24А290012112А24119 від 17.09.2017 року.

З огляду на зазначені обставини справи, позовні вимоги про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу з рентної плати за спеціальне використання води в сумі 121,81 грн. задоволенню не підлягають.

Таким чином, позовні вимоги Криворізької південної ОДПІ підлягають частковому задоволенню в частині позовних вимог про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість за основним зобов'язанням в розмірі 623 грн. за квітень 2015 року та з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, за податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2013 рік №9090314870 від 10.02.2014 в розмірі 6865,32 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

З огляду на зазначене, судові витрати, понесені Криворізькою південною ОДПІ з ФОП ОСОБА_1 не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 623 (шістсот двадцять три) гривні.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь бюджету податковий борг з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 6865 (шість тисяч вісімсот шістдесят п'ять) гривень 32 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови.