Рішення № 71068188, 14.12.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017р. Справа № 914/2016/17

За позовом:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м. Львівдо відповідача:Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22», м. Львівза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, м. Київ,про:зобов’язання припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу, визнання укладеним договору про умови експлуатації будинкового лічильника Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Палюх Г.І.Представники сторін: від позивача:ОСОБА_1 – представник (довіреність №0072Др-20-0517 від 15.05.2017р.)від відповідача: ОСОБА_2 – голова ОСББ «Антонича 22», ОСОБА_3 – представник (довіреність б/н від 12.10.2017р.)від третьої особи:не з’явився

Представникам сторін, які з’явилися в судове засідання роз’яснено права та обов’язки передбачені ст.ст. 22, 28 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

02.10.2017р. на розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (далі – ПАТ «Львівгаз, Позивач) до ОСББ «Антонича 22» (далі – ОСББ, Відповідач) про зобов’язання припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу, визнання укладеним договору про умови експлуатації будинкового лічильника.

Ухвалою від 05.10.2017р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 23.10.2017р.

Ухвалою суду від 23.10.2017р. розгляд справи відкладено на 13.11.2017р. та залучено до участі у справі Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

В подальшому розгляд справи було відкладено на 23.11.2017р.

Ухвалою суду від 23.11.2017р. продовжено строк розгляду справи, а сам розгляд відкладено на 14.12.2017р.

Представник позивача в судове засідання 14.12.2017р. з’явилася, позовні вимоги підтримала, просила задоволити його в повному обсязі, з підстав зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях до неї.

В засіданні зазначила, що листом №Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р. ПАТ по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» повідомило ОСББ «Антонича 22» про необхідність встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу в будинку по вул. Антонича, 22 у м. Львові та підписання договору про забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) ВОГ та долучив до вказаного листа два примірника вказаного договору. При цьому, як зазначає представник позивача, укладення спірного договору є обов’язковим згідно ч.1 ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»; п.1, 2 глави 5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р.; п.4, 6 «Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку», затвердженого Постановою КМУ від 15.05.2002р. №620.

З позовної заяви вбачається, що у зв’язку з непідписанням ОСББ «Антонича 22» зазначеного вище договору та створення перешкод у встановлення загальнобудинкового лічильника, позивач змушений звернутися до суду з позовом зобов’язати відповідача припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загально будинкового вузла обліку газу та визнати договір про умови експлуатації будинкового лічильника укладеним в редакції позивача.

Представники відповідача в судове засідання 14.12.2017р. з’явилися, проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в їх задоволенні, з підстав зазначених у відзиві на позов.

В засіданні зазначили, зокрема, що ОСББ є неприбутковою юридичною особою, яка має на меті захист законних прав та інтересів співвласників багатоквартирного будинку. Органи управління ОСББ підзвітні співвласникам, діють в межах наданих співвласниками повноважень та лише за їх згодою, згідно статуту ОСББ та ЗУ «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку». Частиною 4 ст. 22 вказаного Закону встановлено, що - газо- та електропостачання квартир та нежитлових приміщень ОСББ здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства. А тому, в силу приписів спеціального законодавства, лічильник газу повинен бути встановлений позивачем на кожний об'єкт споживача (співвласника багатоквартирного будинку), а не загальнобудинковий вузол обліку, як того вимагає позивач. Основним нормативно-правовим актом, який регулює комерційний облік газу є ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку газу», відповідно до якого, обов’язок по встановленню приладів обліку покладений державою на газопостачальні організації, до яких і відноситься позивач. Фактично дії позивача та запропонований договір змінюють предмет договору приєднання, саме для споживачів ОСББ «Антонича 22» та ставлять останніх в нерівні умови з тими споживачами багатоквартирних будинків, в квартири яких позивачем були встановлені індивідуальні лічильники газу.

Третя особа явку свого представника в судове засідання 14.12.2017р. повторно не забезпечила. На адресу суду направила письмові пояснення по справі.

Як вбачається з пояснень, на виконання вимог ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» до затвердженого Плану розвитку ПАТ «Львівгаз» на 2016 – 2025 роки включені витрати на встановлення загально будинкового лічильника газу для будинку за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 22. Відповідно до пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу ГРМ балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загально будинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ, а тому третя особа просить позов задоволити повністю.

В засіданні 14.12.2017р. судом розглянуто клопотання відповідача від 20.10.2017р. про зупинення провадження у справі до вирішення пов’язаної із нею справи №466/7183/17, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Львова за позовом фізичних осіб, мешканців багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича, 22 до ПАТ «Львівгаз» про визнання права, припинення дії, яка порушує право та захист порушених прав споживачів.

Позивач проти задоволення вказаного клопотання заперечив.

Розглянувши вказане клопотання, суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Як зазначив Пленум ВГС України в п. 3.16. постанови №18 від 26.12.2011р., зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Іншим судом, про який йдеться у частині першій статті 79 ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду у справі №466/7183/17, яка розглядається Шевченківським районним судом м. Львова являється визнання за позивачами права на встановлення індивідуальних газових лічильників. Натомість предметом даної справи являється визнання укладеним договору та встановлення загальнобудинкового лічильника. Відтак, предмети розгляду в даній справі та справі №466/7183/17 різняться і відповідачем не доведено належними доказами неможливість розгляду цієї справи до справи, що розглядається Шевченківським районним судом м. Львова.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Антонича 22» на підставі Акту приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 14.11.2016р. та Наказу Департаменту житлового господарства та інфраструктури №885 від 26.12.2016р. являється балансоутримувачем житлового комплексу – багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича, 22.

Відповідно до рішення загальних зборів ОСББ «Антонича 22», оформленого протоколом №2 від 26.07.2016р. та Договору про надання послуг №16-01/17 від 03.01.2017р. управителем вказаного житлового комплексу являється ТОВ «Управляюча компанія «Управитель».

20.08.2017р. позивачем направлено відповідачу лист №Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р. в котрому він просить підписати Договір про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р., який визначає порядок відносин щодо забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку, зняття будинкового ВОГ на базі ультразвукового лічильника газу, який належить ПАТ «Львівгаз», встановлених за адресою: м. Львів, вул. Антонича, 22 та лічильників газу, установлених у квартирах такого будинку (за їх наявності).

До вказаного листа позивачем долучено два примірники відповідного Договору.

Як вбачається із листа №Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р., позивач просить підписати договір, оскільки відповідно до ч.1 ст.6 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011р. №3533-VI, суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Відповідно до розділу ІХ гл.5 Кодексу газорозподільних мереж, затвердженого Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30.092015р. №2494 (далі – Кодекс ГРМ) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. №620 затверджено Тимчасове положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку (надалі – Тимчасове положення від 16.05.2002р. №620).

Так, згідно п.4 Положення, власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Відповідно до п.6 Положення зняття та фіксація показань будинкового вузла обліку на будинок чи групу будинків та квартирних лічильників газу (за їх наявності) здійснюються представниками оператора газорозподільної системи та експлуатаційної організації щомісяця відповідно до узгоджених між сторонами договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та квартирного лічильника газу.

Як встановлено судом, відповідачем не було підписано направлений позивачем примірник Договору про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р. і загальнобудинковий лічильник в багатоквартирному будинку в м. Львові по вул. Антонича, 22 встановлено не було.

Вказані обставини змусили позивача звернутися за захистом своїх прав до суду.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Як зазначено в ч.2 ст.14 ЦК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

З матеріалів справи вбачається, що предметом розгляду даної справи являється, зокрема, вимога про визнання договору про умови експлуатації будинкового лічильника укладеним в редакції позивача.

Відповідно до ч.3 ст.179 ГК України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору (ч.1 ст.187 ЦК України).

Таким чином, з наведеного вбачається, що в сторони виникає обов’язок укласти договір, а суд вправі розглядати спір про визнання договору укладеним лише у випадку, якщо укладення такого договору є обов’язковим на підставі закону.

Як зазначено в позовній заяві, на думку позивача, договір котрий він просить визнати укладеним є обов’язковим згідно вимог:

- ч.1 ст.6 Закону України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу»;

- п.1, 2 глави 5 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних мереж, затвердженого постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015р.;

- п.4, 6 Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загально будинкового вузла обліку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002р. №620.

В першу чергу суд зазначає, що з наведеного переліку нормативно-правових актів на котрі покликається позивач, Кодекс ГРМ та Тимчасове положення являються лише підзаконними нормативно-правовими актами, а не законом. Єдиним законом, який визначає особливості встановлення лічильників газу споживачам являється Закон України «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» від 16.06.2011р. №3533-VI (далі – Закон №3533-VI).

На думку позивача, Закон №3533-VI поширює свою дію на встановлення загальнобудинкових вузлів обліку, оскільки положеннями ст.6 цього Закону передбачено встановлення лічильників газу, разом з тим, не зазначено, що вказані лічильники мають бути індивідуальними (як це зазначає відповідач).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону №3533-VI, він визначає правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку.

При цьому, згідно п.4 ч.1 ст.1 Закону №3533-VI споживачі природного газу - це фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

За змістом ст. 2 Закону №3533-VI постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Також відповідно до ст.6 Закону №3533-VI суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується, зокрема, тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

Необхідно зазначити, що з метою забезпечення повного комерційного (приладового) обліку природного газу в побуті відповідно до вимог Закону №3533-VI Кабінетом Міністрів України 25 квітня 2012 року було прийнято Розпорядження № 259-р «Деякі питання забезпечення комерційного (приладового) обліку природного газу» пунктом 1 якого передбачено Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями і суб'єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території вжити заходів до оснащення в повному обсязі квартир і приватних будинків, у яких проживає населення, лічильниками газу до 1 січня 2018 р. - якщо природний газ використовується тільки для приготування їжі.

Таким чином, системний аналіз положень Закону №3533-VI, зокрема його преамбули та статей 2 та 6, а також Розпорядження № 259-р від 25.04.2012р., свідчить про те, що цей Закон поширює свою дію на випадки забезпечення фізичних осіб (населення) індивідуальними приладами обліку в квартирах та приватних будинках, так як саме вказані прилади обліку забезпечують повний комерційний (приладовий) облік природного газу. Загальнобудинкові вузли обліку не забезпечують повний комерційний (приладовий) облік природного газу мешканців квартир, оскільки як зазначено в п.5 Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 показання будинкового вузла обліку в будинках де не встановлено квартирних лічильників газу є лише підставою для подальшого розподілу обсягу спожитого газу між споживачами пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Слід зазначити, що в листі №7334/17/47-12 від 16.11.2012р. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики теж наголошує на тому, що Законом №3533-VI передбачається встановлення лічильників кожному споживачеві. Наявність будинкового лічильника газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується для підігріву води та приготування їжі, не є підставою для невстановлення індивідуальних лічильників кожному споживачеві.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що положення Закону №3533-VI не регулюють питання забезпечення населення загальнобудинковими вузлами обліку та не визначають обов’язковості встановлення вказаних вузлів до 1 січня 2018р. А тому необґрунтованими є покликання позивача на вимоги ч.1 ст.6 Закону №3533-VI як на підставу обов’язковості укладення Договору про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р.

Крім цього, безпідставність позовних вимог до відповідача із покликанням на положення Закону №3533-VI, котрий регулює забезпечення комерційного обліку газу в квартирах та приватних будинках доводиться також тим, що відповідно до ч.4 ст.22 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» газопостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо- та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Також, за змістом ст. 4 ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Разом з тим, як вбачається з ст.19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент направлення позивачем листа та проекту договору) учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Слід зазначити, що станом на момент винесення рішення у справі, положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» діють в редакції від 09.11.2017р., яка набрала чинності з 10.12.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Положеннями ч.2 ст.17 вказаного Закону передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії у багатоквартирному будинку здійснюється встановленими в житлових і нежитлових приміщеннях споживачів вузлами обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирах (приміщеннях) багатоквартирного будинку.

Варто зазначити, що положення ст.1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) визначають такі поняття, як:

колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги;

колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.

Водночас за змістом абз.5 ч.4 ст.8 та ч.4 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в чинній на момент розгляду справи редакції) колективний договір про надання комунальних послуг може бути укладений з виконавцем відповідної послуги у разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку відповідного рішення від імені, в інтересах та за рахунок співвласників укладати з виконавцями комунальних послуг договори про надання таких послуг.

Таким чином, з огляду на викладені положення чинного законодавства України, відповідач – ОСББ «Антонича 22» згідно вимог ст.6 Закону №3533-VI не вправі укладати договори про встановлення загальнобудинкових вузлів обліку, оскільки, як вже зазначалося, положення вказаного закону не регулюють питання встановлення загальнобудинкових вузлів обліку, а також у зв’язку з тим, що згідно вимог ЗУ «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» ОСББ здійснює належне утримання та використання спільного майна, а ст.6 Закону №3533-VI поширюється на встановлення лічильників газу в квартирах та приватних будинках, котрі є приватним майном.

Суд зазначає, що позивачем не наведено положень закону, котрі б існували станом на момент направлення листа №Lv007.2-СЛ-7656-0817 від 23.08.2017р. та проекту Договору про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р. та котрі б зобов’язували відповідача укладати спірні договори. Станом на момент вирішення справи, таким законом являється ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Разом з тим, положення цього закону зобов’язують відповідача укладати спірний договір лише у разі прийняття відповідного рішення співвласниками багатоквартирного будинку (водночас, вказане рішення відсутнє в матеріалах справи).

Не заслуговують на увагу покликання позивача, що обов’язковість врегулювання договірних відносин щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі, а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку передбачено в п.4 Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 та пунктом 1 глави 5 Розділу ІХ Кодексу ГРМ.

Зокрема, як вже зазначалося, Кодекс ГРМ та Тимчасове положення являються лише підзаконними нормативно-правовими актами, а положення ст.ст. 179, 187 ГК України передбачають, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору.

Крім цього, як вбачається з преамбули Тимчасового положення від 16.05.2002р. №620 це Тимчасове положення визначає лише порядок проведення розрахунків між постачальниками, операторами газорозподільних систем та споживачами природного газу у разі використання загальнобудинкових вузлів обліку природного газу, які складаються, зокрема, з лічильника природного газу та засобу дистанційної передачі даних (далі - будинковий вузол обліку) на будинок (групу будинків).

Також, як зазначено в Тимчасовому положенні вимоги до облаштування та експлуатації будинкового вузла обліку встановлюються Правилами обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затвердженими наказом Мінпаливенерго від 27 грудня 2005 р. N 618, та Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 р. N 2494.

Водночас, відповідно до п.2 Правил обліку природного газу №618 від 27.12.2005р. правила поширюються на суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з постачання та транспортування природного газу розподільними мережами, споживачів газу, крім населення, суб'єктів господарювання, які здійснюють господарську діяльність з проектування, налагоджування вузлів обліку газу, а також з розроблення та виготовлення засобів вимірювальної техніки, які призначені для використання на вузлах обліку газу.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги визнати укладеним Договір про умови експлуатації будинкового лічильника №06ALv6395-17 від 15.08.2017р. в редакції запропонованій позивачем є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Не підлягають до задоволення також і вимоги зобов’язати відповідача припинити дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загально будинкового вузла обліку газу.

Так, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач, як доказ того, що відповідачем чиняться дії по перешкоджанню введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу покликається на те, що останній не підписує проект договору, котрий йому було направлено. Разом з тим, як вже зазначалося, з огляду на відсутність встановленого законом обов’язку відповідача підписати спірний договір, непідписання направленого йому проекту не може свідчити про чинення ним перешкод щодо введення в експлуатацію загальнобудинкового вузла обліку газу.

Крім цього, позивач як на доказ чинення перешкод покликається на акти про порушення складені 27.10.2017р., а також акт про порушення №259-24/16 від 06.09.2016р.

Разом з тим, суд не вважає вказані акти належними доказами у справі, оскільки, як вбачається з актів від 27.10.2017р. в них зазначено, що перешкоди чиняться не відповідачем, а власниками квартир багатоквартирного будинку у м. Львові по вул. Антонича 22. Натомість акт про порушення №259-24/16 від 06.09.2016р. не може свідчити про чинення відповідачем перешкод в вересні 2017р. Більше того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Шевченківського районного суду м. Львова №466/2718/17 від 18.07.2017р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 03.10.2017р. вказаний акт було визнано таким, що складено всупереч вимог чинного законодавства України.

Таким чином, враховуючи викладені вище обставини, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст.ст. 4-3, 22, 27, 28, 12, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.12.2017 р.

Суддя Крупник Р.В.