Ухвала суду № 71063017, 13.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/840/2017(м)

266/1357/17

Категорія 30 Головуючий у 1-й інстанції Шишилін О.Г.

Суддя-доповідач: Ткаченко Т.Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Попової С.А., Кочегарової Л.М.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення матеріальної і моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У квітні 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просили стягнути на користь ОСОБА_3 та на користь ОСОБА_2 грошові кошти у відшкодування викраденого майна, збитків, а також відшкодувати моральну шкоду заподіяну злочином.

Подаючи позов, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 керувались ч. 3 ст. 110 ЦПК України, а тому подали позов за місцем проживання позивачів.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства внутрішніх справ про стягнення матеріальної і моральної шкоди передано на розгляд Печерському районному суду міста Києва.

Не погоджуючись з даною ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом процесуального права, необґрунтованість ухвали, просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема зазначає, що ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі, та зазначено, що позов відповідає вимогам закону та підсудний Приморському районному суду міста Маріуполь Донецької області, а в подальшому справу було призначено до розгляду. Вказані судові рішення набрали чинності, ніким не оскаржені та не скасовані.

Зазначення в позові про наявність кримінальної справи щодо розслідування скоєного проти них злочину було вказано позивачами з метою витребування для доказування розміру шкоди та осіб, які їх скоїли. Посилання суду на наявність кримінальної справи не має значення для встановлення в порядку цивільного провадження фактів заподіяння матеріальної шкоди та постановлення рішення про стягнення цієї шкоди.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності ОСОБА_3 та представника відповідача, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 2773 (а.с. 87,88), факсу (а.с. 88), поштове повідомлення (а.с. 91).

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення ОСОБА_2, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Передаючи дану справу за підсудністю на розгляд Печерському районному суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що наявність чи відсутність ознак злочину в діях відповідача може бути встановлено лише в порядку кримінального судочинства. За наявності лише кримінальної справи, яка не завершена розглядом, правила альтернативної підсудності не застосовуються.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Відповідно до ч. 3 ст. 110 ЦПК України позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди.

Альтернативна підсудність є пільговою, специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.

З нотаріально посвідченої довіреності, якою ОСОБА_3 уповноважує ОСОБА_2 на вчинення певних дій, вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мешкають в АДРЕСА_1 (а.с. 16), що відноситься до територіальної юрисдикції Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позовні вимоги зводяться саме до відшкодування шкоди, завданої позивачам злочином. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 в позовній заяві зазначили, що позов подано за їх місцем проживання на підставі ч. 3 ст. 110 ЦПК України.

Відповідно до ч. 14 ст. 110 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень п. 37, 46 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцята статті 110 ЦПК).

Якщо позивач при пред'явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 116 ЦПК, якщо після відкриття провадження у справі та до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд не має права розглядати справу і зобов'язаний передати її на розгляд до суду, якому вона підсудна за законом, оскільки ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

У цьому випадку, якщо для справи встановлено альтернативну підсудність (стаття 110 ЦПК), то справа передається до одного із судів, якому вона підсудна, за вибором позивача.

З матеріалів справи вбачається, що подаючи позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скористались їх правом на альтернативну підсудність та обрали саме Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області, тобто за їх місцем проживанням.

Нормами ЦПК імперативно не встановлена умова застосування альтернативної підсудності категорії справ про відшкодування шкоди, завданої злочином, як наявність кримінальної справи, завершеної розглядом. Наявність завершеної кримінальної справи може бути використано як спосіб доказування при розгляді справи по суті, однак обов'язкової її наявності для вирішення питання підсудності нормами ЦПК не встановлено.

Крім того, колегія суддів зауважує, що процесуальне рішення в рамках кримінальної справи щодо відповідача, про яке зазначав суд першої інстанції, де-юре не може бути постановлено у кримінальній справі, оскільки відповідач у даній цивільній справі є Міністерство внутрішніх справ України.

Аналіз норми ч. 3 ст. 110 ЦПК призводить до висновку, що пред'являючи позов про відшкодування шкоди, завданої злочином, позивач вже наділений правом альтернативної підсудності. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

При цьому, на стадії подачі позову, вирішення позивачем суду, до якого подається позов, позивач не зобов'язаний доказувати саме категорію справи, факту завдання злочину, належності відповідача тощо, оскільки зазначені питання є предметом розгляду справи по суті, та зазначені обставини не повинні розглядатись судом як умови, від яких залежить підсудність справи.

У даній категорії справ, виключно позивач вирішує які саме правила територіальної підсудності (загальну чи альтернативну) йому застосовувати. Зазначене право закріплено нормами ЦПК та не може бути порушено.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд зобов'язаний вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. І лише за результатами розгляду справи суд встановлює, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Отже, позивачі, обґрунтовано звернувшись з даним позовом дотримались правил альтернативної підсудності, пред'явивши його до Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області.

На підставі викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про направлення справи до Печерського районного суду міста Києва, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання підсудності даної справи та порушення права позивача на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

На виконання вимог ст. 311 ЦПК України зазначене є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 20 листопада 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: С.А.Попова

Л.М.Кочегарова