Ухвала суду № 71062978, 13.12.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/855/2017(м)

265/5714/17

Категорія 55 Головуючий у 1-й інстанції Костромітіна О.О.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого - Ткаченко Т.Б.,

суддів - Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар - Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, індексації заробітної плати за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2017 року,

В с т а н о в и л а:

У серпні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» (далі - підприємство або ПАТ «БМФ «Азовстальбуд»), в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі станом на 21 серпня 2017 року, суму індексації заробітної плати за період з вересня 2015 року по січень 2017 року, грошову компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату станом на 21 серпня 2017 року, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні станом на 21 серпня 2017 року, вирішити питання розподілу судових витрат.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2017 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, індексації заробітної плати, закрито.

Роз'яснено позивачу право звернення із позовом до Господарського суду Донецької області (61022, місто Харків, проспект Науки 5), у провадженні якого перебуває справа про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд».

Не погоджуючись з даною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність оскаржуваної ухвали та такої, що порушує права позивача, які передбачені Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, просив ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема зазначає, що із зазначеним позовом звернувся до суду 21 серпня 2017 року, тобто до відкриття процедури банкрутства судовим рішенням Господарського суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року. Зазначена обставина не була і не могла бути відома позивачу, а тому останній не може бути обмежений у використанні свого права отримати судовий захист у спосіб, який існував до його звернення до суду, тобто в порядку цивільного судочинства.

Судом були витребувані усі довідки та розрахунки у відповідача, а тому суд мав можливість закінчити розгляд даної справи, розглянувши позовні вимоги по суті.

Відповідно до положень ч.2 ст.305 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, про що свідчить запис в книзі телефонограм апеляційного суду за № 2775 (а.с.41-43). Із заявою про відкладення розгляду справи до суду не звернувся.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення позивача, який просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати та повернути справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 311 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що він не наділений повноваженнями розглядати вимоги ОСОБА_2 у порядку цивільного провадження, оскільки усі майнові питання розглядаються господарським судом, який порушив справу про банкрутство боржника.

З таким висновком колегія суддів не може погодитись враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду (а.с.1-8).

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2017 року провадження у даній справі було відкрито та призначено до розгляду (а.с. 10).

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18 жовтня 2017 року порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Будівельно-монтажна фірма "Азовстальбуд" (адреса: 87505, м. Маріуполь, вул. Я.Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 01237193) (а.с.45-49).

19 жовтня 2017 року на сайті Вищого господарського суду України опубліковано оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» м. Маріуполь (01237193) (а.с.50-51).

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Відповідно до п. 7 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

У зв'язку з набранням чинності Законом України від 22 грудня 2011 р. № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначений Закон викладено в новій редакції. Закон набрав чинності 19 січня 2013 р. (за винятком окремих його положень).

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" статтю 12 ГПК доповнено пунктом 7, відповідно до якого до підвідомчості господарських судів віднесено справи у спорах, зокрема про стягнення заробітної плати з боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство (як і поновлення на роботі посадових і службових осіб боржника).

Відповідно до Закону України від 2 жовтня 2012 р. № 5405-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання господарських зобов'язань" розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" доповнено пунктом 1-1, яким визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином, вирішуючи питання про визначення юрисдикції (предметної підсудності) справи за позовом про стягнення заробітної плати з роботодавця, судам слід враховувати положення пункту 1-1 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", вимоги статті 15 ЦПК, статті 12 ГПК та брати до уваги дату порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо таку ухвалу постановлено після 19 січня 2013 р.

Аналіз зазначених норм призводить колегію суддів до висновку, що у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника після 19 січня 2013 року, ключовими моментом для визначення юрисдикції справ є питання чи було порушене провадження у справі про банкрутство відповідача на момент звернення з позовом в порядку цивільного судочинства.

Момент відкриття провадження у цивільній справі за даним позовом та порушення господарським судом справи про банкрутство відповідача є вирішальним для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі.

Предметом спору є стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації, середнього заробітку, де сторонами у справі є як юридична, так і фізична особи.

Даний спір не відноситься до виключної компетенції господарського суду, а розглядається останнім лише у разі подання позову про стягнення заборгованості по заробітній платі, індексації, компенсації, середнього заробітку після того, як господарським судом порушено справу про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України та роз'яснень, які містяться у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 звернувся до суду 21 серпня 2017 року, тобто раніше ніж господарським судом порушено справу про банкрутство відповідача 18 жовтня 2017 року.

Ця обставина не була і не могла бути відома ОСОБА_2, а тому, позивач не може бути обмежений у використанні свого права отримати судовий захист у спосіб, який існував до його звернення до суду, тобто в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі якщо, зокрема, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тобто, Цивільний процесуальний кодекс України пов'язує можливість закриття провадження у справі через наявність обставин, що підтверджують неправомірність виникнення цивільного процесу.

Станом на момент відкриття провадження у справі за заявою позивача до відповідача про стягнення заборгованості по заробітній платі справа підлягала розгляду за правилами цивільного судочинства.

Враховуючи, що провадження в справі було відкрито з дотриманням вимог предметної підсудності, а саме по собі порушення провадження у справі про банкрутство відповідача не змінює підсудності справ, провадження в яких вже відкриті, то у суду першої інстанції відсутні підстави для закриття провадження за правилами п.1 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, а тому прийшов до передчасного висновку про закриття провадження у даній справі.

Отже, доводи, наведені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Враховуючи викладене, оскаржувана ухвала, як така, що постановлена з порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Дійшовши такого висновку апеляційний суд враховує практику Європейського суду з прав людини і, зокрема, за аналогією враховує п.39 рішення від 9 березня 2011 року у справі "Буланов та Купчик проти України", в якому звертається увага на те, що відмова суду розглядати справу в порядку цивільного судочинства не тільки позбавила заявника доступу до суду, але й поставили під сумнів авторитет судової влади.

На підставі викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 303, 311, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 листопада 2017 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.М.Кочегарова

С.А.Попова