Рішення № 71060364, 12.12.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1996/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Гонтаренко Т. М.

Доповідач Мурашко С. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

12.12.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - Мурашка С.І.

суддів - Гайсюка О.В., Голованя А.М.

за участі секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Світловодське автотранспортне підприємство 13507» до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2017 рокуі

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Світловодське автотранспортне підприємство 13507» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 та просило стягнути з відповідача 44485,25 грн. на відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач зазначав, що 25 липня 2013 року відповідач, керуючи автомобілем «Sitroen-Real», реєстраційний номер НОМЕР_2 на 174 км, автодороги Канів-Кременчук в межах села В.Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області виїхав на зустрічну смугу дороги де допустив зіткнення з пасажирським автобусом марки «YOUYI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПАТ «Світловодське АТП-13507».

В результаті ДТП один пасажир автобуса отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, а транспортному засобу - автобусу «YOUYI», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, завдано технічні пошкодження.

Згідно висновку судової-автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту автобуса складає 43 607,75грн., однак ПАТ «Світловодське АТП-13507» витрачено на ремонт зазначеного автобуса кошти на загальну суму 44 285,25грн.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2017 рокупозов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Світловодське АТП-13507» завдану матеріальну шкоду в наслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 44285,25 грн. та витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1218, 00 грн.

Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2016 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ПАТ «Світловодське АТП-13507»..

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року рішення апеляційного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «Світловодське АТП-13507» Усатенко С.А. заперечував проти доводів апеляційної скарги.

Відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились про час і місце розгляду справи повідомлялись в установленому законом порядку.

Від ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його участі та без участі його представника.

Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб які не з'явились.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 липня 2013 року ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Sitroen-Real», реєстраційний номер НОМЕР_2, рухаючись в межах села В.Андрусівка Світловодського району Кіровоградської області, допустив зіткнення з маршрутним пасажирським автобусом марки «YOUYI» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить ПАТ «Світловодське АТП-13507».

В результаті ДТП один пасажир зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості, а автобус, який належить позивачу отримав значні пошкодження.

Відповідно до висновку експерта №09/428/13 судової-автотоварознавчої експертизи вартість відновлювального ремонту даного автобуса становить 4 3607,64грн. (а.с.5-7).

Відповідно до наданих розрахунків та актів здачі-прийняття робіт на ремонт транспортного заходу позивач витратив 44285,25 грн. (а.с.8-12). Вироком Світловодського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за ч.1 ст.286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керування всіма видами транспорту до 1 року.(а.с.3-4). Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0108521, відповідальність водія автомобіля «Sitroen-Real», реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент вчинення ДТП 25.07.2014 року, була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» (а.с.13).

Господарським судом м. Києва 01 серпня 2014 року за №910/9461/14 видано Наказ про примусове виконання рішення даного суду від 14 липня 2014 року, який набрав законної сили 01 серпня 2014 року.

Відповідно до зазначеного Наказу з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ПАТ «Світловодське АТП-13507» стягнуто 28 009,25 грн. та 1 827,00 грн. судового збору (а.с.64).

Постановою головного державного виконавця відділу ДВС Подільського районного управління юстиції у місті Києві від 23 жовтня 2014 року (ВП№45168436) відкрито виконавче провадження (а.с.61).

Постановою державного виконавця від 28 травня 2015 року виконавчий документ (наказ №910/9461/14 виданий 01 серпня 2014 року ) повернуто стягувачу, оскільки згідно довідок з реєструючих органів, майно на яке можливо звернути стягнення не виявлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Проте повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можне з таких підстав.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Звертаючись до суду із позовом, ПАТ «Світловодське автотранспортне підприємство 13507» просило стягнути з відповідача, як винної особи, майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 44 285 грн. 25 коп.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі настання страхової випадку (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Матеріалами справи підтверджується, що вироком Світловодського міськрайонного суду від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним та засуджено за ч.1 ст.286 КК України до 1 року обмеження волі з позбавленням права керування всіма видами транспорту до 1 року (а.с.3-4).

Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/0108521, відповідальність водія автомобіля «Sitroen-Real», реєстраційний номер НОМЕР_2, на момент вчинення ДТП 25.07.2014 року, була застрахована у Страховому товаристві з додатковою відповідальністю «Гарантія» (а.с.13).

Наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2014 року, №910/9461/14, з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ПАТ «Світловодське АТП-13507» стягнуто 28 009,25 грн. та 1 827,00 грн. судового збору (а.с.64).

Суд першої інстанції не звернув уваги, що Наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2014 року, №910/9461/14, з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ПАТ «Світловодське АТП-13507» вже стягнуто 28 009,25 грн., а тому суд безпідставно стягнув зазначену суму з відповідача.

Крім того висновки суду, що відповідно до наданих розрахунків та актів здачі-прийняття робіт на ремонт транспортного заходу позивач витратив 44285,25 грн., не підтверджується матеріалами справи.

У суді апеляційної інстанції представник ПАТ «Світловодське АТП-13507» Усатенко С.А. пояснив, що товариство просило стягнути з відповідача 44285,25 грн., які товариство фактично витратило на ремонт автобуса, але товариство може надати суду підтверджуючі документи на суму 41902 грн., тому просив суд задовольнити позовні вимоги на вказану суму.

Понесені товариством фактичні витрати на ремонт автобуса в розмірі 41902 грн. підтверджується наданими до суду апеляційної інстанції квитанціями, товарними чеками та платіжними дорученнями (а.с.207-212).

Враховуючи, що фактично понесені та документально підтверджені витрати позивача на ремонт автобуса становлять 41902 грн., а Наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2014 року, №910/9461/14, з Страхового товариства з додатковою відповідальністю «Гарантія» на користь ПАТ «Світловодське АТП-13507» вже стягнуто 28 009 грн. 25 коп. в рахунок відшкодування шкоди, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 13892 грн. 75 коп.

Доводи апеляційної скарги, що відповідальність відповідача застрахована, що підтверджується Полісом №АЕ/0108521 СТДВ «Гарантія» і розмір страхового відшкодування значно перевищує розмір завданих позивачу збитків, а тому виключає необхідність відшкодування шкоди відповідачем є безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.

Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.

При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов'язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду України від 26.10.2016 року у справі №6-954цс16.

У справі, яка переглядається, позивач звернувся до суду з позовом до особи, яка завдала шкоди, й просив стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування шкоди, завданої ДТП, що є реалізацією абсолютного права позивача на відшкодування цієї шкоди безпосередньо особою, яка завдала шкоди, - відповідачем, на підставах, передбачених законом (статтею 1192 ЦК України).

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню різниця між розміром заподіяної відповідачем шкоди в розмірі 41902 грн. та сумою коштів, яка стягнута на користь позивача з страхової компанії Наказом Господарського суду м. Києва від 01 серпня 2014 року, №910/9461/14 в розмірі 28 009 грн. 25 коп., що становить 13892 грн. 75 коп.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні.

Відповідно до положень 88 ЦПК України на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача судові витрати в розмірі 382 грн.

Пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги з позивача підлягають стягненню на користь відповідача 920 грн. 44 коп. судових витрат.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, відповідно до п.п.3,4 ст.309 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.209, п.2 ч.1 ст. 307, ст. 309, ч.2 ст.314, ст.316 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 червня 2017 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Світловодське автотранспортне підприємство 13507» 13892 грн.75 коп. завданої шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 382 грн. судових витрат.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Світловодське автотранспортне підприємство 13507» 920 грн. 44 коп. судових витрат.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.В.Гайсюк

А.М.Головань