Рішення № 71059411, 13.12.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/9321/13-ц 22-ц/774/2060/К/17

Справа № 210/9321/13-ц Головуючий у першій

Провадження № 22-ц/774/2060/К/17 інстанції Чайкіна О.В.

Категорія - 27 (ІІІ) Доповідач Бондар Я.М.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 грудня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.

суддів: Барильської А.П., Зубакової В.П.

секретар: Гладиш К.І.

за участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

представника третьої особиТовариства з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи» - Курдюмова Михайла Миколайовича,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Вектор Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю Кредитні ініціативи», про визнання Договору № 4 від 26 січня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року неукладеним, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») про визнання недійсним Договору № 4 від 26 січня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 26січня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та нею укладено Договір № 4 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, в якому Банк, збільшив розмір строкової заборгованості за Кредитним договором № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та нею, з 15000 дол. США до 50 958,94 дол. США, на умовах користування ними до 07 червня 2030 року включно та сплати Банку процентів за користування кредитом у розмірі: 14 % річних за період від дати укладання цього Договору по 26.01.2010 року включно, 7% річних за період користування кредитом з 27.01.2010 року по 09.12.2010 року, 10% річних за період користування кредитом з 10.12.2010 року по 09.12.2011 року, 16,19% річних за період користування кредитом з 10.12.2011 року по 07.06.2013 року.

Посилаючись на те, що зазначену в Договорі № 4 про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року суму коштів у розмірі 50 958,94 дол. США вона не отримувала, вважає, що договір не є укладеним, тому змінивши позовні вимоги, просила суд визнати Договір № 4 від 26 січня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року неукладеним.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 20 серпня 2015 року в порядку правонаступництва замінено відповідача ПАТ «Сведбанк» на Публічне акціонерне товариство «Омега Банк» (далі - ПАТ «Омега Банк») та до участі у справі в якості третіх осіб залучено - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Вектор Плюс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи».

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову. Послалася на те, що нею вірно обрано спосіб захисту порушеного права з точки зору його ефективності, що передбачено в ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якої не дотримався суд першої інстанції, а тому вважає, що договір позики може бути визнаний судом не укладеним у разі, якщо буде встановлено судом факт не одержання грошових коштів позичальником від позикодавця. Також вважає, що судом неправомірно було застосовано вимоги ч.4 ст. 267 ЦК України щодо відмови в позові з підстави пропуску нею строку позовної давності, оскільки, враховуючи строк дії спірного договору до 07.06.2030 року, вважає, що за захистом порушеного права вона звернулася з дотриманням строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.06.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 308/0606/88-295, відповідно до якого ОСОБА_2 отримала кредит у сумі 15 000 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних за весь строк фактичного користування кредитом до 07 червня 2016 року (а.с. 78-82 т.1).

08 травня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, відповідно до якої ВАТ «Сведбанк» зобов'язалось надати грошові кошти у вигляді кредитної ліній у розмірі 60 000,00 дол. США на строк по 07 червня 2016 року (п.1.1), позичальник зобов'язався погасити заборгованість за кредитом, шляхом внесення коштів на позичковий рахунок, щомісяця, через касу банку згідно Додатку № 2, що є невід'ємною частиною договору (п. 3.1.), інші умови Договору залишилися незмінними (а.с. 83 т.1).

26 січня 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 укладено Договір про внесення змін і доповнень № 4 до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, відповідно до якого сторони визначили, що на дату укладання цього Договору про внесення змін та доповнень розмір заборгованості становить 50 958,94 дол. США, а також домовились внести зміни до п. 1.1. Кредитного договору та встановити строк користування кредитом до 07 червня 2030 року включно, а також викласти п.1.3 Кредитного договору у новій редакції щодо розміру процентів за користування кредитом (а.с 4-5 т.1).

Згідно листа, вих. № 0000801 від 15 лютого 2013 року, 28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» відступило своє право вимоги за Кредитним договором на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс». В свою чергу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відступило своє право вимоги за Кредитним договором на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», станом на 15 лютого 2013 року загальна сума заборгованості за кредитним договором № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, який укладено між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 становить 76 473,07 доларів США, а саме: заборгованість за кредитом - 50 958,94 доларів США, заборгованість за відсотками - 12 234,45 доларів США, пеня - 13 279,68 доларів США (а.с. 106 т.1).

Також встановлено, що правонаступником ПАТ «СведБанк» є ПАТ «Омега Банк», оскільки 29 квітня 2013 року ПАТ «СведБанк» змінив назву на ПАТ «Омега Банк» (а.с. 20-25 т.1).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення позову про визнання Договору № 4 від 26 січня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року неукладеним, та пропуску позивачем строку позовної давності.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Момент укладення договору визначено ст. 640 ЦК України, відповідно до якої договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

В абз. 3 п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно зі ст. ст. 210 та 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено. Вимога про визнання правочину (договору) неукладеним не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених законом. Суди мають відмовляти в позові з такою вимогою. У цьому разі можуть заявлятися лише вимоги, передбачені главою 83 книги п'ятої ЦК України.

Як вбачається зі змісту Договору про внесення змін і доповнень № 4 від 26.01.2010 року до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, сторони досягли згоди щодо істотних його умов, включивши до його змісту умови наступного змісту, а саме: що на дату укладання цього Договору про внесення змін та доповнень розмір заборгованості становить 50 958,94 дол. США, а також домовились внести зміни до п. 1.1. Кредитного договору та встановити строк користування кредитом до 07 червня 2030 року включно та викласти п.1.3 Кредитного договору у новій редакції щодо розміру процентів за користування кредитом. Зазначений договір підписано сторонами без будь-яких зауважень (а.с 4-5 т.1).

Встановивши, що сторони погодили та досягли згоди з усіх істотних умов договору, підтвердженням чого є підписання Договору про внесення змін і доповнень № 4 від 26.01.2010 року до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року та виконання його умов в подальшому самим позивачем, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що договір є укладеним, а вимогу про визнання його неукладеним є безпідставною та такою, що не відповідає можливим способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК України, з чим повністю погоджується колегія суддів.

При цьому, доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_2 про не врахування судом першої інстанції того, що вона не одержала від відповідача грошових коштів в розмірі 50 958,94 дол. США, які є предметом договору, а тому договір не може бути визнано укладеним, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ці кошти не надавалися позичальнику в кредит у відповідності до умов Договору про внесення змін і доповнень № 4 від 26.01.2010 року до Кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року, а визнані сторонами як розмір простроченої заборгованості за кредитом на дату укладення цього договору.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами апеляційної скарги позивача щодо недотримання судом першої інстанції положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в ній мова йде про те, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому ч.2 ст. 16 ЦК України визначено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, до яких визнання договору не укладеним не належить, а тому визначити питання про його ефективність неможливо взагалі.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про відсутність підстав для застосування судом до заявлених вимог наслідків строку спливу позовної давності, виходячи з наступного.

Так, правомірно прийшовши до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у зв'язку з їх недоведеністю та безпідставністю, суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин наслідки пропуску позивачем позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, про що зазначив в мотивувальній частині рішення, не врахувавши роз'яснень викладених у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», згідно яких суд зазначає у рішенні про відмову у позові з підстав пропуску без поважних причин строку для звернення з позовом, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні з виключенням з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем позовної давності.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального закону та підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 13 червня 2017 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Омега Банк» про визнання Договору № 4 від 26 січня 2010 року про внесення змін і доповнень до кредитного договору № 308/0606/88-295 від 08.06.2006 року неукладеним.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: