Ухвала суду № 71056079, 11.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 р.Справа № 816/1006/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представників позивача - Скриль Н.В., Воскобійник Г.Д., Володченко Т.В., Буряк Д.Н.

представника відповідача - Боровик Ю.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 по справі № 816/1006/17

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники"

до Головного управління ДФС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2017 задоволено адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Воскобійники" (надалі - СТОВ "Воскобійники") до Головного управління ДФС у Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській обл.).

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Полтавській обл. від 23.03.2017 № 0002631401.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Полтавській обл. на користь СТОВ "Воскобійники" витрати зі сплати судового збору у розмірі 12699,88 грн.

Не погодившись з даною постановою суду відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального законодавства, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на відсутність документального підтвредження використання придбаних позивачем автомобілів в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, а тому відповідач вважає неправомірним включення до складу податкового кредиту податкових декларацій щодо спеціального режиму оподаткування ПДВ вартості придбаних автомобілів.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких наполягав на законності судового рішення та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та письмових заперечень на неї, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів з даними висновками суду першої інстанції погоджується та зазначає наступне.

Під час судового розгляду встановлено, що податковим органом у період з 16.01.2017 по 24.02.2017 проведено планову виїзну документальну перевірку СТОВ "Воскобійники" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, з питань правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт № 245/16-31-14-01-10/03770721 від 03.03.2017 (далі - Акт).

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем 23.03.2017 винесено податкове повідомлення - рішення № 0002631401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 846658,80 грн, у т.ч. за податковими зобов'язаннями у розмірі 677327,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 169331,80 грн.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень т у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту перевірки про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації спеціального режиму оподаткування у сфері сільського господарства на суму 677327,00 грн.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів танаданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Судовим розглядом встановлено, що позивач на підставі договору купівлі-продажу № SLP_23/1003 від 10.03.2016 придбав транспортний засіб автомобіль Toyota LC150 Prado 2,8L A/T Prestige Diesel, що підтверджується видатковою накладною, актом прийому-передачі автомобілю, податковими накладними, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 278108,33 грн.

Також позивачем придбано Toyota Land Cruiser 200 4,5 6A/T Prestige, на підтвердження чого надано договір поставки № 494А/14 від 27.11.2014, видаткову накладну, акт приймання-передачі товару, податкові накладні, згідно з якими позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 250000,00 грн.

Згідно з договором поставки № 414308-Y05594 від 04.03.2016 позивачем придбано ЗАЗ Lanos YF55Y023 P-Up, а також надані видаткова накладна, акт передачі-прийняття, податкова накладна, згідно з якою позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 37916,67 грн.; згідно з договором постанови № 414308-Y05595 від 04.03.2016 позивачем придбано ЗАЗ Lanos YF55Y023 P-Up, а також надані видаткова накладна, акт передачі-прийняття, податкова накладна, згідно з якою позивачем сплачено суми ПДВ усього у розмірі 37916,67 грн.

На підтвердження оплати придбаних автомобілів позивачем надані платіжні доручення.

На підставі вказаних податкових накладних позивач відніс до податкового кредиту податкової декларації з ПДВ суб'єкта спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства суму податку в загальному розмірі 603943,00 грн.

Придбані автомобілі були оприбутковані позивачем, на підтвердження чого останній надав картки рахунку 63.1 "Контрагенти", проводки документа "Введення позаоборотних активів до дії", акти приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів.

Придбані автомобілі на підставі порядку використання службових легкових автомобілів СТОВ "Воскобійники", затвердженого наказом № 77/1 від 01.11.2014, а також на підставі наказів позивача закріплені за працівниками підприємства: автомобілі Toyota LC150 Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, закріплені за генеральним директором ОСОБА_6, автомобіль ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, закріплено за завідуючим автопарком ОСОБА_7, а автомобіль ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 на підставі наказу СТОВ "Воскобійники" № 11/1 від 07.03.2016, закріплено за інженером будівельником ОСОБА_8 на підстав наказу СТОВ "Воскобійники" № 11/2 від 07.03.2016.

Згідно письмових заперечень на апеляційну скаргу, наданих представником позивача та приєднаних до матеріалів справи, автомобіль ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, використовується у сільськогосподарській діяльності підприємства, а саме: інженер будівельник ОСОБА_8 використовує спеціалізований вантажний фургон малотоннажний автомобіль для поїздок по господарству з метою нагляду за об'єктами будівництва сільськогосподарських об'єктів та здійснення їх ремонту.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду реєстри подорожніх листів службового автомобіля, технічні паспорти господарських будівель підприємства (виробничого будинку, молочно-товарних ферм, тракторних бригад, будівлі контори, господарських дворів тощо), а також копії договорів підряду на виконання ремонтних та будівельних робіт на територіях зазначених об'єктів нерухомості, які розташовані у різних населених пунктах, подорожні листи.

Придбаний автомобіль ЗАЗ Lanos, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, використовується завідуючим автопарком ОСОБА_7 для поїздок з метою придбання запчастин для сільськогосподарської техніки та вирішення питань з її ремонту, на підтвердження зазнаеного позивач надав до суду реєстри подорожніх листів службового автомобіля, подорожні листи, копії договорів купівлі-продажу запчастин для сільськогосподарської техніки, згідно з умовами яких товар постачається на умовах самовивозу транспортом покупця, накладні.

Автомобілі Toyota LC150 Prado, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та Toyota Land Cruiser, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на підставі наказів СТОВ "Воскобійники від 03.12.2014 № 81 та від 14.04.2016 № 18/1 були закріплені за генеральним директором ОСОБА_6 та використовувались генеральним директором для поїздок на зустрічі з покупцями сільськогосподарської продукції, а також для вирішення інших виробничих питань, пов'язаних з веденням сільськогосподарської діяльності. На підтвердження зазначеного позивачем надано надані реєстри подорожніх листів, подорожні листи.

Посилання апелянта на те, що відсутність у реєстрах подорожніх листів та подорожних листах інформації щодо використання автомобілів з метою виробництва сільськогосподарської продукції доводить неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту податкових декларацій щодо спеціального режиму оподаткування ПДВ вартості придбаних автомобілів, колегія суддів вважає необгрунтованим, оскільки недоліки у заповненні документів, виявлені податковим органом під час перевірки підприємста позивача, не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про не використання вищезазначених автомобілів для вирішення питань, пов'язаних з веденням сільськогосподарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналізуючи надані сторонами докази по справі в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що податковим органом, як суб"єктом владних повноважень, не було надано належних доказів, які свідчать про наявність у первинних документах недостовірних відомостей, а також про спрямованість дій платника на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням наведеного, оскільки метою використання перелічених транспортних засобів є використання їх у виробництві сільськогосподарської продукції, а саме: забезпечення діяльності господарських виробничих будівель сільськогосподарського виробника та його сільськогосподарської техніки, а також документального підтвердження позивачем зазначеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у позивача права на податковий кредит із сум ПДВ від придбання вказаних транспортних засобів.

Щодо доводів апеляційної скарги про незазначення в податкових накладних обов'язкового реквізиту - код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України), що стало підставою для висновку податкового органу про завищення податкового кредиту на суму 73384,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивачем придбано у ТОВ "Агротехніка І" товар (циліндр гідравлічний, втулку, палець), на підтвердження чого контрагентом виписано податкову накладну № 258 від 21.07.2016, у ТОВ "МВР" - трикальцій фосфат кормовий та мінераліт, на підтвердження чого контрагентом виписано податкову накладну № 12 від 09.10.2016, та у ТОВ "Агротек" - товар, у зв'язку з чим контрагентом видано податкову накладну № 204673 від 26.02.2016 /т.1 а.с. 141-146/. З указаних накладних вбачається, що стосовно товару: втулка Kvemelend (податкова накладна № 258 від 21.07.2016), трикальцій фосфат кормовий (Росія) та мінераліт (податкова накладна № 12 від 09.10.2016), кульковий підшипник JD9397 (податкова накладна № 204673 від 26.02.2016) не зазначено код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Спірні податкові накладні дають можливість правильно встановити покупця та продавця товару, дані щодо кількості та вартості товару, дату операції.

Колегія суддів зазначає, що реквізит податкової накладної, передбачений підпунктом "і" пункту 201.1 статті 201 ПК України, дає можливість відстежувати рух імпортованих товарів у межах усієї країни, а разом з тим і вираховувати, чи було оподатковано поставку такого товару податком на додану вартість на ціну, не нижче митної вартості.

Разом з тим, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано доказів повідомлення податковим органом позивача про наявність у реєстрі розбіжностей з метою уточнення податкових зобов'язань.

Відсутність у спірних податкових накладних графи - код товару УКТ ЗЕД, не є належним доказом порушення продавцем порядку заповнення податкової накладної та, як наслідок, не може бути підставою для позбавлення позивача права на включення цих сум ПДВ до податкового кредиту.

Реальність здійснення господарських операцій по спірним накладним відповідачем не оспорюється.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що недоліки в заповненні реквізитів податкових накладних, виявлені в результаті перевірки позивача, не свідчать про її недостовірність, недійсність та недопустимість її використання, як доказу сплати податку на додану вартість у ціні придбання.

Відповідно до п. 5 наказу Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами" факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року по справі № 816/1006/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.І. Сіренко С.В. ДюкарєваПовний текст ухвали виготовлений 14.12.2017