Ухвала суду № 71056058, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/7359/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ганечко О.М. та Губської Л.В.,

за участю секретаря Часник А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Монклеар»до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Монклеар» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач)про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року адміністративний позов було задоволено.Визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо одностороннього розірвання договору з ПП «Монклеар» від №18092016 від 18.09.2016 про визнання електронних документів.Визнано протиправною відмову ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації ПП «Монклеар» з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, що подавалася 01 лютого 2017 року. Визнано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року поданою ПП «Монклеар» 01 лютого 2017 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи,ПП «Монклеар» зареєстровано у статусі юридичної особи 10.08.2016 та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

18.09.2016 між позивачем та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №18092016, предметом якого є визнання податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ, інших звітних податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

У розділу 6 зазначеного договору сторони погодили, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДФС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів.

Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Позивачем, 01.02.2017, згідно з умовами договору, засобами електронного зв'язку було подано до ДПІ у Печерському районі ГУДФС у м. Києві податкову звітність з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, які відповідно до квитанції №1 не були прийняті, а саме в квитанції зазначено наступне: документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України 01.02.2017 в 13:19:07; документ не прийнято у зв'язку з виявленням помилок: порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 р. № 233, а саме: ЄДРПОУ: « 40735859». Можливо розірвано договір про визнання електронної звітності.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.09.2016 № 18092016, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Колегія суддів встановила, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку відповідачем не доведено наявності правових підстав для розірвання в односторонньому порядку укладеного з позивачем договору про визнання електронних документів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Податкового кодексу України у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV (далі - Закон № 851-IV), «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 № 852-IV (далі - Закон № 852-IV), Інструкцією з підготовки і подання податкових документів засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233 (далі - Інструкція № 233).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 14 Закон №851-IV електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

При цьому, порядок підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку визначений Інструкцією, затвердженою Наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233 (надалі - Інструкція №233).

У відповідності до пункту 1 розділу 2 Інструкції №233 платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Пунктом 4 розділу 6 Інструкції № 233 передбачено, що орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

При цьому, згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Системний аналіз наведених правових норм надає підстави стверджувати, що законодавством регламентовано виключний перелік підстав для розірвання податковим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронної звітності, укладеного з платником: 1) ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; 2) зміна платником податків місця реєстрації.

Таким чином, лише за наявності хоча б однієї із зазначених підстав такий договір може бути розірвано і це буде вважатися достатньою правовою підставою для неприйняття поданої платником податкової звітності.

Колегія суддів встановила, що договір про визнання електронних документів від 18.09.2016 № 18092016 позивачем укладено безпосередньо з податковим органом за місцем реєстрації та податкового обліку - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

У повідомленні про відмову в прийнятті податкової звітності, поданої позивачем, відповідачем не зазначено чітких причин, а лише вказано про порушення Інструкції № 233, а саме: ЄДРПОУ « 40735859» та ймовірність припинення дії договору про визнання електронної звітності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, при поданні звітності за січень 2017 року позивачем було правильно вказано його код ЄДРПОУ і визначені законодавством виключні підстави для розірвання відповідачем в односторонньому порядку договору від 18.09.2016 №18092016 були відсутні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність дій відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку вищевказаного договору з позивачем та наявність достатніх і необхідних правових підстав для зобов'язання відповідача прийняти і зареєструвати податкову звітність позивача за січень 2017 року днем її фактичного подання, тобто 01.02.2017.

При цьому, доводи апелянта про те, що ним було призупинено вищевказаний договір через виникнення спірних питань, пов'язаних з автентичністю податкових документів, та порушення умов договору, судова колегія вважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать, зокрема умовам договору від 18.09.2016 № 18092016.

Щодо позовних вимог про визнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за січень 2017 року поданою позивачем 01.02.2017, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

У п. 46.1 ст.46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Згідно п.48.1 ст.48 Податкового кодексу України форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Як зазначено в п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України, податкова декларація повинна містити обов'язкові реквізити, а саме: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку-фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Порядок подання податкової декларації до органів державної податкової служби регулюється статтею 49 ПК України.

Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом. За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою.

При цьому, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи органу державної податкової служби прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо), забороняється.

Так, підпунктом 49.11.1 п.49.11 ст.49 Податкового кодексу України передбачено, що у разі отримання податкової декларації, надісланої платником податків до контролюючого органу поштою або засобами електронного зв'язку, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати цьому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови протягом п'яти робочих днів з дня її отримання.

У відповідності до п. 48.7 ст. 48 Податкового кодексу України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 статті 46 цього Кодексу.

Згідно з п. 49.15 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм п.п. 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Однак, колегія суддів критично відноситься до Квитанції №1 від 01.06.2016, відповідно до якої контролюючим органом не прийнято податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року з підстав «порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, можливо припинено дію договору про визнання електронної звітності», оскільки дії ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів №18092016 від 18.09.2016 є протиправними.

У п. 49.13 ст. 49 ПК України передбачено, що в разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Отже, встановлення судом неправомірності відмови контролюючого органу у прийнятті податкової звітності є правовою підставою вважати її прийнятою у день фактичного отримання контролюючим органом.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог у спосіб визнання протиправною відмову ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у прийнятті податкової декларації ПП «Монклеар» з податку на додану вартість за січень 2017 року та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (д5) за січень 2017 року, що подавалася 01 лютого 2017 року та визнання податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2017 року, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за січень 2017 року поданою позивачем 01.02.2017

Податковим органом, всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено перед судом правомірності оскаржуваних дій та не спростовано правильності висновків суду першої інстанції щодо задоволення адміністративного позову, яким було повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст.ст. 41,195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:

Судді: