Ухвала суду № 71055882, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

Справа: № 825/1182/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

12 грудня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Білорусь», ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року адміністративний позов приватного акціонерного товариства науково-виробничого об'єднання «Чернігівеліткартопля» задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 грудня 2016 року №33112855 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_1), визнано протиправним та скасовано рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06 березня 2017 року №34150322 щодо державної реєстрації іншого речового права, а саме: права оренди на земельну ділянку, яка знаходиться на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області (кадастровий номер НОМЕР_2).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що державна реєстрація права оренди за ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» не проведена у встановленому порядку, а тому доводи позивача, що на спірні земельні ділянки одночасно у встановленому законодавством порядку виникли речові права, як у ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля», так і у інших орендарів є безпідставними. Крім того, апелянт зазначає, що в матеріалах справи знаходяться документи, які були надані для реєстрації похідного права на спірні земельні ділянки (документи про право власності на земельні ділянки, витяги з ДЗК, витяги з ДРРП, витяги про відсутність заборон, обтяжень, іпотек), що свідчить про правомірність дій відповідача як реєстратора.

Позивачем на зазначену апеляційну скаргу подані заперечення, в яких останній просить відхилити апеляційну скаргу приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С. та залишити постанову суду першої інстанції без змін. В своїх запереченнях позивач зазначає, що реєстратором під час державної реєстарції речових прав на нерухоме майно не перевірено інформацію щодо відсутності суперечностей між заявленими правами та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, а також стверджує, що відсутність відомостей про державну реєстрацію договорів оренди в поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації, оскільки факт реєстрації посвідчений гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2008 року між ОСОБА_5 (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться не території Івашківської сільської ради загальною площею 4,10 га у тому числі рілля - 4,10 га. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Вказаний договір зареєстрований у Городнянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 квітня 2008 року за №040884000154.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 на підставі розпорядження Городнянської районної державної адміністрації від 28 лютого 2006 року №61 ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 5,41 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010784000109 24 липня 2007 року.

Згідно плану меж земельної ділянки ОСОБА_5 належать земельні ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, 1256, 1257, в тому числі Івашківська сіножать - 1,12 га, Івашківське пасовище - 0,19 га, Івашківська рілля - 4,10 га.

28 серпня 2008 року між ОСОБА_6 (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання, яка знаходиться не території Івашківської сільської ради загальною площею 2,97 га у тому числі рілля - 2,97 га. Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Вказаний договір зареєстрований у Городнянському районному відділі регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 листопада 2008 року за №040884000232.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 на підставі розпорядження Городнянської районної державної адміністрації від 28 лютого 2006 року №61 ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 4,51 га у межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Івашківської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010884000073 27 серпня 2008 року.

Згідно плану меж земельної ділянки ОСОБА_6 належать земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 - Івашківська рілля - 2,97 га, НОМЕР_6 - Івашківське пасовище - 0,16 га, НОМЕР_5 - Івашківська сіножать - 1,38 га.

З інформації про земельні ділянки від 06 квітня 2017 року вбачається, що по земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. 19 грудня 2016 року зареєстровано право оренди землі за ТОВ «Білорусь», номер запису про право в державному реєстрі прав 18233146, по земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. 01 березня 2017 року зареєстровано право оренди землі за ТОВ «Білорусь», номер запису про право в державному реєстрі прав 19321783.

Вважаючи рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського М.С. про державну реєстрацію права оренди землі за ТОВ «Білорусь» на вказані земельні ділянки незаконними та такими, що порушують права позивача на використання зазначених земельних ділянок на законних підставах, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що оскільки, державна реєстрація договорів оренди землі від 29 березня 2008 року та від 28 серпня 2008 року, укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно, була проведена згідно з законодавством, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування позивача спірними земельними ділянками є дійсним, а подання для державної реєстрації прав оренди на земельні ділянки документів, зокрема тих, які є невід'ємною частиною договорів оренди цих ділянок, на підставі яких заявлені права вже зареєстровані у Державному реєстрі прав за іншою особою, є підставою для відмови у державній реєстрації зазначених прав.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Частиною 1 ст.5 наведеного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, серед іншого, нотаріус (п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч.1 ст.9 наведеного Закону до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та зберігання реєстраційних справ. Зберігання реєстраційних справ у паперовій формі здійснюється виключно виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями за місцезнаходженням відповідного майна; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом;

відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав;

відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі;

4) під час проведення реєстраційних дій обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень;

5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав;

6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна у випадках, передбачених цим Законом;

7) виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав);

8) формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав;

9) формує реєстраційні справи у паперовій формі.

10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

З аналізу вищенаведеного вбачається обов'язок державного реєстратора перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, з використанням, зокрема, відомостей, що містяться в Державному реєстрі прав, Державному земельному кадастрі, закріплений нормами чинного законодавства України.

У відповідності до п.5 ч.1 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Частиною 2 ст.24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2016 року між ОСОБА_4 (орендодавець, спадкоємець ОСОБА_6) та ТОВ «Білорусь» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка була передана орендарю згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 16 грудня 2016 року.

01 березня 2017 року між ОСОБА_3 (орендодавець, спадкоємець ОСОБА_5.) та ТОВ «Білорусь» (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2, яка була передана орендарю згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 01 березня 2017 року.

На підставі заяв ТОВ «Білорусь» про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо виникнення права оренди земельної ділянки, реєстраційні номери 20176408 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1) та 21207102 (кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2), приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовським М.С. прийняті рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: №33112855 від 22 грудня 2016 року по проведенню державної реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 1118525674214, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, за суб'єктом ТОВ «Білорусь»; №34150322 від 06 березня 2017 року по проведенню державної реєстрації іншого речового права - право оренди земельної ділянки на земельну ділянку з реєстраційним номером 1185160474214, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_2, за суб'єктом ТОВ «Білорусь».

В той же час, згідно листів Відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 18 серпня 2017 року №28-25-0.2-12733/2-17 та від 28 серпня 2017 року №9-25-0.25-754/105-17, на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 було зареєстровано договір оренди між ОСОБА_5 та ЗАТ «Чернігівеліткартопля» (ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля») в книзі записів реєстрації 07 квітня 2008 року з реєстраційним №040884000154 термін дії договору 10 років, та на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 було зареєстровано договір оренди між ОСОБА_6 та ЗАТ «Чернігівеліткартопля» (ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля») в книзі записів реєстрації 12 листопада 2008 року з реєстраційним №040884000232 термін дії договору 10 років.

Частиною 3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.

Оскільки, державна реєстрація договорів оренди землі від 29 березня 2008 року та від 28 серпня 2008 року, укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно, була проведена згідно з законодавством, що діяло на момент виникнення договірних відносин, то право користування позивача спірними земельними ділянками є дійсним.

Таким чином, на момент прийняття державним реєстратором спірних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вказані земельні ділянки перебували в оренді у позивача на підставі договорів оренди землі від 29 квітня 2008 року та від 28 серпня 2008 року, зареєстрованих в книзі записів реєстрації.

Апелянт зазначає, що право власності у ОСОБА_3 (спадкоємець ОСОБА_5.) та ОСОБА_4 (спадкоємець ОСОБА_6) на земельні ділянки виникло на підставі Свідоцтв про право на спадщину від 15 грудня 2016 року та від 08 лютого 2017 року, зареєстрованих в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 15 грудня 2016 року, номер запису про право власності 18043180 та 28 лютого 2017 року, номер запису про право власності 19243614, тому відсутні підстави для застосування п.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким передбачено, що під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов'язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Разом з тим, з копій матеріалів реєстраційних справ, сформованих по реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки вбачається, що в них наявні витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №76718045 від 22 грудня 2016 року та №81828950 від 06 березня 2017 року, в яких зазначено, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 проведена 27 серпня 2008 року, а земельної з кадастровим номером НОМЕР_2 - 24 липня 2007 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що з метою недопущення суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями по вказаним земельним ділянкам у відповідача був наявний обов'язок надіслати запит на інформацію до органів, що проводили оформлення та/або реєстрацію прав у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах.

При цьому, посилання апелянта, що в матеріалах справи знаходяться документи, які були надані для реєстрації похідного права на спірні земельні ділянки (документи про право власності на земельні ділянки, витяги з ДЗК, витяги з ДРРП, витяги про відсутність заборон, обтяжень, іпотек), є безпідставними, оскільки з наявних в матеріалах справи копіях реєстраційних справ, сформованих по реєстрації права оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, вбачається, що до заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень додавались лише квитанції про сплату адміністративного збору та за надання інформації, а також прийняттю оспорюваних рішень передував пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів. Жодних доказів щодо звернення відповідача до органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, щодо отримання інформації (довідок, засвідчених в установленому законодавством порядку копій документів тощо), необхідної для такої реєстрації, або доступу до відповідних єдиних та державних реєстрів, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, до матеріалів справи не надано та в матеріалах реєстраційних справ вони відсутні, що свідчить про невиконання державним реєстратором обов'язку, покладеного на нього п.3 ч.3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»

Колегія суддів доходить висновку, що факт наявності подвійної реєстрації права оренди на одні й ті самі земельні ділянки є достатнім доказом невжиття державним реєстратором всіх необхідних заходів для встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

За приписами ч.1 ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року у справі №21-760а15 та від 15 листопада 2016 року у справі №21-3030а16, а у відповідності до ст.244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Згідно правової позиції Верховного Суду України державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації, а реєстрація нових договорів оренди є неможливою до закінчення строку дії попередніх договорів та відповідної реєстрації цього факту.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 31 серпня 2017 року №9-25-0.2-12956/2-17 за інформацією Відділу у Городнянському районі ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області до Поземельної книги не внесені відомості про реєстрацію договорів оренди між ПрАТ НВО «Чернігівеліткартопля» та власниками земельних ділянок за наступними кадастровими номерами, зокрема, НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент реєстрації договорів оренди землі укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (в редакції, чинній на момент реєстрації відповідних договорів оренди землі), відповідно до п.1 якого цей Порядок визначає єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Згідно п.п.2-4 наведеного Порядку державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Забезпечення реєстрації договорів оренди покладається на відповідні державні органи земельних ресурсів: районні відділи земельних ресурсів; управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування; Київське і Севастопольське міське управління земельних ресурсів.

Пунктами 11-14 вказаного Порядку передбачено, що державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обґрунтований висновок про відмову у такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди). Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

Станом на дату реєстрації договорів оренди землі, укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, був чинний Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02 липня 2003 року №174, відповідно до п.1.2 якого: Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок. Реєстратори державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру ДЗК, які мають доступ та вносять відомості до бази даних АС ДЗК, ведуть Поземельну книгу, здійснюють видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також ведуть книгу реєстрації.

Згідно п.2.8 Тимчасового порядку оператор (реєстратор) здійснює видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та видачу договорів оренди (суборенди) землі. Видача державного акта на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договору оренди (суборенди) землі супроводжується внесенням запису про державну реєстрацію до відповідних розділів книги реєстрації. При цьому оператор (реєстратор) відображає дані державної реєстрації на всіх примірниках державних актів на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди (суборенди) землі.

Відповідно до п.п.12.2-12.4 цього Тимчасового порядку Поземельна книга (додаток 4) відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних АС ДЗК після внесення записів до книги реєстрації. Відповідальність за формування та ведення поземельних книг покладається на осіб, які призначаються наказом оператора (реєстратора).

З матеріалів справи вбачається, що договори оренди землі від 29 березня 2008 року та від 28 серпня 2008 року, укладених позивачем з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно, містять відомості про державну реєстрацію з необхідними реквізитами, а відсутність відомостей про державну реєстрацію таких договорів у Поземельній книзі не свідчить про незавершеність чи відсутність державної реєстрації як такої, оскільки факт державної реєстрації договорів оренди землі засвідчується гербовою печаткою та підписом уповноваженої особи, що наявні у вказаних договорах оренди землі, а датою реєстрації договорів оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації.

В той же час, обов'язок по внесенню відомостей у Поземельну книгу на момент реєстрації зазначених договорів покладався на реєстратора державного реєстру земель, а тому позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання обов'язків реєстратором державного реєстру земель в частині невнесення відповідних відомостей до Поземельної книги.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (PincovdandPine v. The Czech Republic), «Ґаші проти Хорватії» (Gashiv. Croatia), «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу «належного урядування», згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач, приймаючи рішення №33112855 від 22 грудня 2016 року та №34150322 від 06 березня 2017 року, не виконав свого обов'язку щодо встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та не перевірив належним чином, чи зареєстровані права оренди на спірні земельні ділянки станом на 01 січня 2013 року, внаслідок чого ним здійснено повторну реєстрацію договорів оренди одних і тих же земельних ділянок, що є недопустимим, а тому спірні рішення прийняті відповідачем без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, не відповідають вимогам ч.3 ст.2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Слєдовського Михайла Станіславовича - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 18 грудня 2017 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук