Ухвала суду № 71055850, 12.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10607/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулид Р.М., Улицького В.З.,

за участю секретаря Мельничук Б.Б.

представника апелянта Холявки І.Я.

представника позивача Прійми А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 813/2435/17 за адміністративним позовом ПАТ «Новоушицький консервний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.03.2017 №0002621411 та від 10.03.2017 №0002641411.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесено на підставі висновків акта документальної невиїзної перевірки від 23.02.2017 р. № 148/14-11/00374284, які не ґрунтуються на положеннях та нормах податкового та митного законодавства, оскільки відсутні порушення з боку товариства при використанні товарів, які були ввезені у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 10.03.2017 №0002621411 та від 10.03.2017 №0002641411.

Стягнуто з Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань в користь Публічного акціонерного товариства «Новоушицький консервний завод» 24228,25 (двадцять чотири тисячі двісті двадцять вісім) грн 25 коп. судових витрат.

Вказану постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконною, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що позивач у зв'язку з передачею в користування іншим особам товарів, що були поміщенні у митний режим тимчасового ввезення, не сплатив митні платежі в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту відповідно до вимог ст. 106 Митного кодексу України (далі - МК України).

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення, просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник позивача заперечив щодо задоволення та надав пояснення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи слідує, що ГУ ДФС у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ «Новоушицький консервний завод» щодо дотримання законодавства України з питань державної митної справи при ввезенні сільськогосподарської та іншої техніки (групи 84 та 87 за УКГ ЗЕТ) у митному режимі ІМ 31 за період з 01.03.2014 по 01.11.2016.

Результати перевірки оформлено актом від 23.02.2017 № 144/14-11/00374284.

Як зазначено в акті перевірки, контролюючим органом встановлено порушення:

- частини 7 ст. 106, ч. 1 ст. 285 МК України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті мита в періоді, що перевірявся на загальну суму 226831 грн;

- підпункту 132.1 ст.132, п.п 206.7.2 п. 206.7, п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 1065342, 25 грн.

Контролюючий орган дійшов висновку про те, що вказані порушення митного та податкового законодавства були зумовлені нецільовим використанням ПАТ «Новоушицький консервний завод» товарів, які були ввезені у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, а саме - передачею в оренду дробарки щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля MercedesBenzActros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) та комбайну для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № 669840-600036).

На підставі акту перевірки ГУ ДФС у Львівській області 10.03.2017 прийнято податкові повідомлення рішення :

- №0002621411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем мито на транспортні засоби, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності на загальну суму 283 538 ,00 грн, в т.ч. податкові зобов'язання - 226831, 16 грн, штрафна (фінансова) санкція - 56707, 79 грн;

- №0002641411, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на загальну суму 1331707,56 грн, в т.ч. податкові зобов'язання - 1065342, 25 грн, штрафна (фінансова) санкція - 266335, 56 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням ДФС України від 19.06.2017 № 130943/6/99-99-11-03-03-25 податкові повідомлення рішення від 10.03.2017 №0002621411 та №0002641411 залишено без змін, а скаргу ПАТ «Новоушицький консервний завод» - без задоволення.

Вважаючи такі податкові повідомлення - рішення протиправним позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем ні в акті перевірки ні в судовому засіданні не наведено доказів, не представлено документів, які б свідчили про нецільове використання ПАТ «Новоушицький консервний завод» товару, що його було вивезено за митну тереторію України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про правильне застосування норм матеріального та процесуального права та повне з'ясування обставин справи судом першої інстанції з огляду на наступне.

Як зазначив суд першої інстанції підставою прийняття податкових повідомлень-рішень від 10.03.2017 №0002621411 та №0002641411 стали висновки контролюючого органу про нецільове використання ПАТ «Новоушицький консервний завод» товарів, які були ввезені у митному режимі тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування, а саме - передачею в оренду дробарки щепи марки МВ Actros EC95 20 48 на базі автомобіля MercedesBenzActros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) та комбайну для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № 669840-600036).

Відповідно до ст.103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 105 МК України у разі порушення умов митного режиму тимчасового ввезення особа, відповідальна за дотримання режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання та пеню відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно п. 7 ст. 106 МК України у разі випуску товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у вільний обіг на митній території України або передачі таких товарів у користування іншій особі митні платежі сплачуються в обсязі, передбаченому законом для ввезення цих товарів на митну територію України у митному режимі імпорту, за відрахуванням суми, вже сплаченої на підставі умовного часткового звільнення цих товарів від оподаткування митними платежами. При цьому за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті проценти з сум податкових зобов'язань, що підлягали б сплаті у разі, якщо б щодо таких сум надавалося розстрочення податкових зобов'язань відповідно до розділу II Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 206.16 ст. 206 Податкового кодексу України у разі втрати товарів, що перебувають під митним контролем у митних режимах, в яких надано звільнення або умовне звільнення від оподаткування, нецільового використання цих товарів або в разі невиконання у строки, встановлені Митним кодексом України, заходів щодо завершення таких митних режимів особа, відповідальна за дотримання митного режиму, зобов'язана сплатити суму податкового зобов'язання, на яку було надане таке звільнення або умовне звільнення, та пеню, нараховану відповідно до статті 129 цього Кодексу, розраховану з дня надання звільнення або умовного звільнення від оподаткування.

Однак на переконання колегії суддів позивач не порушував умов, на підставі яких було ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2, 3 МК України Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Порядок та умови тимчасового ввезення товарів на митну територію здійснюється відповідно до положень Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), до якої України приєдналася Законом № 1661-V від 24.03.2004 (далі - Конвенція).

Відповідно пункту (a) статті 1 Конвенції «тимчасове ввезення» означає: митний режим, який дозволяє приймати на митну територію певні товари (утому числі транспортні засоби), умовно звільнені від ввізного мита і податків, без застосування заборон чи обмежень економічного характеру на ввезення; такі товари (у тому числі транспортні засоби) мають ввозитися з визначеною метою і призначатися для подальшого вивезення у встановлений термін, та не піддаватися змінам, за винятком нормального зниження їхньої вартості (амортизації) внаслідок їхнього використання.

Згідно до ч. 2 ст.2 Конвенції не впливаючи на положення Додатка E, режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Як передбачено ч. 1 ст. 4 Конвенції, якщо в Додатку не передбачено інше, кожна із Договірних Сторін має право обумовлювати тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів) наданням митного документа та гарантії.

Частиною 1 ст. 7 Конвенції визначено, що товари (у тому числі транспортні засоби), на тимчасове ввезення яких був наданий дозвіл, повинні бути вивезені у визначений термін, визнаний достатнім для досягнення мети тимчасового ввезення. Цей термін обумовлюється окремо у кожному Додатку.

Матеріалами справи підтверджено, що в період з 01.03.2014 по 30.11.2016 ПАТ «Новоушицький консервний завод» ввозило:

- за митною декларацією № 209150000/2016/000559 від 10.02.2016 - дробарку щепи марки МВ Actros EC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) митною вартістю 2872654, 59 грн;

- за митною декларацією №209000020/2016/005294 від 04.10.2016 - дробарку щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) митною вартістю 2870 006, 93 грн повторно на строк (з врахуванням заяв про продовження) до 31.03.2017;

- за митною декларацією №2090000/2016/010579 від 14.06.2016 - комбайн для збору

Також встановлено, що весь товар було вивезено за межі митної території України без порушення умов задекларованого митного режиму, а саме:

- дробарка щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) митною вартістю 2872654, 59 грн - за митною декларацією №209000020/2016/004934 від 28.09.2016;

- дробарка щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610) митною вартістю 2870006, 93 грн - за митною декларацією №209190/2017/102499 ;

- комбайн для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № 669840-600036) митною вартістю 618963, 62 грн за митною декларацією від 10.08.2016.

При цьому в порядку, передбаченому МК України ПАТ «Новоушицький консервний завод» було своєчасно та у належному розмірі сплачено всі митні платежі, з урахуванням встановлених відповідним органом доходів та зборів відсоткових ставок, що відображено у акті перевірки від 23.02.2017 № 144/14-11/00374284.

Разом з цим ПАТ «Новоушицький консервний завод» на підставі договору №02/OR/2016 від 10.02.2016 у період з лютого по вересень 2016 року задавало в суборенду ТзОВ «Яблуневий дар» дробарку щепи марки МВ ActrosEC95 20 48 на базі автомобіля Mercedes Benz Actros 2048 (ідн. № WDB9320831L176610), а комбайн для збору вишні марки KORVAN 930 (серійний № 669840-600036)на підставі договору №13/06/2016 від 13.06.2016 у червні-серпні 2016 року задавало в суборенду ТзОВ «ТБ САД».

Надання ПАТ «Новоушицький консервний завод» вказаних послуг по суборенді дробарки щепи ТзОВ «Яблуневий дар» та послуг по суборенді комбайну для збору вишні ТзОВ «ТБ САД» відображено у зареєстрованих податкових накладних, вартість наданих послуг - у актах виконаних робіт.

Статтею 15 Конвенції встановлено, що кожна з Договірних Сторін зводить до мінімуму митні формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією. Усі правила, які стосуються таких формальностей, публікуються в найкоротший термін.

Таке положення Конвенції кореспондується з ч.3 ст. 318 МК України, відповідно до якої митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 17 Конценції положення цієї Конвенції встановлюють мінімальні пільги, що надаються. Вони не створюють перешкод для застосування більших пільг, що надаються або будуть надаватись Договірними Сторонами односторонніми положеннями чи на підставі двосторонніх або багатосторонніх угод.

Водночас, відповідно до ст.19 Конвенціїї Положення цієї Конвенції не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування прогромадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров'я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов'язані із захистом диких видів тварин ірослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Як зазначив суд першої інстанції аналіз положень Конвенції свідчить, що в ній відсутні обмеження, передбачені ч. 7 ст. 106 Митного кодексу в частині заборони передачі товарів. Поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, у користування іншій особі.

Конвенція допускає і заборони та обмеження, які випливають з національних законів та нормативних актів і зумовлені міркуваннями неекономічного характеру (мораль, громадський порядок, громадська безпека тощо).

Однак передача товарів, поміщених у митний режим тимчасового ввезення з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами у користування іншій особі, без порушення інших умов митного режиму тимчасового ввезення, зокрема. з дотриманням вимоги щодо своєчасного реєкспорту товарів, не може вважатися порушенням митного законодавства, оскільки суперечить положенням Конвенції та загальноприйнятним засадам міжнародного права.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

При цьому, якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Суд апеляційної інстанції з системного аналізу законодавчих положень та обставин справи приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно задоволено позовні вимоги, оскільки ПАТ «Новоушицький консервний завод» не порушувало умов, на підставі яких було ввезено товари, поміщені у режим тимчасового ввезення (дробарка щепи та комбайн для збору вишні), не втратило цей товар, у вільний обіг не випускало, та реекспортував ввезений товар з дотриманням умов митного режиму у визначені строки, а Конвенцією в свою чергу встановлено, що нею не передбачається обмеження на передачу ввезених товарів ( транспортних засобів) іншим особам.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі № 813/2435/17 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді Р. М. Гулид В. З. Улицький

Повний текст ухвали складено 18 грудня 2017 року