Ухвала суду № 71055824, 14.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Носа С. П.,

суддів - Кухтея Р. В., Яворського І. О.;

за участю секретаря судового засідання - Торкот Д. О.;

представника позивача - ОСОБА_1;

представника відповідача - Копко О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог та рішення про застосування штрафних санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2017 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08 червня 2017 року № 0016801307, № 0016841307, № 0017371307, рішення від 08 червня 2017 року № 0017131307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08 червня 2017 року № Ф-0017101307, від 07 серпня 2017 року № Ф-7445-17 та податкової вимоги від 31 липня 2017 року №19077-17.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, а також вимоги про сплату боргу є протиправними, оскільки документальна перевірка позивача проводилася в приміщенні ГУ ДФС у Волинській області, тобто не за місцезнаходженням платника чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться перевірка. Також вказано, що Податковим кодексом України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкового органу у разі відмови платника податку від допуску посадових осіб до проведення перевірки чи відмови від підпису у направленні на перевірку. У зв'язку з цим без дослідження, зокрема бухгалтерських та первинних документів платника, що стосуються предмету перевірки, контролюючий орган не мав права визначити платнику податків відповідних податкових зобов'язань та застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 08 червня 2017 року №0016801307, №0016841307, №0017371307. Визнати протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Волинській від 08 червня 2017 року №0017131307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління ДФС у Волинській про сплату боргу (недоїмки) від 08 червня 2017 року №Ф-0017101307, від 07 серпня 2017 року №Ф-7445-17. Визнати протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській від 31 липня 2017 року №19077-17.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем - Головним управлінням ДФС у Волинській області подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити.

Представник позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить відмовити в задоволенні такої.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника позивача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлено, що відповідачем на підставі наказу від 21.04.2017 року №766 (а.с.40) та направлення від 20.04.2017 року №428 ГУ ДФС у Волинській області в період з 21.04.2017 року по 28.04.2017 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.04.2014 року по 31.12.2016 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2014 року по 31.12.2016 року, за результатами якої складено акт №1291/03-20-13-07/НОМЕР_5 від 12.05.2017 року (а.с.8-21).

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем законодавства, а саме: п.44.1, п.44.3 ст.44, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (чинного у 2014 р.) та п.44.1, п.44.3 ст.44, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України (чинного у 2015-2016 pp.), в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 361368,26 грн., в т.ч. за 2014 р. на суму 24036,72 грн., 2015 р. на суму 157386,71 грн. та за 2016 р. на суму 179944,83 грн.; пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, підпункт 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору на загальну суму 27329,78 грн., а саме за 2015 рік в сумі 12342,06 грн. та 2016 р. в сумі 14987,72 грн.; п.181.1 ст.181, п.183.2 ст.183, п.183.10 ст.183, ч. "а" п.185.1. ст.185, ч. "а" п.187.1 ст.187, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України (із змінами та доповненнями, (чинного у 2016р.)) та п.198.6 ст.198 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI? змінами та доповненнями (чинного у 2014 р.), внаслідок чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 122601 грн., а саме за квітень 2014 р. на суму ПДВ 1581 грн., травень 2014 р. - 1389 грн., червень 2014 р. - 1833 грн., липень 2014 р. - 1403 грн., серпень 2014 р. - 1772 грн., вересень 2014 р. - 1772 грн., жовтень 2014 р. - 2163 грн., листопад 2014 р. - 1736 грн., грудень 2014 р. - 1220 грн., червень 2016 р. - 15824,53 грн., липень 2016 р. - 24447,83 грн., серпень 2016 р. -27484,94 грн., вересень 2016 р. - 22237,16 грн. та жовтень 2016 р. - 17737,69 грн.; п.2 ч.1 ст.7, п.2, 3, 9 ст.9 розділу IІІ Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI та п.п.3 п.5 розділу IV наказу Мінфіну України №449 від 20.04.2015 р. "Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", внаслідок чого занижено єдиний соціальний внесок на загальну суму 224087,04 грн., в т.ч. за 2013 р. на суму 3378,04 грн., за 2014 р. на суму 54874,53 грн., за 2015 р. на суму 87668,47 грн. та за 2016 р. на суму 78166 грн.

На підставі складеного акта перевірки №1291/03-20-13-07/НОМЕР_5 від 12.05.2017 року ГУ ДФС у Волинській області прийнято оскаржувані рішення.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0016841307 позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені в загальному розмірі 34162,23 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням в розмірі 27329,78 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 6832,45 грн. (а.с.22).

Податковим повідомленням-рішенням від 08.06.2017 року №0016801307 контролюючим органом позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 151275,00 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 121020,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 30255,00 грн. (а.с.23).

На підставі податкового повідомлення-рішення від 08.06.2017 року №0017371307 відповідачем позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в загальному розмірі 451710,33 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями в розмірі 361368,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90342,07 грн. (а.с.27).

Крім того, ГУ ДФС у Волинській області прийнято рішення №0017131307 від 08.06.2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 41981,55 грн. (а.с.25).

Відповідач виніс вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.06.2017 року №Ф-0017101307 про сплату суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 224087,04 грн., від 07.08.2017 року №Ф-7445-17 про сплату боргу з єдиного внеску в сумі 267797,67 грн., в тому числі недоїмки в розмірі 225476,12 грн. та штрафу в розмірі 42321,55 грн. (а.с.26-27).

Також ГУ ДФС у Волинській області винесло податкову вимогу від 31.07.2017 року №19077-17, відповідно до якої відповідач вимагає позивача сплатити суму боргу за узгодженими грошовими зобов'язаннями в загальному розмірі 718421,24 грн., в тому числі з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в розмірі 511425,94 грн., військового збору в розмірі 34162,23 грн., податку на додану вартість в розмірі 172832,95 грн., збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, нарахованого до 01.01.2015 року в розмірі 0,12 грн. (а.с.28).

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Приписи п.75.1 ст.75 ПК України визначають, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 вказаного Кодексу передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Зазначеним підпунктом статті 75 ПК України також передбачено, що документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Пунктом 78.1 статті 78 ПК України визначено підстави проведення документальної позапланової перевірки, з матеріалів справи слідує, що відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка.

Пунктами 78.4-78.9 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Строки проведення документальної позапланової перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу. Перевірка платника податків з питань повноти нарахування і сплати податків та зборів під час здійснення контрольованих операцій проводиться з урахуванням особливостей, визначених статтею 39 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Приписи п.81.2-81.3 ст.81 цього Кодексу визначають, що 81.2. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Встановлено, що перевірка була проведена з 21.04.2017 року по 28.04.2017 року на підставі наказу від 21.04.2017 року № 766 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки СГД ОСОБА_3." (а.с.40) та направлення №428 від 20.04.2017 року ГУ ДФС у Волинській області, при цьому суд звертає увагу на те, що дата направлення на проведення перевірки передує даті видачі наказу, однак, відповідно до приписів п.81.1 ст.81 ПК України в направленні на проведення перевірки, крім іншого, зазначаються реквізити наказу про проведення відповідної перевірки.

З метою вручення позивачу наказу та направлення на проведення перевірки головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_6 та старшим державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_7 здійснено виїзд за адресою реєстрації суб'єкта господарської діяльності ОСОБА_3: АДРЕСА_1, однак за вказаною адресою позивач був відсутній, про що працівниками ГУ ДФС у Волинській області було складено акт відсутності №855 від 21.04.2017 року (а.с.41).

26 квітня 2017 року начальником відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_8 в присутності головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_9, головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_10 було зачитано в приміщенні ГУ ДФС у Волинській області, каб. 242, суб'єкту господарської діяльності ОСОБА_3 наказ №766 та направлення №428 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, проте суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 відмовився від підписання наказу та направлення, про що було складено акт №1140 відмови від отримання пред'явленого наказу №766 та направлення №428 від 26.04.2017 року підприємця ОСОБА_3 (а.с.42). Також була зачитана вимога від 26.04.2017 року про надання всіх необхідних документів для проведення документальної позапланової перевірки, від підписання якої платник також відмовився (а.с.43).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відмова платника податків (позивача) від отримання наказу та від підпису у направленні на перевірку та складення посадовими особами акту, який засвідчує факт такої відмови, не є тотожним акту, який має складатись посадовими особами у разі відмови платника податку у допуску посадових (службових) осіб фіскальної служби до проведення перевірки.

Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України від 27.04.2011 року №11892/7/23-4017/345 з метою забезпечення єдиного підходу при організації та проведенні перевірок платників податків в умовах дії Податкового кодексу України наказом ДПА України від 14.04.2011 року №213 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків.

Пунктом 5.4 зазначених Методичних рекомендацій передбачено, що у разі коли при організації документальної виїзної планової чи позапланової перевірки встановлено відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням або, якщо платник відмовляється від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення, або неможливо розпочати перевірку, працівниками, що очолюють перевірку, на бланку органу ДПС вищого рівня складаються відповідні акти, які реєструються у Спеціальному журналі реєстрації актів цього органу. Копії зазначених актів, а також запити (повідомлення) та матеріали передаються відповідним підрозділам органу ДПС, на обліку в якому перебуває платник податків, для вжиття ними необхідних заходів щодо встановлення місцезнаходження платника податків, прийняття рішення про застосування адміністративного арешту активів такого платника податків та інших, а також інформування про їх результати працівників органу ДПС вищого рівня, що очолюють перевірку.

Відтак, у разі відмови платника податків від проведення перевірки за наявності законних підстав для її проведення або відсутність платника податків (його посадових осіб) за місцезнаходженням контролюючий орган повинен був вжити заходів, передбачених пп.94.2.3 п.94.2 статті 94 ПК України, а саме прийняти рішення про застосування адміністративного арешту майна такого платника податків. При цьому, суд звертає увагу, що відсутність платника податків за місцезнаходженням та відмова від отримання наказу та від підпису направлення не позбавляє контролюючі органи права вжити заходів щодо організації та прийняття рішення про проведення документальної невиїзної перевірки такого платника.

Узагальнюючи викладене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції визнає, що судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року в справі № 803/1179/17 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до частин 3 та 7 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлено 18 грудня 2017 року.