Ухвала суду № 71055791, 12.12.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2016р. по справі № 639/8250/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Інспектора 6 роти батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м.Харкові лейтенанта поліції Дигаля Артема Михайловича

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

02 листопада 2016 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Жовтневого районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора 6 роти батальйону 3 Управління патрульної поліції у м. Харкові лейтенанта поліції Дигаль А.М. про скасування постанови від 11.10.2016 року серії АР №102490 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року адміністартивний позов ОСОБА_1 - залишено без розгляду.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач просить ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 04 листопада 2016 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення АР № 102490 від 11.10.2016 він не отримував на місці зупинки, а отримав лише 27 жовтня 2016 року засобами поштового зв'язку. За таких обставин, позивач вважає, що строк на оскарження зазначеної постанови встановлений ст. 289 КУпАП ним не пропущено, оскільки він звернувся з позовом до суду про її скасування протягом 10 днів з моменту отримання копії спірної постанови.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року поновлено позивачу процесуальний строк на оскарження ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2016 по справі № 639/8250/16-а та відкрито апеляційне провадження у справі.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи рішення про залишення позовної без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, оскільки такий строк відраховується з дня винесення постанови.

За висновком суду першої інстанції,позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів саме 11.10.2016 року, що не позбавляло його можливості отримати копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності та оскаржити її до суду у визначений ст. 289 КУпАП десятиденний строк.

Колегія суддів не погоджується із ухвалою суду першої інстанції, з таких підстав.

Згідно ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя, після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з порушеннями встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частиною 1 статті 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 3 статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що перебіг строку для звернення з адміністративним позовом до суду розпочинається не з моменту винесення постанови по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а з моменту отримання такої постанови.

При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала.

Як вбачається з копії оскарженої постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії АР № 102490 від 11.10.2016, ОСОБА_1 відмовився від її отримання, про що міститься відмітка, у зв'язку з чим копію постанови було надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом за вих. № 1436/06бз від 11.10.2016. (а.с. 6)

Позивач стверджує, що копію постанови серії АР № 102490 від 11.10.2016 ним отримано 27 жовтня 2016 року. Доказів на спростування вказаних тверджень позивача матеріали справи не містять, обставини щодо дати вручення ОСОБА_1 копії постанови відповідача від 11.10.2016 та початку перебігу строку на її оскарження судом першої інстанції не з'ясовувались, висновок суду ґрунтується виключно на даті винесення оскарженого документу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

За змістом частини четвертої статті 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Таким чином, з урахуванням обставин справи та приписів чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з'ясовано обставин та не досліджено питання пропуску чи дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, у зв'язку із чим він прийшов до передчасного висновку щодо пропуску позивачем строку звернення до суду без поважних причин та прийняв ухвалу, яка перешкоджає позивачу реалізувати своє право на судовий захист.

Відповідно до положень ст. 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ст. 6 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Частиною 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

В Рішенні по справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001р. Європейський суд з прав людини констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський Суд з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, серед іншого, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, тому ухвала суду підлягає скасуванню, з направлення справи для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.11.2016 р. по справі № 639/8250/16-а скасувати.

Справу № 816/1222/17 за позовом ОСОБА_1 до Інспектора 6 роти батальйону № 3 Управління патрульної поліції у м.Харкові лейтенант поліції Дигаля Артема Михайловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення направити до Жовтневого районного суду м. Харкова для продовження її розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 18.12.2017 р.