Ухвала суду № 71055760, 11.12.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого Шинкар Т.І.,

суддів Большакової О.О.,

Ільчишин Н.В.,

секретаря судового засідання Чигер І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року про закриття провадження у справі №813/2525/17 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» до Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живко Михайла Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра Україна», Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» про визнання незаконними дій, скасування рішення та свідоцтва на право власності,-

В С Т А Н О В И В:

12.07.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» (далі - Товариства) звернулось в суд з позовом до Державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живко Михайла Олександровича, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра Україна», Дочірнє підприємство Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія», просило визнати незаконними дії державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Живка Михайла Олександровича; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:310530 від 09.02.2013 13:09:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №115744 та відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна № 7492546101; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, видане 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на об'єкт нерухомого майна - будівлю загальною площею 8273,8 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд. 8.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року провадження у справі закрито.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28.09.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідачем у справі є державний реєстратор, який в силу приписів Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є суб'єктом владних повноважень, на якого покладено функції щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з приводу набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав. Вказує, що предмет спору є зміна форми власності державного майна, що не відноситься до публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Таким чином, апелянт вважає, що виниклі між ним та відповідачем у даній справі правовідносини не пов'язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди або захистом права власності позивача, а тому спір з приводу зміни форми власності з державної на приватну, внаслідок незаконних та протиправних дій державного реєстратора, є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Зазначає, що позивачем не ставиться вимога про визнання за ним права власності або витребування цього майна з чужого незаконного володіння.

В судовому засіданні представник Товариства апеляційну скаргу підтримав, представник Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції. Державний реєстратор Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живко Михайла Олександровича та Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Надра Україна» повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, пояснення представника позивача та представника Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» в їх сукупності, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання представника Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» про закриття провадження у справі суд першої інстанції виходив з того, що державна реєстрація, а тим більше видання свідоцтва про право власності на спірний об'єкт, безпосередньо пов`язано з невирішенням спору про право власності (про наявність якого у справі наголошує як позивач, так і третя особа), тобто в даному випадку, право господарське, а сам спір має приватноправовий характер, оскільки обумовлений порушенням приватного права (як правило, та в даному випадку - майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень. Таким чином приймаючи до уваги, що фактично предметом спору у даній справі є спір про право власності відповідного суб'єкта, суд першої інстанції прийшов до висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ГПК України.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Цю норму слід розуміти в системному зв'язку з частиною першою тієї самої статті, з якої випливає, що захист прав та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень можливий лише у сфері публічно-правових відносин.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Законодавство не містить визначення терміна «публічно-правовий спір». Для розгляду спору адміністративним судом необхідно встановити його публічно-правовий зміст (характер).

Згідно із частиною 1 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини 2 статті 17 КАС України).

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст.3 КАС України).

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб'єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним владних управлінських функцій та повноважень, при цьому ці функції та повноваження повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб'єктом. предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

З матеріалів справи вбачається, що 29.01.2013 державним реєстратором Львівського міського управління юстиції Живко М.О. проведено державну реєстрацію права власності на будівлю за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича,8, за НАК «Надра України» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 310530 від 09.02.2013 13:09:18, підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності, серія та номер: 388801, виданого 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, форма власті: приватна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставою для оскарження рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:310530 від 09.02.2013 13:09:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №115744 та відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна №7492546101 стало те, що згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно, будинок, що розташований за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича,8, належить ДП Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» на праві повного господарського відання на підставі дубліката свідоцтва про право власності №Г-00653, виданого 10.01.2008 Галицькою райадміністрацією Львівської міської ради згідно з розпорядженням за №499 від 20.05.2003, форма власності - державна.

Вказані обставини, на переконання позивача, не перевірено відповідачем та видано ПАТ «НАК «Надра Україна» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, форма власності - приватна, в той час як вказане у свідоцтві майно перебувало у ПАТ «НАК «Надра Україна» на праві користування згідно з Указом Президента України «Про заходи щодо підвищення ефективності управління підприємствами в галузі геології і розвідки надр» від 14.06.2000 №802/200.

При цьому, в позовній заяві зазначено, що нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м.Львів, пл.Міцкевича,8, передано Товариству в оренду за Договором оренди індивідуально визначеного нерухомого майна №153, укладеного 04.04.2007 між ДП Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» (Орендодавець) та ТОВ «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» (Орендар). Зміна власника та форми власності нерухомого майна, яке є предметом Договору оренди №153, як зазначено позивачем, порушує права та законні інтереси позивача за правовідносинами, які виникли з ДП Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія», оскільки фактично змінюють відповідальну особу за виниклими правовідносинами та права Орендодавця щодо розпорядження вказаним нерухомим майном.

Так, згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV, в редакції чинній на час винесення оскаржуваного рішення про державну реєстрацію, (далі - Закон №1952-IV) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону №1952-IV систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №1952-IV державним реєстратором може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж юридичної роботи не менш як два роки. У випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону №1952-IV дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.

У п.7 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України 20.05.2013 №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» зазначено, що державна реєстрація є одним із способів впливу держави на формування та розвиток публічно-правових відносин.

Згідно з п.8 вказаної Постанови відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Так, позовні вимоги Товариства ґрунтуються на протиправності дій відповідача як суб'єкта, наділеного владними функціями приймати рішення про державну реєстрацію прав, у зв'язку з недотриманням ним вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703, а саме: державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Живко Михайлом Олександровичем, на переконання позивача, не перевірено наявність вже зареєстрованого права державної власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за ДП НАК «Надра Україна» «Західукргеологія» та прийнято рішення про державну реєстрацію прав, яке є предметом оскарження, з видачею ПАТ НАК «Надра Україна» свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, форма власності - приватна.

Таким чином, що у цій справі виконання чи невиконання умов цивільно-правової угоди між Товариством та ДП Національної акціонерної компанії «Надра Україна» «Західукргеологія» не є безпосередньою підставою для звернення до адміністративного суду.

Отже суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку щодо закриття провадження у справі в цій частині.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним судом України у рішенні від 25 квітня 2017 року (справа №816/1774/15) та в силу приписів ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами при розгляді справ у подібних правовідносинах.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо закриття провадження в частині позовних вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, виданого 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на об'єкт нерухомого майна - будівлю загальною площею 8273,8 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд. 8, з огляду на наступне.

Частинами 1, 2 статті 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 4 ст.334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Вказані положення Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами Закону №1952-IV, відповідно до частини 3 статті 3 якого, права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, законодавчо встановлено, що речові права на нерухоме майно підлягають обов'язковій державній реєстрації. З аналізу положень Цивільного кодексу та Закону №1952-IV вбачається, що з державною реєстрацію права власності законодавець пов'язує і момент виникнення прав на таке нерухоме майно.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.391 ЦК України).

З метою забезпечення правильного й однакового застосування судами законодавства при вирішенні питання юрисдикції та визначення підсудності цивільних справ у Постанові Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3 надано роз'яснення, відповідно до яких право власності на майно та його захист регулюються цивільним законодавством і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень) (п.26).

Таким чином, в контексті конкретних обставин справи та зумовленого ними нормативно-правового регулювання відносин, що склалося між його суб'єктами, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що спір в частині позовних вимог Товариства щодо скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, виданого 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на об'єкт нерухомого майна - будівлю загальною площею 8273,8 кв.м, не носить публічно-правовий характер, що виключає їх розгляд у порядку адміністративного судочинства. При цьому, рішення про закриття справи не обмежує сторони у реалізації захисту речового права в порядку господарського судочинства.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття провадження у справі в частині вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 388801, виданого 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на об'єкт нерухомого майна - будівлю загальною площею 8273,8 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд. 8, однак дійшов помилкового висновку щодо закриття провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними дій державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Живка Михайла Олександровича та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:310530 від 09.02.2013 13:09:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №115744 та відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна №7492546101, що є наслідком ухвалу суду в цій частині скасувати та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п.1 та п.3 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно з ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог про визнання незаконними дій державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Живка Михайла Олександровича та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:310530 від 09.02.2013 13:09:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №115744 та відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна №7492546101 не надав належну оцінку всім обставинам у справі, а тому апеляційну скаргу в цій частині слід задовольнити, скасувати оскаржувану ухвалу як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В решті оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 199, 200, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробнича фірма «Львівкнига» задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №813/2525/17 скасувати в частині закриття провадження в частині позовних вимог про визнання незаконними дій державного реєстратора Львівського міського управління юстиції Живка Михайла Олександровича та скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер:310530 від 09.02.2013 13:09:18, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №115744 та відкрито розділ на об'єкт нерухомого майна №7492546101 та в цій частині справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року у справі №813/2525/17 щодо закриття провадження у справі в частині вимог про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 388801, виданого 09.02.2013 Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, на об'єкт нерухомого майна - будівлю загальною площею 8273,8 кв.м, що розташована за адресою: Львівська область, м. Львів, пл. Міцкевича А., буд. 8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в частині залишення без змін може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, в частині скасування та направлення для продовження розгляду до суду першої інстанції є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст Ухвали складено 18.12.2017