Окрема думка судді № 71055751, 12.12.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 753/12696/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

ОКРЕМА ДУМКА

судді Київського апеляційного адміністративного суду

Сорочка Є.О.

у справі № 753/12696/16

12 грудня 2017 року м. Київ

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3, постанову Дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року скасовано та прийнято нову, якою позов ОСОБА_3 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задоволено:

- визнано протиправним та скасовано рішення Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке оформлено листом №5057/14/С-452 від 13 червня 2016 року, яким відмовлено у перерахунку пенсії за вислугою років ОСОБА_3 з 26 травня 2016 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України, що діяла станом на 16 червня 2010 року) на підставі довідки прокуратури Донецької області №18-57-990 від 17 травня 2016 року;

- зобов'язано Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код СДРПОУ 40379527) провести ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) перерахунок пенсії за вислугою років з 26 травня 2016 року відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України, що діяла станом на 16 червня 2010 року) згідно довідки прокуратури Донецької області №18-57-990 від 17 травня 2016 року у розмірі 86% від суми заробітку за відповідною посадою без обмеження її граничного розміру, та виплатити ОСОБА_3 різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугою років за 12 місяців, що передують часу виплати.

Вважаю, що у даній справі Київський апеляційний адміністративний суд дійшов помилкових висновків, а суд першої інстанції прийняв законне рішення. При винесенні постанови про задоволення апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано наступні обставини.

Згідно із частиною 13 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII (далі - Закон № 1789-XII) держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення пенсії) передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014 (далі - Закон № 1697-VII), 15.07.2015 набув чинності.

Згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону № 1697-VII визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру», крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51 2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали суб'єктивне право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

Згідно ч. 20 ст. 86 Закону № 1697-VII умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Проте, Кабінетом Міністрів України умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначено і відповідний нормативно-правовий акт не прийнято.

За таких обставин, враховуючи вищевказані норми, колегія суддів приходить до висновку, що з 15.07.2015 законодавчо встановлені підстави для перерахунку пенсій працівникам прокуратури скасовані, у зв'язку з чим підстав для такого перерахунку немає.

Норми законодавства, якими скасовано право на перерахунок призначених прокурорам пенсій на час розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними.

Таким чином, оскільки чинним законодавством України скасовано право на перерахунок призначених пенсій прокурорів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку, то жодних підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду, у даному випадку, апеляційний суд не вбачає.

Окрім того, у відповідності до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI від 08.07.2011 пенсіонерам, яким пенсія <…> призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії <…> (з урахуванням надбавок, підвищень, <…>) перевищує максимальний розмір пенсії <…>, встановлений цим Законом, виплата пенсії <…> (з урахуванням надбавок, підвищень, <…>) здійснюється без <…> проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії <…> (з урахуванням надбавок, підвищень, <…>) відповідатиме максимальному розміру пенсії <…>, встановленому цим Законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розв'язанні спірних правовідносин судовою колегією також враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У 2.2. вказаного рішення зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У Рішенні від 02 березня 1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Таким чином, у спірних правовідносинах орган Пенсійного фонду здійснював свої повноваження в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Враховуючи викладені обставини, вважаю висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог обґрунтованими, оскільки на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії частини тринадцята та вісімнадцята статі 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали суб'єктивне право на перерахунок пенсій працівникам прокуратури, втратили чинність.

Отже, з викладених підстав, я не погоджуюся з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року про скасування постанови Дарницького районного суду м. Києва від 26 липня 2016 року та прийняття нової про задоволення позовних вимог, про що і зазначаю в даній окремій думці як суддя - член колегії суддів, призначеної для розгляду даної справи.

Суддя Є.О. Сорочко