Ухвала суду № 71055729, 14.12.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 грудня 2017 року

справа № П/811/603/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року по справі №П/811/603/17 за позовом Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и В:

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Кіровоградській області від 14.11.2016р. №0000771302 в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 122 473,87 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неправомірність застосування контролюючим органом штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, якою передбачена відповідальність за не нарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податку до або під час виплати оподаткованого доходу на користь платника податків, оскільки, підприємством перераховувався податок на доходи фізичних осіб, утриманий із нарахованої заробітної плати, у день її виплати.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про те, що філією «Кіровоградський РАД» ДП "Кіровоградський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" під час виплати заробітної плати податок на доходи фізичних осіб було утримано в повному обсязі та перераховано до бюджету, а отже підприємством не було допущено бездіяльності щодо нарахування, утримання та/або сплати (перерахування податків), у зв’язку з чим суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно застосовано до підприємства штрафні санкції на підставі ст.127 ПК України, якою передбачено накладення штрафу саме за несплату (неперерахування) податків до або під час виплати доходи на користь іншого платника податків.

Не погодившись з постановою суду, Головне управління ДФС у Кіровоградській області, посилаючись на порушення норм матеріального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована тими обставинами, які встановлені під час перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом

першої інстанції не надано належної правової оцінки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку філії "Кіровоградський райавтодор" Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності саплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 31.10.2016 року № 81/11-28-14-06/26177307.

Перевіркою встановлено порушення підприємством вимог п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, п.п. «а» п.176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, що виявилось у несвоєчасному перерахуванні до бюджету податку з доходів фізичних осіб за перевіряємий період.

За результатами перевірки ГУ ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.11.2016 року за №0000771302 про визначення грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними санкціями у розмірі 242267,98 грн. та пені у розмірі 14434,33 грн.

Позивач, не погоджуючись із правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, в частині застосування штрафних санкцій з податку на доходи фізичних осіб на суму 122 473,87 грн. на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, звернувся до суду із даним позовом. Разом з тим, правомірність нарахування штрафних санкцій у розмірі 119794,11грн. на підставі п.126.1 ст.126 ПК України та пені у розмірі 14434,33 грн. позивачем не оскаржується, а тому не є предметом судового розгляду в даній адміністративній справі.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неправомірності спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування штрафних санкцій в розмірі 122 473,87 грн. з наступних підстав.

Як зазначено вище, за наслідками перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, в якому правовою підставою для застосування штрафних санкцій визначено п.126.1 ст.126 ПК України.

В той же час, з акту перевірки та додатків до нього вбачається, що штрафні санкції контролюючим органом застосовані як на підставі п.126.1 ст.126 ПК України так і на підставі п.127.1 ст..127 ПК України.

Так, в акті перевірки, вказуючи на наявність правових підстав для застосування штрафних санкції на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, контролюючий орган виходив з того, що підприємством нараховувався податок з доходів фізичних осіб, на суми заробітної плати, що не була своєчасно виплачена працівникам, при цьому податок з доходів фізичних осіб не був своєчасно перерахований до бюджету (стор.32 Акту).

Встановлені судом першої інстанції обставини справи, які з огляду на доводи апеляційної скарги не заперечуються відповідачем, свідчать про те, що розмір штрафних санкцій, які застосовані до позивача на підставі п.127.1 ст.127 ПК України, становить 122473,87грн.

Встановивши такі обставини справи, суд першої інстанції правильно вказав на неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

Так, відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 ПК України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно із пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Отже, з огляду на положення наведених норм матеріального права, податковий агент зобов’язаний перераховувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів третє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Отже, вказаною нормою права визначено відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплату (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

Таким чином, вказаний склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу. Оскільки, проведеною перевіркою таких обставин, як ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків до або під час виплати доходу (заробітної плати) працівникам встановлено не було, то застосування п.127.1 ст.127 ПК України є безпідставним.

Таким чином, оскільки обов'язок сплати податку з доходів фізичних осіб у випадку, якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, не пов'язується з фактом виплати доходу, а має встановлений для місячного податкового періоду строк сплати, то норми п.127.1 ст.127 не передбачають відповідальності за порушення строків сплати податку, встановленого пп.168.1.5 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Відповідальність за несвоєчасну сплату податкових зобов’язань передбачено п.126.1 ст.126 ПК України згідно з яким, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Таким чином, положення ст..126 ПК України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник притягується до відповідальності відповідно до ст..126 ПК України.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 10.11.2015р. у справі №813/6793/13-а.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо неправомірності застосування відповідачем штрафних санкцій на суму 122 473,87 грн. на підставі п.127.1 ст.127 ПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв’язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Кіровоградській області залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2017 року по справі №П/811/603/17 – без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 18.12.2017р.)

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк