Постанова № 71055441, 13.12.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 грудня 2017 року № 826/10720/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №3442615141 від 17.05.2017 року на суму 1 665 363,00 грн. та №3422615141 від 17.05.2017 року на суму 469 515, 00 грн.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що на момент проведення перевірок були в наявності всі первинні документи, оформлення яких вимагає чинне законодавство для відповідних господарських операцій, висновки органу ДФС про заниження суми податку на прибуток підприємств на загальну суму 375 612,00 грн., у тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 129 891,00 грн., за 2016 рік в сумі 245 721,00 грн., а також про заниження грошового зобов'язання з ПДВ на суму 1 332 290,00 грн. - є протиправними, а висновки відповідача, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та не підтверджені належними доказами.

В ході судового розгляду даної справи представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, заперечення проти позову не надіслав.

У зв'язку з наведеним, суд ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмовго провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС України у місті Києві проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016.

За результатами вказаної податкової перевірки було складено Акт від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 «Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» (код 39025732) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016».

Не погоджуючись із результатами перевірки, позивач подав Заперечення від 05.04.2017 № 05/17 на Акт про результати документальної планової виїзної перевірки від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 у порядку, передбаченому п. 86.7. статті 86 Податкового кодексу України (далі - ПК України). В результаті розгляду заперечень, згідно з пп. 78.1.5. п. 78.1. статті 78 ПК України та наказом ГУ ДФС у м. Києві № 2903 від 18.04.2017 була призначена позапланова документальна перевірка ТОВ «АІП АГРОГРУП» (код ЄДРПОУ 39025732) з питань, що стали предметом оскарження, про що повідомлено позивача листом від 18.04.2017 № 9614/10/26-15-14-01-03.

За результатами документальної позапланової перевірки було складено Акт від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АШ АГРОГРУП» (код 39025732) з питань, що стали предметом оскарження».

За результатами проведених документальної планової виїзної перевірки та документальної позапланової виїзної перевірки ГУ ДФС у м. Києві на підставі Акта від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 та Акта від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 були прийняті, наступні податкові повідомлення-рішення: від 17 травня 2017 року № 3442615141; від 17 травня 2017 року № 3422615141; від 17 травня 2017 року №0816140303; від 17 травня 2017 року № 0817140303.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач в порядку процедури адміністративного оскарження звернувся до Державної фіскальної служби України із відповідною Скаргою вих. № 29/05 від 29.05.2017 на прийняті на підставі актів перевірки від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 та від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.07.2017 № 16326/6/99-99-11-0101-25 «Про результати розгляду скарги» скаргу позивача задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 17.05.2017 № 0816140303, № 0817140303 та залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС України у м. Києві від 17.05.2017 № 3442615141 та № 3422615141.

Не погоджуючись з правомірністю податковими повідомленнями-рішеннями №3442615141 від 17.05.2017 року та №3422615141 від 17.05.2017 року позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення-рішення від 17.05.2017 № 3442615141 складене на підставі висновків Актів перевірки від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 та від 11.05.2017 № 185/26-15-14-01-03/39025732 про те, що ТОВ «АІП АГРОГРУП» порушило пп. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п. 140.3. ст. 140 ПК України, в результаті чого зменшило суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 375 612,00 грн., у тому числі по періодах: за 2014 рік в сумі 129 891,00 грн., за 2016 рік в сумі 245 721,00 грн.

Вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 11021000, який підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, на загальну суму 469 515,00 грн., у тому числі 375 612,00 грн. - основний борг, 93 903,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податкове повідомлення-рішення від 17.05.2017 № 3422615141 складене на підставі висновків Актів перевірки від 28.03.2017 № 117/26-15-14-01-03/39025732 та від 11.05.2017№ 185/26-15-14-01-03/39025732 про те, що ТОВ «АІП АГРОГРУП» порушило пп. 192.1.2 п. 192.1, п. 192.3 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занизило суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на суму 1 332 290,00 грн.

У зв'язку з наведеним, вказаним податковим повідомленням-рішенням збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100 на загальну суму 1 665 363,00 грн., у тому числі 1 332 290,00 грн. - основний борг, 333 073,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до Акту перевірки, контрагент позивача ТОВ «ЮГ ЗОВНІШТОРГ» перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, свідоцтво ПДВ від 11.03.2014 анульоване 23.01.2017, останній звіт з ПДВ поданий 17.09.2015 за серпень, 2015 року.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень наявна кримінальна справа № 759/8073/16-к відповідно до кримінального провадження № 32015100080000125, внесеного до ЄДР 20.10.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205, ч.ч. 1, 3 ст. 212 КК України.

Однак, відповідно до господарських (договірних) правовідносини між позивачем і ТОВ «ЮГ ЗОВНІШГРУП» виникли і завершилися у 2014 році, а обставини, про які зазначено відповідачем у актах перевірки щодо ТОВ «ЮГ ЗОВНІШГРУП» та на яких ґрунтуються твердження відповідача про безтоварність операцій позивача з цим контрагентом, датовані 2015-2017 роками

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, на підтвердження взаємовідносин із ТОВ «ЮГ ЗОВНІШТОРГ» позивачем надані оформлені належним чином, відповідно до вимог чинного законодавства, наступні документи: договір про надання послуг № 140810 від 12.08.2014 (термін дії до 31.12.2014); акти надання послуг № 2512206 від 25.12.2014, М 061026 від 06.10.2014, № 120876 від 12.08.2014; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 18.08.2014 М 05.03.02-03/52624, від 09.10.2014 М 05.03.02-03/62522, від 30.12.2014 М 05.03.02-03/79598; податкові накладні № 206 від 25.12.2014, М 26 від 06.10.2014, № 76 від 12.08.2014.

Що стосується висновків Акту перевірки про заниження позивачем доходу на 1 638 140,00 грн., завищення витрат на 1 365 117,00 грн., заниження інших витрат на 1 638 140,00 грн.. завищення податкового кредиту на 273 023,32 грн. - за 2016 рік по взаємовідносинах ТОВ «Концепт-Інфо», суд зазначає наступне.

Так, на підтвердження придбання у ТОВ «Концепт-Інфо» товарів (овочів і фруктів) до перевірки позивачем надані наступні документи (копії додаються): договір поставки № 24/11 від 24.11.2016; видаткова накладна М РН-0000037 від. 30.11.2016 на суму 1 518 240,00 грн.; платіжні доручення № 1653 від 06.12.2016, М1654 від 07.12.2016, М1682 від 12.12.2016, М 1684 від 12.12.2016, М 1672 від 08.12.2016, М 1679 від 09.12.2016, М 105 від 29.11.2016 - на загальну суму 1 638 139,94 грн.; податкові накладні М 49 від 29.11.2016, М 90 від 29.11.2016, М 77 від 30.11.2016; товарно-транспортні накладні від 30.11.2016 MM РН-0000037, РН-0000039, РН-0000040, РН-0000041, РН-0000042, РН-0000043, РН-0000044, РН-0000045, РН-0000046, РН-0000047; заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом MM 52, 53, 54, 55, 56 від 30.11.2016; акти надання транспортно-експедиційних послуг MM 30/11-1, 30/11-2, 30/11-3, 30/11-4, 30/11-5 від 30.11.2016; акти про надання послуг з перевезення вантажу з ФОП ОСОБА_1 від 30.11.2016; акт звіряння взаєморозрахунків за листопад 2016 року між ТОВ «АІП АГРОГРУП» і ФОП ОСОБА_1; договір короткострокової оренди ящиків М КД-75 від 20.03.2015, укладений з ПП «Бекристон»; замовлення на отримання ящиків; акти отримання ящиків або тари MM 2772, 25/11 від 25.11.2016, М 2957 від 13.11.2016, М 2958 від 16.11.2016, М 1979 від 30.11.2016; ТТН від 25.11.2016; податкові накладнім 154 від 25.11.2016, М 209 від 30.11.2016; платіжні доручення про оплату оренди ящиків М 1727 від 21.12.2016, М 1780 від 05.01.2017, М 1781 від 06.01.2017-на суму 106 753,00грн.

Крім того, позивачем надані договори поставки, видаткові і товарно-транспорті накладні, банківські виписки, акти приймання товару за якістю тощо - на підтвердження реалізації придбаного у ТОВ «Концепт-Інфо» товару покупцям відомим всеукраїнським мережам супермаркетів - ТОВ «АШАН Україна Гіпермаркет», ПП 100% «БІЛЛА-Україна», ТОВ «АТБ-маркет».

Отже, виконання в повному обсязі умов вказаних договорів позивачем та контрагентом підтверджується первинними документами.

Що стосується порушень позивачем 134.1.1. п. 134.1. ст. 134, пп. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135, п. 138.4 ст. 138, п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у ПК України передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Судом досліджено податкові накладні, виписані контрагентами, на підставі яких позивачем було сформовано податковий кредит у перевіряємий період, внаслідок чого судом встановлено, що зазначені документи містять усі необхідні підписи уповноважених осіб, скріплені відповідною печаткою та відповідають формі, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України № 969 від 21 грудня 2010 року.

Відповідно до змісту п.п. 201.4. та 201.8 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно з п. 184.1 ст. 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що на час виписки податкових накладних контрагенти були зареєстрованими платником податку на додану вартість та мали свідоцтво платників такого податку.

Отже, сума податку на додану вартість, віднесена ТОВ «АІП АГРОГРУП» до податкового кредиту на підставі господарських операцій з контрагентам підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 201 ПК України та Порядку заповнення податкової накладної.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, в матеріалах справи наявні, податкові накладні, видаткові накладні, виписані на адресу ТОВ «АІП АГРОГРУП».

Судом було встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у зв'язку з оплатою за товари контрагента на виконання зобов'язань по укладених договорах.

Що стосується висновку відповідача про неправомірність віднесення позивачем на витрати нестач товарів в межах норм природного убутку, слід зазначити що згідно з положеннями п. 140.3 ст. 140 ПК України до витрат не включається сума фактичних втрат товарів, крім втрат у межах норм природного убутку чи технічних І виробничих втрат.

У разі списання втрат, що виникли при зберіганні і транспортуванні виробленої сільськогосподарської продукції, у межах норм її природного убутку, та якщо під час придбання (виготовлення) товарів (сировини) для виробництва такої продукції суми податку на додану вартість були включені до складу податкового кредиту, податкові зобов'язання з ПДВ підприємством не нараховуються, а податковий кредит не коригується за умови, що вартість таких товарів включається до вартості іншої готової продукції. У разі недотримання цієї умови за такими товарами визначаються податкові зобов'язання з ПДВ відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПКУ. Водночас, при здійсненні своєї господарської діяльності, у тому числі при визначенні норм природного убутку продукті, суб'єкти господарювання повинні керуватися чинним законодавством України.

При цьому регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (пункт 2 статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-X1V «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

В матеріалах справи містяться наказ про встановлення норм природного убутку на підприємстві, накази про призначення інвентаризаційних перевірок, акти інвентаризації та акти списання втрат товарів в межах норм природного убутку, розрахунки природного убутку щодо нестач товарів тощо.

Суд звертає увагу, що відповідачем недоведена незаконність списання товарів позивачем.

За наведених норм та обставин суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з контрагентом.

Таким чином, судом встановлено, що податковим органом не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Відповідно до ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» задовольнити

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення №3442615141 від 17.05.2017 року на суму 1 665 363,00 грн. та №3422615141 від 17.05.2017 року на суму 469 515, 00 грн.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІП АГРОГРУП» (код ЄДРПОУ 39025732) понесені ними витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 023,17 (тридцять дві тисячі двадцять три гривні 17 коп.) за рахунок асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.В. Смолій