Ухвала суду № 71053243, 18.12.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68502/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В., при секретарі Кострійчук В.В., за участю представника заявника - адвокат Ровенського О.В., прокурора Карпюка Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката Сєдова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді від 02.08.2017 року майна у кримінальному провадженні № 42017000000001340,

В С Т А Н О В И В :

15.11.2017 до Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката СєдоваА.М. в інтересах ОСОБА_3, яка передано слідчому судді Литвиновій І.В. 16.11.2017, про скасування арешту, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/40197/17-к від 13.07.2017 на майно - грошові кошти, вилучені під час обшуку автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у кримінальному провадженні № 12016140090002112.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, представник заявника вказує, що що вилучені грошові кошти та документи під час обшуку в салоні автомобіля «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 є його особистими коштами, які були запозичені для купівлі житла і дозвіл на їх вилучення не надавався.

Також, стверджує про відсутність у клопотанні прокурора будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 має будь - яке відношення до ТОВ " Технологічна група Маресто" та " конвертаціних центрів".

Окрім того, представник заявника стверджує, що органом досудового розслідування не доведено тієї обставини, що грошові кошти на які накладено арешт містять сліди злочину, чи якимось чином відносяться до кримінального правопорушення. Зазначає, що у рамках кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_3 підозра не повідомлялась, останній не є особою, яка несе цивільну відповідальність і та не має жодного процесуального статусу, а потреба у подальшому застосуванні арешту відсутня, а відтак він підлягає скасуванню.

Представник заявника - адвокат Ровенський О.В. у судовому засіданні клопотання підтримав, просив задовольнити.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на обґрунтованість ухвали слідчого судді про накладення арешту, вказав, що на даний час дія вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не втратила свою актуальність, а підстави які були на час накладення арешту продовжують існувати. Разом з тим, вказав, що вилучене грошові кошти постановою від 31.07.2017 визнано речовим доказом, а ухвала слідчого судді про накладення арешту була оскаржена до Апеляційного суду міста Києва та за наслідками розгляду залишена без змін.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, заперечення прокурора, приходить до наступного.

Судовим розглядом за наданими матеріали встановлено, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Окрім іншого, в ході досудового розслідування встановлено, що у період з 04.01.2016 по 25.04.2017 посадові особи ТОВ «Технологічна Група Маресто» (ЄДРПОУ 39589195) за посередництвом організаторів «транзитно - конвертаційної групи» ухилились від сплати податків шляхом заниження податку на додану вартість на суму 5,3 млн. грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

27.07.2017 - 28.07.2017 проведено ряд обшуків за місцями проживання та транспортних засобів організаторів та учасників «конвертаційного центру», а також контрагента «конвертаційного центру», де виявлено та вилучено печатки фіктивних підприємств, в тому числі печатки нерезидентів, грошові кошти, оригінали первинних господарських документів та комп'ютерну техніку.

Зокрема, проведено обшук автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, в функції якого згідно матеріалів досудового розслідування входить отримання конвертованих грошових коштів в суб'єктів реального сектору економіки із певним відсотком, зняття готівкових коштів з банківських рахунків та передача їх та документів прикриття фінансово-господарської діяльності клієнтам транзитно-конвертаційної групи, який виїжджав з території ТОВ «Технологічна Група Маресто» (код ЄДРПОУ: 39589195). В ході даного обшуку виявлено та вилучено предмети, схожі на грошові кошти.

Ухвалою слідчого судді від 02.08.2017 накладено арешт на грошові кошти, які вилучені під час обшуку автомобіля марки «Kia Sorento», д.н.з. НОМЕР_1, яким користується ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Так, як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 02.08.2017 при накладенні арешту слідчий суддя керувався вимогами ст. 173 КПК України, врахував, що арешт необхідний з метою забезпечення зберігання речових доказів, оскільки вилучене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98, ч. 2 ст. 167 КПК України.

Разом з тим, під час судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що грошові кошти, які вилучені під час проведення обшуку в автомобілі, яким користується ОСОБА_3 постановою слідчого від 31.07.2017 визнано речовим доказами.

При накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів , слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПКУ України

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Зазначена правова підстава для накладення арешту на майно є самостійною правовою підставою та Закон не ставить в залежність можливість накладення арешту на таке майно з процесуальним статусом особи, у володінні якої воно перебуває. А отже, майно, яке має ознаки, визначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, може підлягати арешту у кримінальному провадженні, в якому не повідомлено про підозру жодній особі, а відтак посилання представника заявника, що у ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не пред'явлено підозру, як на одну з підстав для скасування арешту, слідчий суддя не приймає уваги.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Аналізуючи доводи клопотання про скасування арешту на майно, слідчий суддя приходить до висновку, що означені доводи не вказують на необґрунтованість накладення арешту на майно та не доводять, що в подальшому в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки за встановлених обставин вбачається, що підстави на які посилається представник заявника, що на його думку, свідчать про необхідність скасування вказаного арешту, є предметом перевірки органу досудового розслідування в рамках кримінального провадження № 42017000000001340.

Варто зазначити, що ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно від 02.08.2017 була предметом апеляційного перегляду, за результатами якого 14.11.2017 Апеляційним судом м. Києва було встановлено, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, яке було тимчасово вилучено під час обшуку, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності та у колегії суддів не виникло сумнівів в обґрунтованості прийнятого слідчим суддею рішення.

За вказаних обставин, під час судового розгляду даного клопотання за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності ОСОБА_3 обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав ОСОБА_3 та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що заявником на даній стадії кримінального провадження, в силу принципу змагальності сторін не доведено необґрунтованості накладення арешту на майно та не доведено відсутність потреби в продовженні дії такого заходу, а відтак слідчий суддя приходить до висновку, про наявність підстав для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності та вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання про скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката Сєдова Андрія Миколайовича в інтересах ОСОБА_3 про скасування арешту майна, накладеного на підставі ухвали слідчого судді від 02.08.2017 року майна у кримінальному провадженні № 42017000000001340 - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя І.В. Литвинова