Ухвала суду № 71053170, 10.11.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/52480/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2017 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Батрин О.В.,

при секретарі Мотрич В.В.,

за участю третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно. - ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

слідчого Ющенка О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12015000000000541,

В С Т А Н О В И В :

8 вересня 2017 року до провадження слідчого судді надійшло клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12015000000000541, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27752/17-к від 19.05.2017 р., а саме на грошові кошти, які в безготівкову вигляді знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735).

Вказує, що арешт накладено необґрунтовано, оскільки вказані грошові кошти є власними її заощадженнями. Крім того, вона не має ніякого відношення до вказаного кримінального провадження. ОСОБА_1 не є підозрюваною, обвинуваченою, особою, до якої заявлені позовні вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник підтримали клопотання.

Слідчий заперечив щодо скасування арешту. Вказав, що арешт накладено обґрунтовано, в органу досудового розслідування у вказаному заході забезпечення кримінального провадження потреба не відпала.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду за клопотанням та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя встановив такі обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000541, внесеного 22.09.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частинами 2,5 ст. 191, частинами 2,3 ст. 212. ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України, за підозрою ОСОБА_3, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_4, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, за підозрою ОСОБА_5, в учиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та за фактами кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 191, частинами 2, 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 205, ч. 4 ст. 220-1, ч. 1 ст. 218-1 КК України.

Під час досудового розслідування слідчими перевіряються факти заволодіння коштами ПАТ «Інтеграл-банк», у тому числі шляхом безпідставного та умисного перерахування з рахунків юридичних осіб-клієнтів ПАТ «Інтеграл-Банк» на рахунки працівників та пов'язаних фізичних осіб в якості фінансових позик, які стали підпадати під гарантовані виплати Фонду гарантування фізичних осіб, що призвело до штучного збільшення суми коштів, які підлягають компенсації з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З матеріалів клопотання, а саме заяви від тимчасової адміністрації ПАТ «Інтеграл-банк» про замах на вчинення злочину, на підставі котрої здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, вбачається, що виведення коштів з ПАТ «Інтеграл-банк» фізичним особам в якості фінансових позик здійснювалося у період з 5 по 7 травня 2015 року.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/27752/17-к від 19.05.2017 р. накладено арешт на грошові кошти, у тому числі ОСОБА_1, які в безготівкову вигляді знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735).

Вказаний арешт накладено слідчим суддею з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки такі грошові кошти є предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення, тобто відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Разом з тим, з ухвали про накладення арешту вбачається, що арешт був накладений на грошові кошти ОСОБА_1, які знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому 29 грудня 2010 року, тобто ще до періоду, котрий розслідується слідчими Національної поліції України.

З договору позики № 15-30/04/01 від 30 квітня 2015 року вбачається, що ПрАТ «ІФК «АРТ КАПІТАЛ» 30 квітня 2015 року надав ОСОБА_1 в позику 380 000 грн., котрі остання повернула, зокрема 2 червня 2015 року 15 140 грн., 5 червня 2015 року у сумі 135 860 грн., 9 червня 2015 року 149 850 грн., що стверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Отже, грошові кошти, які отримала ОСОБА_1 у період з 30 квітня по 6 травня 2015 року від ПрАТ «ІФК «АРТ КАПІТАЛ», нею ж у червні 2015 року повернуті.

Тому, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання слідчим не доведено обґрунтованість накладення арешту на грошові кошти ОСОБА_1, котрі обліковуються на її рахунку, не доведено, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України як такі, є предметом вчинення кримінального правопорушення або набуті в результаті його вчинення.

На даний час відносно ОСОБА_1 не здійснюється досудове розслідування, їй не пред'явлено підозру.

Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Отже арешт ухвалою слідчого судді на грошові кошти ОСОБА_1 накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно фізичної особи, ОСОБА_1, яка не має статусу підозрюваної або обвинуваченої та не несе за законом майнову відповідальність за їх дії.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту слідчим не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках.

Слідчий під час розгляду клопотання не довів та не зазначив конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у майнові права ОСОБА_1

Слідчим при вирішення питання про накладення арешту не вирішено, яка сума грошових коштів обліковується на рахунку ОСОБА_1, на котрі накладено арешт; чи мають вони відношення до вчинення кримінального правопорушення; чи вся сума грошових коштів, на котру накладено арешт, відповідає критеріям речових доказів; в чому це проявляється.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Отже, висновки слідчого, що кошти ОСОБА_1, які знаходяться на рахунку в ПАТ «Інтеграл-банк» мають ознаки таких, що були здобуті кримінально протиправним шляхом є припущеннями та спростовуються наданими доказами.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання третьої особи, щодо якої вирішувалось питання про накладення арешту на майно, ОСОБА_1 про скасування арешту на майно, накладеного у кримінальному провадженні № 12015000000000541 - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/27752/17-к від 19.05.2017 р., а саме на грошові кошти, які в безготівкову вигляді знаходяться на банківському рахунку № НОМЕР_1, відкритому у ПАТ «Інтеграл-банк» (код ЄДРПОУ 22932856, МФО 320735) на ім'я ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В. Батрин