Постанова № 71051797, 18.12.2017, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2017 року ухваленого під головуванням судді Панас О.В. о 11 год. 54 хв. в залі судових засідань місцевого суду в справі № 569/10609/17 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -

В С Т А Н О В И Л А :

7 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду з позовом до ПрАТ "Рівнеазот" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 396,37 грн. Вирішено питання про судові витрати.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПрАТ "Рівнеазот" вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що наявні поважні причини та об'єктивні обставини, які мають істотне значення та підтверджують відсутність його вини у несвоєчасному виконанні своїх зобов'язань по виплаті заробітної плати перед позивачем.

Зокрема відповідно до Договору № 1798 від 25.11.2005 року, ПрАТ "Рівнеазот" здійснює очистку каналізаційних госппобутових та промислових стічних вод усього міста Рівне. Однак, РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" має заборгованість перед ПрАТ "Рівнеазот", яка станом на 16.05.2017р. становила 11238581,67 грн. в зв'язку з чим утримання очисних споруд здійснюється за власні кошти ПрАТ "Рівнеазот", що спричиняє додаткові непередбачувані витрати на забезпечення належної діяльності очисних споруд, оскільки перебої в їхній роботі можуть призвести до значного забруднення навколишнього природного середовища в межах усього міста.

Крім того, 7 березня 2017 року, ПрАТ "Рівнеазот" було повністю обмежено поставку природного газу, що унеможливило виробництво ним мінеральних добрив та іншої продукції хімічної промисловості.

Вважає, що порушуючи строки розрахунку із звільненими працівниками товариство діє у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким звільнити ПрАТ "Рівнеазот" від відшкодування шкоди заподіяної затримкою розрахунку при звільненні ОСОБА_1

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи та справи що виникають з трудових правовідносин.

Даний спір підпадає підлягає під вказане визначення наведеної норми закону.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Отже, розгляд апеляційної скарги проводиться колегією суддів без повідомлення учасників справи та в порядку спрощеного провадження.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

.Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ "Рівнеазот" та з 07 квітня 2017 року звільнений з роботи на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням, у в'язку з невиконанням власником законодавства про працю, згідно наказу 3953-ВК від 28.03.2017 року (а.с.6).

Відповідно до виданого Рівненським міським судом судового наказу від 29 травня 2017 року, з ПрАТ "Рівнеазот" на користь ОСОБА_1 стягнуто нараховану, але не виплачену заробітну плату у розмірі 40 787,29 грн. (а.с.5).

Вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати сум належних при звільненні стосується періоду з 10.04.2017 року по 30.06.2017 року (оскільки заробітна плата, відповідно до виданого Рівненським міським судом судового наказу була виплачена 30.06.2017 року.) (а.с.7).

Згідно з довідки про середню заробітну плату № 2133 від 27.10.2017 року, виданої ОСОБА_1, вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за січень-лютий 2017 року становить - 19584,64 грн. середньогодинна заробітна плата становить 60,0387 грн., виходячи з того, що в січні ним було відпрацьовано 160,00 годин,ж в лютому 166,20 годин, а всього 326,20 годин за період січень-лютий 2017 року (а.с.42).

Період затримки розрахунку з позивачем складає : з 10.04.2017 року по 30.06.2017 року включно становить 25 396,37 грн. (423 години х 60,0387 середньогодинна заробітна плата = 25 396,37 грн.)

Згідно із ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно роз'яснень даних в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми у день звільнення, коли він у цей день не був на роботі, - наступного дня, після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності у цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таким чином, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Ухвалюючи рішення про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції правильно виходив із того, що з вини відповідача позивачу не виплачена належна останньому сума зарплати у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП України, а тому наявні правові підстави для застосування норм ст. 117 КЗпП України.

Розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 25 396,37 грн. визначений судом відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМ України від 8.02.1995 року №100, згідно пункту 8 якого нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Сторони розмір стягнутої судом першої інстанції суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не оспорюють та не оскаржують.

Покликання відповідача на відсутність його вини у невиплаті належних позивачу сум при звільненні в зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" перед ПрАТ "Рівнеазот", а також неможливістю виробляти продукцію в наслідок обмеження постачання природного газу, не заслуговують на увагу, оскільки відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини у невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Також, безпідставними є доводи апеляційної скарги щодо порушення відповідачем строків розрахунку із звільненим працівником у стані крайньої необхідності, що у відповідності до ч. 2 ст. 1171 ЦК України, є підставою для звільнення його від відшкодування шкоди частково або в повному обсязі, так як вказана правова норма передбачає підстави для звільнення від відшкодування шкоди, а не від відповідальності роботодавця за невиплату належних працівнику сум при звільненні, а тому не підлягає застосуванню до даних правовідносин.

Отже, відповідачем були порушені права та інтереси за захистом яких ОСОБА_1 звернувся до суду, а тому вони підлягали захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованих сум, що й було зроблено місцевим судом.

Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскільки справа є малозначною, тобто ціна позову менша 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, суд першої інстанції дотримавшись вимог норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 375, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ПрАТ "Рівнеазот"відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 03 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий: Судді :