Ухвала суду № 71047124, 27.07.2017, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/1823/17

провадження № 4-с/361/31/17

27.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

27 липня 2017 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5,

в с т а н о в и в :

У березні 2017 року Публічне акціонерне товариство “Родовід Банк” (далі – Банк або ПАТ “Родовід Банк”) звернулося до суду зі скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі – Відділ ДВС) ОСОБА_4, у якій просило визнати незаконними дії старшого державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 у виконавчому провадженні № 49746063 по винесенню нею 27 лютого 2017 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу та скасувати дану постанову.

В обґрунтування скарги зазначало, що у провадженні Відділу ДВС перебувало виконавче провадження з примусового виконавчого листа, виданого на виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ “Родовід Банк” заборгованості за кредитним договором. 01 грудня 2014 року на підставі цього рішення Банк одержав виконавчий лист, який було пред’явлено до виконання, до Відділу ДВС, та відкрито виконавче провадження № 49746063.

13 березня 2017 року Банк отримав постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 27 лютого 2017 року, винесену старшим державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 Підставою для повернення виконавчого листа стягувачу є відсутність у боржника майна, на яке можливо звернути стягнення. ПАТ “Родовід Банк” вважає такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки державним виконавцем не здійснено усіх передбачених законом необхідних дій по виконанню виконавчого листа, що призвело до суттєвого порушення прав стягувача та перешкоджає виконанню судового рішення.

Представник заявника ОСОБА_6 у судове засідання не з’явився, подав до суду заяву, у якій просив суд розглянути справу без його участі за наявними у справи документами.

Державний виконавець Відділу ДВС ОСОБА_4 у судове засідання не з’явилася, надала суду заперечення на скаргу та копії матеріалів виконавчого провадження № 49746063, просила суд провести розгляд скарги без участі представника Відділу ДВС та залишити скаргу ПАТ “Родовід Банк” без задоволення.

Заінтересована особа: боржник ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду скарги повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2014 року у цивільній справі № 361/4106/14-ц, що набрало законної сили, із ОСОБА_5 на користь ПАТ “Родовід Банк” стягнуто заборгованість за кредитним договором № 77.1/АА-00634.08.2 від 20 березня 2008 року в розмірі 25897,99 доларів США та 2686719,06 грн.

01 грудня 2014 року на виконання даного рішення Броварським міськрайонним судом Київської області стягувачу було видано виконавчий лист, який пред’явлено до виконання.

30 грудня 2015 року на підставі заяви стягувача від 30 грудня 2015 року на виконання вказаного виконавчого листа постановою державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження № 49746063 та надано боржнику ОСОБА_5 строк до семи днів для добровільного виконання судового рішення.

30 травня 2016 року державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_8 у зазначеному вище виконавчому провадженні винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Із матеріалів виконавчого провадження № 49746063 видно, що державними виконавцями Відділу ДВС у даному виконавчому провадженні було зроблено запити до відповідних органів для перевірки майнового стану боржника ОСОБА_5 та наявності у нього рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, грошових коштів, інших доходів, тощо.

Згідно із повідомленням від 01 листопада 2016 року Регіонального сервісного центру МВС України у Київській області транспортних засобів за ОСОБА_5 не значиться.

Відповідно до повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26 січня 2016 року за № 09/01/1755 серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів, боржник ОСОБА_5 відсутній.

З Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна № 61667380 від 17 червня 2016 року вбачається, що за боржником ОСОБА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, нерухоме майно не зареєстровано.

22 січня 2016 року листом за № 11/622 Головне управління Держпраці у Київській області повідомило державного виконавця про те, що великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування, за ОСОБА_5 не зареєстровані.

Із повідомленням № НОМЕР_2 від 31 грудня 2015 року Державної податкової служби України видно, що платник податків – фізична особа з ідентифікаційним номером НОМЕР_1 на обліку в органах ДПС не перебуває.

Згідно із ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За змістом норми ч. 1 ст. 10 Закону України “Про виконавче провадження” заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов’язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 5 ст. 37 цього ж Закону виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред’явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

27 лютого 2017 року у виконавчому провадженні № 49746063 старшим державним виконавцем Відділу ДВС ОСОБА_4 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження”, посилаючись на те, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 361/4106/14-ц від 01 грудня 2014 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ “Родовід Банк” суми боргу за кредитним договором, майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено.

У даній постанові вказано, що повторно виконавчий документ може бути пред’явлений до виконання в строк до 27 лютого 2020 року.

Згідно із ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

За змістом ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 74 Закону України “Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Заявником ПАТ “Родовід Банк” у поданій до суду скарзі не наведено обставин, які були б підставою для скасування оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, не зазначено у чому, на думку заявника, полягає незаконність винесення державним виконавцем вказаної постанови та порушення прав стягувача. Доказів на підтвердження того, що державним виконавцем не здійснено усіх передбачених законом необхідних виконавчих дій, суду не надано.

У ч. 3 ст. 387 ЦПК України встановлено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, перевіривши наведені у скарзі доводи, суд дійшов висновку, що дії державного виконавця Відділу ДВС ОСОБА_4 щодо винесення нею 27 лютого 2016 року постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ґрунтуються на вимогах закону, оскільки доказів того, що у боржника ОСОБА_5 наявне майно, на яке можливо звернути стягнення, стягувачем суду не надано, правових підстав для скасування цієї постанови та задоволення скарги судом не встановлено.

Суд звертає увагу заявника ПАТ “Родовід Банк” на те, що згідно із ч. 5 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” повернення стягувачу виконавчого листа про стягнення із ОСОБА_5 на користь Банку суми боргу не перешкоджає повторному пред’явленню стягувачем цього виконавчого листа до виконання в строк до 27 лютого 2020 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 210, 212 – 215, 383 – 387 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства “Родовід Банк” на дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області ОСОБА_4, заінтересована особа: ОСОБА_5 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Київської області через Броварський міськрайонний суд.

У разі якщо ухвалу постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Дутчак І. М.