Ухвала суду № 71045016, 12.12.2017, Апеляційний суд Волинської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів - Бовчалюк З.А., Здрилюк О.І.,

секретар Галицька І.П.,

з участю представників позивача Ерікссон Н. М., Тітаренка О.О.,

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_4 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року відмовлено ОСОБА_4 в скасуванні заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Луцького міськрайонного суду від 31.10.2017 року.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить цю ухвалу скасувати у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та постановити нову ухвалу, якою скасувати заходи забезпечення позову. Апеляційну скаргу обґрунтував тим, що судом невірно надано оцінку наданим доказам та допущено невідповідність висновків обставинам справи. Вказує, що накладення арешту на належне йому майно є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

У відповідності до положень ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо її було постановлено з додержанням вимог закону, або ж змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє нову ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування. Також апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області перебуває справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельні ділянки у зв'язку із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31 жовтня 2017 року задоволено заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" про забезпечення позову. Накладено арешт на належні відповідачу земельні ділянки площею 1,00 га та 0,5002 га, право власності на які просить визнати позивач. Ця ухвала не оскаржувалась відповідачем в апеляційному порядку.

Нормами ст. 154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування.

Відмовляючи у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами по справі дійсно існує спір щодо майна, на яке було накладено арешт, вказаний спір на даний час не розглянутий, відтак правові підстави для скасування застосованих по справі заходів забезпечення позову відсутні.

З наведеними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх обґрунтованими у зв"язку з таким.

Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 р. № 9, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Аналіз зазначених вище правових норм і роз'яснення Пленуму Верховного Суду України дає можливість зробити висновок про те, що підставою для скасування заходів забезпечення позову на розсуд суду можуть бути будь-які обставини, які свідчать про відсутність потреби у забезпеченні позову, про неефективність вжитих заходів, про невідповідність вжитих заходів дійсним обставинам справи, про наявність зловживань з боку позивача при вирішенні питання про забезпечення позову тощо, а також обставини, зазначені в частинах 6, 7 статті 154 ЦПК України.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов'язує можливість застосування таких заходів. При цьому правомірність застосування таких заходів судом відповідач, як правило, не заперечує. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження. В цьому випадку ухвалу скасовує апеляційний суд, якщо під час її постановлення було порушено вимоги закону.

За своїм змістом заява ОСОБА_4 фактично являє собою скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду від 31.10.2017 року про забезпечення позову, так як в ній містяться посилання виключно на обставини законності вже вжитих судом заходів забезпечення позову, та не указується жодного посилання на зміну будь-яких обставин, які б свідчили про необхідність чи можливість скасування заходів забезпечення позову, раніше вжитих судом першої інстанції з метою забезпечення заявлених ТзОВ"ТЕХНОЛОГІЯ БАЗАЛЬТУ" позовних вимог.

Враховуючи викладене, будь-яких невідповідностей висновків суду першої інстанції обставинам справи чи вимогам закону колегія суддів апеляційного суду не вбачає. При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції діяв на підставі положень цивільно-процесуального кодексу та дійшов правльного висновку про відсутність правових підстав для скасування застосованих судом заходів забезпечення позову.

Доводи відповідача про те, що вжиті заходи забезпечення позову порушують його права, як власника, не можуть слугувати підставою для скасування оскарженої ухвали, оскільки правовий зміст такого заходу забезпечення, як «арешт майна», який встановлений цивільно-процесуальним законом, власне, і зводиться до обмеження прав власника до вирішення спору судом. Ураховуючи наведене помилковими є твердження про порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилання апелянта на положення ст. 120 ЗК України, ч.2 ст. 777 ЦК України, вказівка про перехід права оренди земельної ділянки до позивача, відсутність зареєстрованих об'єктів на земельній ділянці площею 0,500 га є запереченням по суті позовних вимог, тому не підлягають перевірці при розгляді апеляційної скарги на ухвалу суду про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.

Наведені в апеляційній скарзі ОСОБА_4 обгрунтування про недотримання судом строків розгляду заяви про забезпечення позову не впливають на законність ухвали цього суду від 14.11.2017 року, якою відмовлено у скасуванні заходів забезпечення позову.

Оскаржена ухвала постановлена з дотриманням вимог ч.5 ст. 154 ЦПК України.

Прохання ОСОБА_4 про скасування апеляційним судом заходів забезпечення позову не грунтується на вимогах ч. 3 ст. 154 ЦПК України, якою передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Встановлено, що справа перебуває у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області, і судом, який розглядає справу є саме цей суд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а ухвалу суду залишити без змін, оскільки вона ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для її скасування.

Керуючись статями 303, 307, 312-315 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді