Постанова № 71044389, 14.12.2017, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/12991/17

Провадження № 2-а/520/823/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2017

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Маценко В.В., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» до Одеського прикордонного загону військова частина 2138 Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» звернулося до суду з позовом у якому просили визнати протиправною та скасувати постанову №380984 від 19.10.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, пов'язане з невиконанням перевізником міжнародних пасажирських перевезень обов'язку перевірити перед початком перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення на судні «Kaunas Seaways» 12 пасажирів через державний кордон України без необхідних документів а також стягнення судових витрат.

Позов вмотивований тим, що ТОВ «Укрферрі» не є перевізником у розумінні Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та Афінської конвенції про перевезення пасажирів та їх багажу 1974 року, а 12 осіб, які були виявлені на борту судна, потрапили на нього нелегально.

У судове засідання представник позивача не явився, просив розглядати справу у його відсутність.

Відповідач до суду своїх представників не направив, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справу, заяви про розгляду справи у відсутність представника відповідача до суду не надходило, тому суд вважає неявку представників неповажною.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступне.

Позивач, відповідно до інформації з офіційного сайту компанії www.ukrferry.com, здійснює морські вантажопасажирські перевезення на Чорному морі, зокрема на регулярній лінії Чорноморськ (Україна) - Хайдарпаша (Туреччина).

Так, 27.07.2017 року, при виконанні регулярного паромного рейсу судном «KAUNAS SEAWAYS» з порту Хайдарпаша до порту Чорноморськ, під час знаходження у нейтральних водах, на судні були виявлені шість осіб без документів, що посвідчують особу та не мають квитків, які нелегально проникли на судно.

Капітаном вказаного судна було вжито відповідних заходів, а саме повідомлено начальника Одеського прикордонного загону про виявлення на судні вказаних осіб, до того, як судно увійшло до територіальних вод України, та надано зобов'язання про недопущення незаконного сходження цих осіб з борту судна, що сторонами не заперечується.

В міжнародному пункті пропуску для морського та паромного сполучення «Іллічівський морський рибний порт» (с. Бурлача Балка, м. Чорноморськ, Україна) 28.07.2017 року співробітником відповідача проведено «фільтраційну» співбесіду з виявленими на судні особами, які не мали документів, що дозволяють перетинати державний кордон України та винесено рішення про відмову в перетинанні державного кордону усім шістьом особам.

Судно «KAUNAS SEAWAYS» продовжуючи виконання регулярного перевезення, з виявленими особами на борту, здійснило черговий рейс в ході якого 1.08.2017 року екіпажем судна виявлено ще шістьох осіб, які не мали при собі документів та квитків, що засвідчують особу. Було встановлено, що вони 27.07.2017 року, в порту Хайдарпаша (Туреччина), нелегально проникли на судно, про що капітаном судна також невідкладно було повідомлено керівництво відповідача.

Вказані особи продовжували знаходитися на судні упродовж виконання рейсів по регулярній лінії Чорноморськ-Хайдарпаша та Хайдарпаша-Чорноморськ.

10 жовтня 2017 року після виконання судном «KAUNAS SEAWAYS» чергового рейсу Хайдарпаша-Чорноморськ, інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби Чорноморська Чернець Л.Л. складено протокол №380984 про вчинення позивачем правопорушення, пов'язаного зі здійсненням ним, як перевізником, міжнародних пасажирських перевезень, а саме, що позивачем не виконано обов'язку щодо перевірки перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у дванадцяті пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування (транзиту), що призвело до їх перевезення через державний кордон України.

19 жовтня 2017 року начальником Одеського прикордонного загону підполковником Лаврентьєвим С.А. винесено постанову №380984 про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» та накладенням штрафу у розмірі 102000 грн.

Суд вважає, що позивач у даному випадку є перевізником, виходячи з наступного.

Поняття перевізник в законодавстві України визначається статтею 1 Закону України «Про прикордонний контроль», як будь-яку фізичну або юридичну особу, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт діяльність із перевезення пасажирів чи (та) вантажів через державний кордон. Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» визначається спеціальний суб'єкт - перевізник, як підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення.

Отже, враховуючи це, та інформацію, що міститься на офіційному сайті позивача про те, що паромне перевезення на судні «KAUNAS SEAWAYS» виконується саме позивачем, і що саме представниками позивача здійснюється продаж квитків на рейси та фактично виконується перевезення вантажу та пасажирів на комерційної основі, суд приходить до висновку, що позивач фактично здійснював перевезення вантажів та пасажирів на судні «KAUNAS SEAWAYS» і є належним суб'єктом для притягнення до адміністративної відповідальності у розумінні вимог Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

До тверджень позивача про те, що він не є перевізником згідно норм Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів та їх багажу 1974 року, а також стандартної угоди про судовий менеджмент, укладеної 18.03.2017 року між позивачем та LLC «Georgia Sea Ways» ( Грузія), суд ставиться критично, оскільки судом встановлено, що позивач здійснював фактичне перевезення, а отже був перевізником, у розмінні статті 1 Закону України «Про прикордонний контроль» та статті 1ч.1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».

Крім цього суд зазначає, що Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» встановлена відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.

Частинами першою та другою вказаного Закону передбачено, що підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення , за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

За наказом уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону України перевізник зобов'язаний вивезти пасажира, якому через відсутність необхідних документів відмовлено у в'їзді в Україну, до держави, з якої пасажира було привезено, або до держави, яка видала йому паспортний документ , або знайти інший спосіб вивезення такого пасажира за межі території України.

Державний кордон України визначається Конституцією України та законами, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон» врегульовано, що перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Зокрема морське і поромне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством . Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Отже законодавцем врегульовано порядок застосування адміністративної відповідальності по ч.1 ст.1 Закону про відповідальність перевізників: встановлений спеціальний суб'єкт відповідальності та визначені ознаки адміністративного правопорушення - це невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення наявність у пасажиру документів, яке призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

Відповідно додатку до Резолюції переглянутої інструкції по запобіганню доступу безквиткових пасажирів і по розподілу обов'язків по забезпеченню успішного вирішення справ, пов'язаних з безквитковими пасажирами, що є частиною Конвенції про полегшення міжнародного морського судноплавства 1965р. (до якої Україна приєдналась 21.09.1993 року, набрала чинності для України 24.12.1993 року) безквітковий пасажир визначено як особа, яка переховується на судні або серед вантажу, який згодом потрапляє на судно, без згоди власника, капітана судна або будь-якої іншої відповідальної особи та якого знаходять після виходу з порту або серед вантажу під час вивантаження, та щодо якого капітан повідомляє відповідним властям як о безквитковому пасажирі. Загальними принципами визначеними Резолюцією є гуманітарні принципи, принципи співпраці державних органів, портового керівництва, власників та капітанів суден. При виявленні безквиткового пасажиру капітан повинен невідкладно встановити порт посадки такого пасажиру та встановити особу такого безквиткового пасажиру, складати акт виявлення безквиткового пасажиру, повідомити про виявлення безквиткового пасажиру власника судна та відповідні органи у порту посадки та наступного порту заходу судна, не змінювати запланований рейс для висадки безквиткового пасажира, забезпечити уяву безквиткового пасажира відповідним властям в наступному порту заходу судна з забезпеченням належних заходів по забезпеченню захисту виявленої особи. Власник судна повинен в даному випадку забезпечити належне повідомлення відповідних органів влади в порту посадки особа, наступному порту заходу судна і державі під прапором якого знаходиться судно, виконувати вказівки відповідних посадових осіб та нести витрати пов'язані з переміщенням, утриманням та висадки безквиткового пасажиру. Держава першого порту заходу судна згідно плану рейсу зобов'язано прийняти безквиткового пасажиру для опиту, сприятливо розглядати питання про дозвіл на висадку безквиткового пасажиру та надати притулок, якщо до моменту відходу справа не вирішена, докладати всіх зусиль для встановлення особи та у випадку відсутності будь-яких документів підготувати супровідні документи з фотографією особи і іншими встановленими даними, надавати розпорядження о переміщенні безквиткового пасажиру в порт посадки або державу громадянства, повідомити власника судна про розмір витрат та співпрацювати з державою прапору судна яку повідомити, у випадку відмови у висадці пасажиру, о підставах.

У даному випадку позивачем було встановлено факт прихованого потрапляння на борт судна безквіткових пасажирів, після виявлення яких капітаном судна своєчасно повідомлено відповідача та застосовані заходи щодо недопущення сходу таких осіб із судна. Отже суд вважає, що відповідачем не доведено якими саме умисними діями або діями з необережності, з боку позивача, було скоєне зазначене правопорушення. Посилання на не забезпечення належних мір охорони судна перед відправленням з порту Хайдарпаша є припущенням, яке не підтверджується належними доказами. Протокол про адміністративне правопорушення та оскаржувана постанова не містять даних які саме конкретні дії або невиконання конкретних дій позивачем, призвели до потрапляння безквиткових пасажирів на борт судна і їх перевезення або спроби перевезення через кордон України.

Статтями 9,10,11 КпАП України визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Постанова що оскаржується стосується обставин, яки відбулися 27.07.2017 та 1.08.2017 року тобто з моменту нелегального потрапляння безквиткових пасажирів на борт судна в порту Хайдарпаша та виходу судна із порту Туреччини для перевезення безквиткових пасажирів до міжнародного пункту пропуску для морського та паромного сполучення «Іллічівський морський рибний порт». Після виявлення наявності безквиткових пасажирів, тобто до моменту сходу вказаних осіб з судна у листопаді 2017 року, обставини не змінювались. Виявлені особи не сходили із судна і не потрапляли до нього знову, а тому будь яких нових обставин, пов'язаних із можливим невиконанням перевізником обов'язку перевірити перед початком перевезення наявність у пасажиру документів не відбувалось. У розумінні положень КУпАП таке правопорушення визначається триваючим.

Хоча Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення, проте в теорії адміністративного права триваючими визначаються правопорушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином. (Роз'яснення надано листом Міністерства юстиції України від 02.08.2013 № 6802-0-4-13/11).

У відповідності до п.1,8 ч.1 ст. 247 КпАП України обставинами, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення є відсутність складу адміністративного правопорушення а також наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення.

Дані обставини, в сукупності, є підставою для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови.

Таким чином у позивача будь яких зобов'язань щодо відвезення безквиткових пасажирів виявлених 27.07 та 01.08.2017 року до Туреччини не виникло. Крім того, з боку посадових осіб прикордонного загону, які встановили факт наявності на судні осіб, які не мали документів що підтверджують їх особи, не були виконані обов'язки по створенню тимчасових супровідних документів на цих осіб.

Документально підтверджені судові витрати позивача, на підставі ч.1 ст. 87 та ч.1ст. 94 КАС України, в розмірі 1600 гривень, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України на користь ТОВ « Судноплавна компанія «Укрферрі».

Керуючись ст. 8-14, 69, 71, 159-164 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Військової частини 2138 Одеського прикордонного загону Державної прикордонної служби України №380984 від 19 жовтня 2017р. про притягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» до адміністративної відповідальності.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського прикордонного загону Північного регіонального управління Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ 14321386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Судноплавна компанія «Укрферрі» (код ЄДРПОУ 20957025) судові витрати 1600 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Бескровний Я. В.