Рішення № 71043444, 14.12.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/12820/17 Провадження № 22-ц/772/2648/2017Головуючий в суді першої інстанції Романюк Л. Ф.Категорія 19 Доповідач Береговий О. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Берегового О.Ю.,

суддів Денишенко Т.О., Медяного В.М.,

за участі секретаря: Торбасюк О.І., прокурора Побережної-Войтенко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача виконавчого комітету Вінницької міської ради про стягнення заборгованості , за апеляційною скаргою заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А. на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року ,

встановила:

Заступник прокурора Вінницької області звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що між Вінницькою міською радою та фізичною особою ОСОБА_2 09 серпня 2013 укладено договір про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який затверджено рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08 серпня 2013 № 1755.

Предметом вказаного договору відповідно до п. 1.1.1. є сплата коштів до спеціального фонду міського бюджету м. Вінниці при здійсненні будівництва об'єкту - торгівельно-готельного центру на земельній ділянці площею 0,0552 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Пунктом 2.1. для ОСОБА_2 визначено розмір пайової участі в сумі 301 920 грн відповідно до розрахунку, що міститься в додатку до Договору і є його невід'ємною частиною.

Згідно п. 2.2. Договору пайова участь сплачується замовником до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, але не пізніше 01.12.2013 року.

Договором від 20 червня 2014 про внесення змін до договору про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 червня 2014 року № 1390, продовжено термін сплати замовником пайової участі до 01 листопада 2014 року.

У зв'язку із невиконанням умов договору 15 липня 2015 року за № 01-00-004-22909 Вінницькою міською радою відповідачу надіслано лист з вимогою сплатити кошти за договором від 09 серпня 2013 року, однак в порушення умов договору, відповідно до інформації міської ради від 03 квітня 2017 року ОСОБА_2 кошти у розмірі 301 920 грн. пайового внеску до міського бюджету не перераховано.

Зважачюи на викладене, позивач просив стягнути з відповідача до міського бюджету 646 531,8 гривень, які складаються з 301 920 грн. боргу, 233 281,90 гривень інфляційних збитків, 23 599,39 гривень 3% річних, 87730,51 грн. пені.

В ході розгляду справи судом, позивач зменшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 242214.49 гривень інфляційних збитків та 23 289,00 гривень 3% річних відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Вінницької міської ради (рахунок 31512921700002, одержувач: УК у м. Вінниці (м.Вінниця), ЗКПО 38054707, банк: ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, призначення:* 101; «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту») заборгованість по договору про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної інфраструктури у сумі 28 708,66 грн., що включає інфляційні втрати (збитки) у сумі 5419,87 грн. та 3% річних у сумі 23 288,79 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, заступник прокурора Вінницької області Сухоребрий С.А. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В судовому засідання заявник уточнив вимоги апеляційної скарги та просив заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року в частині розміру сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Вінницької міської ради (рахунок 31512921700002, одержувач: УК у м. Вінниці (м.Вінниця), ЗКПО 38054707, банк: ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, призначення:* 101; «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту») змінити, збільшивши інфляційні втрати (збитки), що підлягають стягненню з 5419,87 грн. до 240239,53 грн..

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року інших частинах сторонами не оскаржується, а тому у відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24 жовтня 2008 року "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обґрунтованості є повне і всебічне з'ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.

Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає цим вимогам.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням Замостянського районного суду від 08.12.2011 за ОСОБА_2 визнано право власності на торгівельно-готельний центр загальною площею 1006,4 м2 по АДРЕСА_1 у м.Вінниці.

09 серпня 2013 року між Вінницькою міською радою та фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який затверджено рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08 серпня 2013 № 1755.

Відповідно до п. 1.1.1. предметом вказаного договору є сплата коштів до спеціального фонду міського бюджету м. Вінниці при здійсненні будівництва об'єкту - торгівельно-готельного центру на земельній ділянці площею 0,0552 га, що розташована по АДРЕСА_1.

Відповідно до пункту 2.1. для ОСОБА_2 визначено розмір пайової участі в сумі 301 920 грн. відповідно до розрахунку, що міститься в додатку до Договору і є його невід'ємною частиною.

Відповідно п. 2.2. Договору пайова участь сплачується замовником до введення об'єкту будівництва в експлуатацію, але не пізніше 01 грудня 2013 року.

Договором від 20 червня 2014 про внесення змін до договору про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури від 09 серпня 2013 року, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 12 червня 2014 року № 1390, продовжено термін сплати замовником пайової участі до 01 листопада 2014 року (а.с.23, 24).

У зв'язку із невиконанням умов договору 15липня 2015 року за № 01-00-004-22909 Вінницькою міською радою відповідачу надіслано лист з вимогою сплатити кошти за договором від 09 серпня 2013 року (а.с.25).

29 травня 2017 року та 30 травня2017 року ОСОБА_2 сплачено основну суму боргу за вищевказаним договором в розмірі 301 920 гривень, що підтверджується виписками по рахунку в розмірі 150 00 грн. та 151 920 грн. відповідно (а.с.55, 56).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, однак позивачем невірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, при цьому згідно розрахунку проведеного судом першої інстанції з відповідача в дохід міського бюджету підлягає стягненню 28 708,66 грн., що включають інфляційні втрати (збитки) у сумі 5419,87 грн. та 3% річних у сумі 23 288,79 грн.

Колегія суддів частково не погоджується з такими висновками.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прострочив виконання умов договору про сплату коштів у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, який затверджено рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08 серпня 2013 № 1755, сплативши 301 920 грн., які підлягали сплаті ним до 01 листопада 2014 року 29 травня 2017 року та 30 травня 2017 року в розмірі 150 000 грн. та 151 920 грн. відповідно, чим порушив взяте на себе грошове зобов'язання.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вказана норма поширюється на виниклі правовідносини сторін, проте частково відмовив у стягненні інфляційних втрат, мотивувавши відмову тим, що позивачем невірно здійснено їх розрахунок.

Однак, розрахунок інфляційних втрат проведений судом першої інстанції здійснений невірно з огляду на наступне.

Показники індексу інфляції є загально доступною інформацією і у суду були відсутні перешкоди для перевірки правильності наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат.

Так, порядок проведення розрахунку заборгованості і штрафних санкцій затверджено листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ». Згідно вказаних рекомендацій, сума боргу з урахуванням індекса інфляції розраховується шляхом множення суми заборгованості на моменти її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

Сукупний індекс інфляції за період слід розраховувати за формулою:

ІІ ср. = ІІ1 х ІІ2 ...х ІІХ/100^n, де ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць заборгованості; ІІ2 - індекс інфляції за другий місяць заборгованості; ІІХ - індекс інфляції за останній місяць заборгованості; n - кількість місяців заборгованості.

Інфляційне збільшення суми боргу розраховується за формулою: С. інфл. = С х ІІср., де С - сума боргу; ІІср. - сукупний індекс інфляції.

З урахуванням викладеного, середній індекс інфляції за період з 01.11.2014 року по травень 2017 року складає 101,9*103,00...*100.9/100^30=177,266%

За таких обставин інфляційне збільшення суми боргу складає 301 920 * 177,266%=542159,5 грн., відтак інфляційні втрати становлять 240239,53 грн., які і підлягають стягненню з відповідача в дохід міського бюджету.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року слід змінити, збільшивши суму інфляційних втрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь Вінницької міської ради з 5419,87 грн. до 240239,53 грн.

Зважаючи на часткове задоволення апеляційної скарги та задоволення позовної заяви, підлягає зміні розмір судових витрат, розподілених між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З позовної заяви, з урахуванням змінених позовних вимог, вбачається, що ціна позову складає 265503.49 грн.

Згідно п. 1,2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, тобто, 3982,55 грн., який підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, відповідно до пп.6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду сплачується судовий збір в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, тобто, в даній справі, 4380,81 грн., який також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, згідно квитанції про сплату судового збору №3183 від 09 жовтня 2017 року заявником за подання апеляційної скарги сплачено 6030,81 грн. судового збору, а відтак 1650,00 грн. надмірно сплаченого судового збору підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області Сухореброго С.А. задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року в частині розміру сум, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Вінницької міської ради (рахунок 31512921700002, одержувач: УК у м. Вінниці (м.Вінниця), ЗКПО 38054707, банк: ГУДКСУ у Вінницькій області, МФО 802015, призначення:* 101; «Надходження коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту») змінити, збільшивши інфляційні втрати (збитки), що підлягають стягненню з 5419,87 грн. до 240239,53 грн.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 вересня 2017 року в частині розподілу судових витрат змінити, збільшивши розмір судового збору за подання позовної заяви, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь прокуратури Вінницької області з 640,00 грн. до 3982,55 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь прокуратури Вінницької області 4380,81 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Повернути прокуратурі Вінницької області 1650,00 грн. надмірно сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення Апеляційного суду Вінницької області набирає законної сили з моменту його проголошення, і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: