Постанова № 71038871, 13.12.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9064/17

Провадження № 2-а/263/593/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2017 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області, у складі: головуючої судді Шатілової Л.Г., при секретарі Кузь К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача - адвоката Богач О.С., представників відповідачів Драннікової О.Є., Спесівцева В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Маріуполя адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості, Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя, Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного Управління ДФС України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2017 року позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив визнати протиправними дії Маріупольського міського центру зайнятості щодо незарахування до його страхового стажу періоду роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року; визнати протиправними дії Маріупольського міського центру зайнятості щодо не перерахунку йому допомоги по безробіттю з 03.12.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року, з урахуванням страхового стажу з травня 2015 року по жовтень 2015 року, згідно положень ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та виплатити різницю між сумою допомоги по безробіттю після перерахунку та фактично сплаченою сумою допомоги; зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості зарахувати до його страхового стажу період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року; зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості здійснити йому перерахунок допомоги по безробіттю з 03.12.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року з урахуванням страхового стажу з травня 2015 року по жовтень 2015 року, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та виплатити йому різницю між сумою допомоги по безробіттю після перерахунку та фактично сплаченою сумою допомоги; визнати протиправними дії Пенсійного фонду України щодо незарахування йому до страхового стажу періоду роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року; зобов'язати Пенсійний фонд України зарахувати до його страхового стажу період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року.

12.09.2017 року позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати протиправними дії Маріупольського місцевого центру зайнятості щодо не зарахування йому до страхового стажу періоду роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року та неперерахунку допомоги по безробіттю з 03.12.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року, з урахуванням страхового стажу з травня 2015 року по жовтень 2015 року; зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості зарахувати до його страхового стажу період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року та здійснити перерахунок допомоги по безробіттю, з урахуванням страхового стажу з травня 2015 року по жовтень 2015 року, відповідно до положень ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та виплатити різницю між сумою допомоги по безробіттю після перерахунку та фактично сплаченою сумою допомоги; зобов'язати Центральне об'єднане управління ПФ України м. Маріуполя Донецької області зарахувати до його страхового стажу період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року; винести рішення, яким зобов'язати Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС вжити заходів впливу та стягнення щодо ПрАТ «Азовелектросталь» щодо погашення недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; зобов'язати ПрАТ «Азовелектросталь» сплатити єдиний внесок за період роботи позивача з травня 2015 року по жовтень 2015 року. В обґрунтування позовних вимог вказав, що в період з 03.12.2007 року по 02.10.2015 року він працював у ПрАТ «Азовелектросталь» та 02.10.2015 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін. У період з 26.11.2015 року по 24.12.2015 року він перебував на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості. Однак, виплата допомоги по безробіттю була призначена йому в мінімальному розмірі - 544,00 гривень, без урахування страхового стажу, за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року, оскільки підприємством у зазначений період не було сплачено страхових внесків. Після повторного звернення до відповідача, йому було поновлено статус безробітного та в період з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року знову призначено виплату допомоги по безробіттю в мінімальному розмірі - 544,00 гривень, без урахування страхового стажу, за період роботи з травня 2015 року по жовтень 2015 року. Звернувшись 15.06.2017 року до відповідача з заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по жовтень 2015 року та здійснення перерахунку допомоги по безробіттю за вищевказані періоди, листом Маріупольського міського центру зайнятості №08-5010 від 29.06.2017 року йому було відмовлено. Дане рішення відповідача вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки таким чином було порушено його законні права та інтереси. З відповіді генерального директора ПрАТ «Азовелектросталь» № 301/346 від 10.04.2017 року на звернення народного депутата України ОСОБА_6 щодо несплати заводом страхових внесків, стало відомо про те, що ПрАТ «Азовелектросталь» здійснює свою діяльність на території м. Маріуполя і, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669, як платник податку, розташований на території проведення АТО звільняється від сплати ЄСВ, оскільки згідно з розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місто Маріуполь було віднесено до територій проведення АТО. За захистом та відновленням порушених прав він звертався до Пенсійного фонду України та до Державної фіскальної служби України, однак не отримав бажаного результату. Страхові внески за період його роботи з травня 2015 року по жовтень 2015 року були нараховані, але не сплачені підприємством не з його вини, оскільки відповідно до ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідальність за несвоєчасну сплату або несплату страхових внесків несе страхувальник-роботодавець або банк, відповідальний за таку сплату. Також вважає, що неврахування до його страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по жовтень 2015 року вплине в подальшому на призначення його пенсії, тому висунув позовні вимоги і до інших відповідачів: Центрального об'єднаного УПФУ м. Маріуполя, ПрАТ «Азовелектросталь» та СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного Управління ДФС України.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Богач О.С. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позові, наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача Спесівцев В.Б. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях, вважав дії Маріупольського міського центру зайнятості законними та обґрунтованими, тому просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідача Драннікова О.Є. у судовому засіданні вимоги адміністративного позову не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях, просила відмовити у їх задоволенні.

Представники відповідачів ПрАТ «Азовелектросталь» та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного Управління ДФС України в судові засіданні не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені відповідно до вимог Закону.

З'ясувавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що в період з 03.12.2007 року по 02.10.2015 року позивач ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Азовелектросталь» та 02.10.2015 року був звільнений на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, за угодою сторін, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці БТ-І № 3875656 /а.с. 63-64/.

У періоди з 26.11.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року ОСОБА_1 перебував на обліку в Маріупольському міському центрі зайнятості, при цьому виплата допомоги по безробіттю була призначена йому в мінімальному розмірі - 544,00 гривень, без урахування страхового стажу, за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року, оскільки підприємством у зазначений період не було сплачено страхових внесків. Дана обставина не заперечувалася представниками відповідачів ані в судовому засіданні, ані в наданих письмових запереченнях по справі.

15.06.2017 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про зарахування до його страхового стажу періоду роботи з травня 2015 року по жовтень 2015 року та здійснення перерахунку допомоги по безробіттю за вищевказані періоди /а.с. 6/, однак листом Маріупольського міського центру зайнятості №08-5010 від 29.06.2017 року йому було відмовлено у зв'язку з тим, що станом на 19.09.2017 року в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату за нього ПрАТ «Азовелектросталь» єдиного страхового внеску за період з травня 2015 року по жовтень 2015 року /а.с. 7/.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;...

Згідно з п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного соціального внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та ч. 1 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менше як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному страхуванню на випадок безробіття, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Механізм обов'язкового соціального страхування на випадок безробіття передбачає відповідні державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страхування на випадок безробіття здійснюється за принципами: надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту).

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю особам, зазначеним у частині 2 ст. 22 цього Закону виплачується у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Як зазначено у пункті 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 року № 439) середньоденна заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період (12 календарних місяців) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або страхові внески на відповідні види загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - єдиний внесок та/або страхові внески), на кількість календарних днів зайнятості (відповідно до видів страхування - період перебування у трудових відносинах, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими договорами, проходження служби, провадження підприємницької або іншої діяльності, пов'язаної з отриманням доходу безпосередньо від такої діяльності) у розрахунковому періоді без урахування календарних днів, не відпрацьованих з поважних причин, - тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком, відпустка без збереження заробітної плати (далі - поважні причини).

З огляду на вищевказані норми діючого законодавства, застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі, який встановлюється правлінням Фонду.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 КЗпП України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Однак, з листа генерального директора ПрАТ «Азовелектросталь» № 301/346 від 10.04.2017 року стало відомо, що ПрАТ «Азовелектросталь» здійснюючи свою діяльність на території м. Маріуполя, відповідно до Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» №1669, як платник податку, розташований на території проведення АТО звільняється від сплати ЄСВ, оскільки згідно з розпорядженням КМУ №1275 від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», місто Маріуполь було віднесено до територій проведення АТО.

При цьому, відповідно до п. 9-4 прикінцевих та перехідних положень розділу VIIІ Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Згідно Розпорядження КМУ № 1275-р від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», в переліку міст, де проводиться антитерористична операція, зазначене місто Маріуполь.

За таких обставин позивач не може нести відповідальність за несплату ПрАТ «Азовелектросталь» страхових внесків у період його роботи на підприємстві з травня 2015 року по жовтень 2015 року. Відповідна правова позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ № 212/11/14-14 від 18.02.2014 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність захистити право позивача на отримання допомоги по безробіттю в належному розмірі, тому вважає необхідним зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості здійснити позивачу перерахунок допомоги по безробіттю за періоди з 03.12.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року, відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зарахувавши до страхового стажу останнього період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року, та здійснити виплату недоотриманої допомоги по безробіттю, з урахуванням фактично отриманих сум, задовольнивши позовні вимоги частково.

Одночасно, вимоги позивача про зобов'язання Центральне об'єднане управління ПФ України м. Маріуполя Донецької області зарахувати до його страхового стажу період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року, не підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управління ПФ України м. Маріуполя, за призначенням пенсії до управління не звертався, а відтак не було доведено порушення права позивача на зарахування його страхового стажу для призначення пенсії, тому суд визнає такі вимоги завчасними та необґрунтованими.

Вимоги позивача про зобов'язання Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС вжити заходів впливу та стягнення відносно ПрАТ «Азовелектросталь» щодо погашення недоїмки з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та про зобов'язання ПрАТ «Азовелектросталь» сплатити єдиний внесок за період роботи позивача з травня 2015 року по жовтень 2015 року, також не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивача ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 640,00 гривень, від сплати якого звільнений відповідач - Маріупольський міський центр зайнятості, позовні вимоги до якого було задоволено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 46, 55 Конституції України, ст.ст. 8, 94, 128, 158, 161, 162, 163 КАС України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського міського центру зайнятості, Центрального об'єднаного Управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя, Приватного акціонерного товариства «Азовелектросталь», Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного Управління ДФС України про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Маріупольського міського центру зайнятості щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року при призначенні допомоги по безробіттю.

Зобов'язати Маріупольський міський центр зайнятості здійснити перерахунок допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за періоди з 03.12.2015 року по 24.12.2015 року та з 06.04.2016 року по 12.11.2017 року, відповідно до статті 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зарахувавши до страхового стажу останнього період роботи в ПрАТ «Азовелектросталь» з травня 2015 року по жовтень 2015 року, та здійснити виплату недоотриманої допомоги по безробіттю, з урахуванням фактично отриманих сум.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 640 гривень 00 копійок.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя Л.Г. Шатілова