Ухвала суду № 71035150, 14.12.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №1414/5739/2012 14.12.2017

Провадження №22-ц/784/2442/17

Справа № 1414/5739/2

Провадження № 22-ц/784/2442/17

У Х В А Л А

14 грудня 2017 року м. Миколаїв

Суддя Апеляційного суду Миколаївської області Коломієць В.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними пункту кредитного договору та договору купівлі-продажу кредитного портфелю,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2013 р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними пункту кредитного договору та договору купівлі-продажу кредитного портфелю відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 02 листопада 2017 р. подала апеляційну скаргу, в якій також просила поновити їй строк на апеляційне оскарження даного рішення суду, посилаючись на те, що вона не була присутня в судовому засіданні, в якому було проголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення та його повний текст поштою не отримувала. Про існування оскаржуваного рішення її чоловік ОСОБА_2 дізнався від державного виконавця та копію рішення було отримано 25 жовтня 2017 р. відповідно до заяви.

Ухвалою судді від 15 листопада 2017 р. дану апеляційну скаргу було залишено без руху з наданням апелянту строку для виправлення недоліків: сплати 3633 грн. 30 коп. судового збору та подання заяви про поновлення строку з наведенням інших поважних підстав для його поновлення. В даній ухвалі зазначено, що матеріали справи свідчать про обізнаність апелянта ОСОБА_1 про розгляд даної цивільної справи судом (розписка про отримання ОСОБА_1 судової повістки-повідомлення від 22 липня 2013 р. - а.с. 149-150) та апелянту були роз'яснені правові позиції, викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду України, щодо необхідності при вирішенні питання про поновлення строків на оскарження судового рішення враховувати процесуальний обов'язок сторін в розумні інтервали часу вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

На виконання вимог вищевказаної ухвали судді 14 грудня 2017 року ОСОБА_1 була надана квитанція про сплату судового збору, а також заява про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій зазначала, що повний текст оскаржуваного рішення вона не отримувала поштою та просила поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження.

Проте вказані в ухвалі судді недоліки апеляційної скарги щодо зазначення інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження апелянтом не були усунені.

Зі змісту наданої апелянтом заяви на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху вбачається, що ОСОБА_1 не спростовує факт її повідомлення про судовий розгляд справи, що виключає необізнаність апелянта про існування даного судового провадження. У даній заяві не наведено ніяких фактів, які б свідчили про поважність причин, чому апелянт не виконувала свій процесуальний обов'язок добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами, та починаючи з липня 2013 року не цікавилась провадженням у справі, стороною якої вона є.

Між тим, з урахуванням викладеного, саме по собі посилання апелянта на неотримання судового рішення від 4 грудня 2013 року не є беззаперечною підставою для поновлення строку на оскарження рішення.

Так, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, є частиною національного законодавства. В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Параграфом 1 ст. 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України», заява № 32053/13. Зокрема, у п. 46 цього рішення Європейський суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд гарантоване параграфом 1 ст. 6 конвенції, повинно тлумачитись у світлі преамбули конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною високих договірних сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Відповідно до сталої практики Європейського суда з прав людини, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява N 3236/03).

Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 6 вересня 2017 р. у справі за № 755/8494/16-ц.

До того ж, вказані правові висновки були враховані законодавцем при розробці нової редакції Цивільного процесуального кодексу України, що набуває чинності з 15 грудня 2017 року. Так, за загальним принципом, викладеним у ч. 2 ст.358 нової редакції цього Кодексу, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

З огляду на вищевикладене не можна вважати, що апелянтом пропущено строк на оскарження судового рішення з поважних причин, а тому відсутні підстави для поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Як вбачається, зазначені апелянтом в заяві обставини не свідчать про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 були виконані не в повному обсязі.

Керуючись ст. 297 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И Л А :

Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 04 грудня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про визнання недійсними пункту кредитного договору та договору купівлі-продажу кредитного портфелю.

Ухвала набирає законної сили з дня її постановлення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суддя Апеляційного суду

Миколаївської області В.В. Коломієць