Ухвала суду № 71033376, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6502/17

УХВАЛА

14 грудня 2017 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі № 815/6502/17, -

В С Т А Н О В И В:

До суду 13 грудня 2017 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 17.11.2017 р. №39 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1).

Ухвалою суду від 14 грудня 2017 року відкрито провадження у вказаній адміністративній справі.

13 грудня 2017 року за вх. №34699/17 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову.

В клопотанні про забезпечення позову по адміністративній справі № 815/6502/17 представник позивача просить суд зупинити дію постанови Головного управління Держпраці в Одеській області від 17.11.2017 р. №39 про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1) до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.

В обґрунтування вищевказаного клопотання представник зазначає наступне. 17.11.2017 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області винесено постанову за № 39 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, згідно якої до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 320000 грн., який ФОП ОСОБА_1 має сплатити у місячний термін з дня прийняття постанови, тобто до 17.12.2017 р. Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування цієї постанови. Вищевказана постанова прийнята Головним управлінням Держпраці в Одеській області згідно з Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 р. N 509 (далі - Порядок N 509). Як слідує з оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу від 17.11.2017 р. №39, вона прийнята на підставі абз.7 ч.2 ст.265 КЗпП України, отже, є виконавчим документом і пред'являється до виконання органам державної виконавчої служби в порядку встановленому законом. Але ні Порядком N 509, ні ст.34 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено зупинення дії та виконання постанов органів Держпраці про накладення штрафів у разі оскарження останніх у судовому порядку. Посилаючись на ч.1 ст.117 КАС України, на те, що позивач не погоджується з постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу від 17.11.2017 р. №39 і не має намір сплачувати у добровільному порядку накладений на нього цією постановою штраф вважає, що на даний час існує реальна можливість початку примусового виконання постанови відповідача, оскарження якої, згідно з чинним законодавством, не зупиняє її виконання. Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Зазначає, що оскільки правомірність (неправомірність) прийняття оскаржуваної постанови Головного управління Держпраці в Одеській області буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду цієї справи, стверджувати на даний час про це неможливо, тому у разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про її скасування, позивачу доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання цієї постанови. Вважає, що заходи забезпечення адміністративного позову відповідають предмету адміністративного позову та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збережений існуючого становища до розгляду справи по суті.

Розглянувши подане клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 117 КАС України визначено, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 117 КАС України суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржується. Також адміністративний позов, може бути забезпечено шляхом заборони вчиняти певні дії.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову; для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України.

За приписами п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Положення ст. 117 КАС України передбачають, що обов'язковою передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є обґрунтоване клопотання сторони в тому рахунку з зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Суд, аналізуючи наведені аргументи для забезпечення позову з мотивів ймовірності настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді штрафу у значному розмірі, вважає їх недостатніми для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову у даній справі.

Предметом розгляду справи №815/6502/17 є правомірність прийняття відповідачем постанови від 17.11.2017 року №39 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 320000 грн.

Доводи ж представника позивача про незаконність вказаної постанови будуть предметом розгляду при вирішенні даної адміністративної справи по суті позовних вимог.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що спосіб забезпечення позову має бути співмірним заявленим позовним вимогам.

Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд приходить висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 117, 158-160, 165 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі № 815/6502/17 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в п'ятиденний строк з дня оголошення та (або) отримання копії ухвали апеляційної скарги.

Суддя О. А. Вовченко