Ухвала суду № 71032817, 14.12.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6638/17

У Х В А Л А

14 грудня 2017 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Тарасишина О.М., вивчивши матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з’ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст.106 КАС України.

Розглянувши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд встановив наявність підстав для відмови у відкритті провадження за вказаним адміністративним позовом з огляду на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі “Zand v. Austria” вказав, що словосполучення “встановлений законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття “суд, встановлений законом” у частині першій статті 6 Конвенції передбачає “усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>”. З огляду на це не вважається “судом, встановленим законом” орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін “суб’єкт владних повноважень” позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

За змістом положень статті 36 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV “Про іпотеку” (далі – Закон № 898-IV) відповідне застереження в іпотечному договорі вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з пунктом 5.1 розділу 5 “Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя” Іпотечного договору від 15.08.2007 року, сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Тобто сторони дійшли згоди, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель набуває права на звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя в один чи іншій спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений Законом № 898-IV.

Враховуючи те, що спірні правовідносини пов’язані із невиконанням умов цивільно-правової угоди та реєстрацією права власності на спірне нерухоме майно, яка на думку позивачів, відбулась с порушенням вимог Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV “Про іпотеку”, суд дійшов висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Такогож висновку дійшла Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні правовідносини стосуються захисту порушених цивільних прав позивача, тому не відносяться до компетенції адміністративного суду, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами КАС України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 107, 109, 165, 181 КАС України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Кей-Колект» про визнання протиправним та скасування рішення.

Копію ухвали невідкладно надіслати ОСОБА_1 разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.

Роз'яснити позивачу про право на звернення до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства.

Згідно ч.ч.4,5 ст.109 КАС України ухвала про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржена особою, яка подала позовну заяву. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.М. Тарасишина