Постанова № 71030948, 11.12.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,

при секретарі Жигайлової О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 184786,84 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 147829,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36957,37 грн., № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір 15398,92 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 12319,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3079,79 грн.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що спірні повідомлення-рішення прийняті у зв’язку із порушенням ст. 164, п. 164.2, пп. 164.2.17; пп. 1.4, п. 16, прим. 1, підрозділу 10, розділу XX Податкового кодексу України, зокрема встановлено, що позивач не сплатив суму податку на доходи фізичних осіб і військовий збір за прощення ПАТ "Укрсоцбанком" у 2016 році боргу в розмірі 821963,81 грн. (31539,07 доларів США) - як додаткового блага в розумінні положень пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Позивач не погоджується із визначенням розміру суми прощеного боргу та вважає, що із урахуванням положень п. 8 підрозділу 1 Перехідних положень ПК України, зазначена сума має становити 252091,78 грн. Саме із цієї суми, на думку позивача, він має сплатити 45376,52 грн. податку на доходи фізичних осіб та 3781,38 грн. військового збору. Із вказаних підстав просив суд повністю задовольнити позов.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року відмовлено у задоволенні позовних вимсог.

Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню та сумою такого боргу, визначається за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 р.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-УІ, відповідно до наказу Головного управління ДФС у Херсонській області від 29.05.2017 року № 444, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3) за період з 01.01.2016 року по 31.03.2016 року, за результатами якої складено акт перевірки від 05.07.2017 року №80/21-22-13-06/НОМЕР_3.

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення фізичною особою-платником податку ОСОБА_1 пп. 164.2.17. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, зокрема, платником податку у 2016 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді суми боргу анульованого кредитором 821274,81 грн., що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 147829,47 грн.; пп.1.4 п.16 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2016 рік у сумі 12319,13 грн.

На підставі акта перевірки від 05.07.2017 року № 80/21-22-13-06/НОМЕР_3 прийняті податкові повідомлення-рішення від 19.07.2017 року № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 184786,84 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 147829,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 36957,37 грн., № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір 15398,92 грн., у т.ч. за основним платежем на суму 12319,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 3079,79 грн.

Не погоджуючись із цими ППР, позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дохід платника податку фізичної особи - резидента, отриманий від фізичної особи - резидента у вигляді додаткового блага визначені п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника та підлягає оподаткуванню, з урахуванням норм ст.174 Податкового кодексу України, військовим збором за ставкою 1,5 відсотка становить 821274,81 х 1,5%= 12319,13 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанком" укладений Договір кредиту №12/02-92 від 26.07.2006 року.

Підставою для прощення боргу за кредитним договором став додатковий договір про внесення змін № 3 до Договору кредиту № 12/02-92 від 26.07.2006 року, укладений між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" 12.02.2016 року.

Відповідно до умов цього договору сторони визначили, що станом на дату укладення додаткової угоди заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за Кредитом в сумі 31539 доларів США (п. 2.1), заборгованість по процентам за користування Кредитом в сумі 23914,07 доларів США.

Відповідно до умов цього договору позивач зобов'язався погасити Кредит не пізніше 12.02.2016 року в сумі 16300 доларів США (ця сума, відповідно до умов додаткової угоди і договору кредиту спрямовується на погашення заборгованості за відсотками за кредитним договором.)

На виконання вказаної додаткової угоди, 12.02.2016 року позивачем сплачено ПАТ "Укрсоцбанк" 16300 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти становило 425163, 79 грн., що підтверджується квитанцією № РСВ1604387000091 від 12.02.2016 року.

Таким чином, сума прощеного боргу склала 31539,07 доларів США тіла кредиту, що в еквіваленті до національної валюти на день прощення - 12.02.2016 року за розрахунком банку становило: 26,0618 грн. (за 1 долар по курсу розрахованому банком на 12.02.2016 року) * 31 539,07 доларів США (сума тіла) = 821 963,81 грн.

Згідно із ч."д" пп.164.2.17. п.164.2. ст. 164 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом,

Відповідно до пп.165.1.55 п.165.1. ст. 165 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що контролюючим органом із суми прощеного боргу визначено ПДФО в сумі 184786,84 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 147829,47 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 36957,37 грн.; та нараховано військовий збір у розмірі 15398,92 грн., з яких за податковими зобов`язаннями 12319,13 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3079,79 грн. за ставками, визначеними пп.167.1 ст. 167 ПК України.

Слід зазначити, що у зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, пр.1 р.XX було доповнено п.8 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов’язань" №321-VIIІ від 09 квітня 2015 року.

Пунктом 8 пр.1 р.XX Перехідних положень ПК України встановлено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 1 січня 2014 року. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року.

Судова колегія не погоджується з висновокм суду першої інстанції про те, що позивачем неправильно визначено суму грошового зобов'язання відповідно п.8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, оскільки з вищенаведеної норми вбачається, що до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу позивача не повинна включатися сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням.

Оскільки позивачу було анульовано (прощено) основну заборгованість по кредиту, при визначенні об'єкту оподаткування слід виходити з прощеної суми 31539,07 доларів США визначеної за офіційним курсом НБУ станом на 01 січня 2014 року.

Таким чином, позивачу слід було визначити розмір ПДФО та військового збору, наступним чином:

- об’єкт оподаткування – 31539,07 доларів США анульовано (прощенно) х 7,99300 (курс НБУ на 01 січня 2014 року) = 252091, 79 грн.

- ПДФО – 45376,52 грн. = 252091,79 грн. (об’єкт оподаткування) х 18% (ставка податку);

штрафні (фінансові) санкції 11344,13 грн. = 45376,52 грн. х 25%;

- військовий збір – 3781,38 грн. = 252091,79 грн. (об’єкт оподаткування) х 1,5% (ставка збору);

штрафні (фінансові) санкції 945,34 грн. = 3781,38 грн. х 25%;

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що відповідачем при визначенні позивачу грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору з суми прощеного боргу було завищено податкове зобов'язання.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв’язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2017 року – скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області від 19.07.2017 року №0001621305, №0001631305.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4203,9 (чотири тисячі двісті три гривні дев`яносто копійок) гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст рішення виготовлено 14.12.2017 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: А.Г. Федусик