Постанова № 71026507, 11.12.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2017 р. Справа№ 910/6980/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Жук Г.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від третьої особи 1: Бондаренко М.Г. - представник за довіреністю № 36 від 31.08.2017

від третьої особи 2:Завірюха М.І. - представник за довіреністю № 01/17 від 03.01.2017

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Край Проперті»

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017

у справі № 910/6980/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Дочірнього підприємства «Край Проперті»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1. Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Край»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-3»

4. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання поруки такою, що припинена

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про визнання поруки позивача за договором поруки № 48-1 від 26.06.2008 припиненою з посиланням на те, що:

17.03.2015 без згоди позивача як поручителя сторони договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 від 26.06.2008 уклали додатковий договір про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії, де погодили змінити строк дії кредитного договору та термін повернення наданих траншів до 17.04.2015, чим зменшили строк виконання зобов'язань за спірним кредитним договором на 11 місяців, тобто, фактично, скоротили термін повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення періоду нарахування підвищеної відсоткової ставки та, відповідно, до збільшення обсягу відповідальності поручителя;

- що відповідачем не пред'являлась вимога до позивача як поручителя про виконання ним зобов'язань за договором поруки в установлений для цього строк, тобто в межах строку дії договору поруки та протягом шести місяців з моменту настання строку повернення кредитних коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2017, повний текст якого підписаний 11.07.2017, у справі № 910/6980/17 в позові відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- внесення змін додатковими договорами від 17.03.2015 та 17.04.2015 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 від 26.06.2008 ніяким чином не призводить до збільшення обсягу зобов'язань та погіршення становища поручителя, оскільки поручитель відповідає за виконання позичальником зобов'язань в повному обсязі, а не по кожному окремому траншу. Відповідно, і укладення додаткових договорів про внесення змін не потребувало на це згоди поручителя;

- відсутні підстави для припинення поруки в зв'язку з внесенням змін додатковими договорами від 17.03.2015 та 17.04.2015 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 від 26.06.2008, а отже, відсутні підстави для застосування ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Дочірнє підприємство «Край Проперті» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/6980/17 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не були взяті до уваги обставини, що мають істотне значення для справи, не досліджені подані позивачем докази, що призвело до хибних висновків суду, які не відповідають фактичним обставинам справи та не мають належного правового підґрунтя.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом.

Ухвалою від 10.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Жук Г.А., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Край Проперті» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Склад колегії суддів неодноразово змінювався.

Відповідач та третя особа 3 представників в судове засідання не направили, відповідач про причини неявки суду не повідомив, третя особа 3 у поданих 15.09.2017 до відділу забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів суду письмових поясненнях просила суд розглядати справу за її відсутності.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники позивача та третьої особи 2 апеляційну скаргу підтримали, представники третьої особи 1 та третьої особи 4 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третіх осіб 1, 2 та 4, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

26.06.2008 Відкрите акціонерне товариство «Український професійний банк» (назву змінено на Публічне акціонерне товариство «Український професійний банк», третя особа 1) як банк та ТОВ «Край» (третя особа 2) як позичальник уклали договір про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 (далі Кредитний договір) (а.с.30-32 т.1), за умовами якого банк зобов'язався відкрити позичальнику мультивалютну траншеву відкличну кредитну лінію з встановленням лімітів в наступних валютах: 30 000 000 грн.; 2 035 000 доларів США; 1 200 000 Євро терміном до 24.06.2010.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором, до яких за своєю правовою природою відноситься вказаний договір, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Учасниками судового процесу не заперечується той факт, що кредит, обумовлений Кредитним договором, третьою особою 1 третій особі 2 видано.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

26.06.2008 в рахунок забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором позивач як поручитель та третя особа 1 як банк уклали договір поруки № 48-1 (далі Договір поруки) (а.с.11 т.1).

В подальшому, шляхом укладення відповідних додаткових угод сторонами неодноразово вносились зміни до Кредитного договору та до Договору поруки.

28.05.2015 між ПАТ «Український професійний банк» як первісним кредитором та ТОВ «ФК Аурум Фінанс» як новим кредитором укладено договір про відступлення прав вимоги, відповідно до якого останній набув права вимоги первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу права вимоги за договором № 48 від 26.06.2008 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, та укладеними договорами в забезпечення його виконання позичальником.

02.07.2015 на підставі договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК Аурум Фінанс» відступило, а ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» набуло право вимоги до ТОВ «Край» за договорами про відкриття траншів кредитної лінії № 48 від 26.06.2008 з усіма додатковими угодами та/або договорами про внесення змін до нього, договором застави майна № 48-14 від 22.04.2013, договором застави майна № 48-15 від 22.04.2015, договором застави майна № 703-4 від 25.01.2013;

06.07.2015 між ТОВ «Компанія з управління активами «Практика» як кредитором, ТОВ «Край» як попереднім боржником та ТОВ «Край-3» як новим боржником укладено договір про переведення боргу № 06/07-15, згідно з п. 1 якого ТОВ «Край» переводить свій борг, що виник з договору № 48 від 26.06.2008, а новий боржник ТОВ «Край-3» замінює первісного боржника у зобов`язанні, що виникло із зазначеного вище основного договору, і приймає на себе обов`язок первісного боржника по сплаті суми боргу у гривнях, еквівалентної 2 246 582, 01 дол. США, та суми боргу у гривнях, еквівалентної 2 223 506,85 євро, за курсом НБУ станом на 28.05.2015.

Вказані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявною в матеріалах справи копією договору відступлення права вимоги від 02.07.2015 (а.с. 55-57 т. 1), а також обставинами, встановленими в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2017 у справі № №910/21767/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Край», 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1», 3. Дочірнього підприємства «Край Проперті», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1: 1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Край-3», 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Аурум Фінанс», 3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Практика» про стягнення 2 365 038,66 дол. США та 2 332 461,07 Євро.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просить визнати поруку позивача за Договором поруки припиненою з посиланням на те, що:

- 17.03.2015 без згоди позивача як поручителя сторони договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 від 26.06.2008 уклали додатковий договір про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії, де погодили змінити строк дії кредитного договору та термін повернення наданих траншів до 17.04.2015, чим зменшили строк виконання зобов'язань за спірним кредитним договором на 11 місяців, тобто, фактично, скоротили термін повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення періоду нарахування підвищеної відсоткової ставки та, відповідно, до збільшення обсягу відповідальності поручителя;

- що відповідачем не пред'являлась вимога до позивача як поручителя про виконання ним зобов'язань за договором поруки в установлений для цього строк, тобто в межах строку дії договору поруки та протягом шести місяців з моменту настання строку повернення кредитних коштів.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Щодо посилань позивача на те, що без його згоди як поручителя 17.03.2015 сторони Кредитного договору уклали додатковий договір про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії, де погодили змінити строк дії кредитного договору та термін повернення наданих траншів до 17.04.2015, чим зменшили строк виконання зобов'язань за спірним кредитним договором на 11 місяців, тобто, фактично, скоротили термін повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення періоду нарахування підвищеної відсоткової ставки та, відповідно, до збільшення обсягу відповідальності поручителя, слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель бере на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати перед банком як солідарний боржник за Кредитним договором, за яким банк відкрив позичальнику мультивалютну траншеву відкличну кредитну лінію з встановленим лімітом.

Згідно з п. 1.1 Кредитного договору банк зобов'язався відкрити позичальнику мультивалютну траншеву відкличну кредитну лінію з встановленням лімітів в наступних валютах: 30 000 000 грн.; 2 035 000 доларів США; 1 200 000 Євро терміном до 24.06.2010.

Укладенням численних додаткових договорів до Кредитного договору сторони змінювали строк, встановлений в п. 1.1 Кредитного договору.

Так, укладенням 17.03.2015 Додаткового договору до Кредитного договору сторони визначили такий строк - 17.03.2016.

З огляду на внесення вказаних змін до Кредитного договору, сторонами укладались відповідні додаткові договори до Договору поруки (а.с. 12-29 т. 1).

При цьому в п. 1.2 Кредитного договору сторони погодили, що зобов'язання банку щодо надання кредитів та зобов'язання позичальника щодо повернення кредитів та сплати процентів, а також інші права та зобов'язання сторін, передбачені цим договором, виникають з дати укладення сторонами додаткових договорів про надання кредитів, які є невід'ємними частинами цього договору, в сумах, зазначених в таких додаткових договорах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 цього договору, визначається додатковими договорами, але не пізніше строку, встановленого п. 1.1 цього договору.

Отже, зі змісту пунктів 1.1 та 1.2 Кредитного договору слідує, що кошти в кредит надаються частинами, розмір та строк користування якими визначається у відповідній додатковій угоді, проте строк повернення таких коштів не може бути пізніший, ніж визначений в п. 1.1 Кредитного договору.

На виконання умов Кредитного договору, сторонами були підписані відповідні Додаткові договори (а.с. 71-72, 74, 76 т. 1), в яких погоджувались розмір окремих траншів та строк їх повернення.

17.03.2015 банк та позичальник уклали додатковий договір про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до Кредитного договору (а.с. 34 т. 1), в п. 1 якого дійшли згоди про внесення змін до пунктів 1, 3, 4 та 9 додаткових договорів щодо строку повернення конкретно визначеного умовами додаткових договорів траншу, а саме цифри: «17.03.2015» замінили на цифри та слова «17 квітня 2015 року».

Також 17.04.2015 укладено аналогічний додатковий договір про внесення змін до вказаних додаткових договорів, згідно з умовами якого строк повернення конкретно визначеного траншу було продовжено до 15.05.2015.

При цьому, строк, визначений в п. 1.1 Кредитного договору, з укладенням вищевказаних додаткових договорів про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до Кредитного договору від 17.03.2015 та від 17.04.2015 не змінювався.

Тобто укладанням додаткових договорів від 17.03.2015 та 17.04.2015 до додаткових договорів до Кредитного договору змінюють лише строк повернення чергового траншу, який не зменшується, а навпаки продовжується, в той час як строк Кредитного договору залишається незмінним - 16.03.2016.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення термінів повернення кредитів.

Вказана правова позиція викладена в постанові ВСУ від 20.04.2016 у справі № 6-2662цс15.

Водночас укладенням 17.03.2015 Додаткового договору про внесення змін до додаткових договорів від 26.06.2008, 09.07.2008, 23.07.2008, 26.06.2008, 26.12.2008 до Кредитного договору сторони не зменшили строк виконання зобов'язань за спірним кредитним договором на 11 місяців та, відповідно не скоротили термін повернення кредитних коштів, що не призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Відповідно, і укладення додаткових договорів про внесення змін не потребувало на це згоди поручителя.

Таким чином, суд вважає, що внесення змін додатковими договорами від 17.03.2015 та 17.04.2015 до договору про відкриття траншевої кредитної лінії № 48 від 26.06.2008 ніяким чином не призводить до збільшення обсягу зобов'язань та погіршення становища поручителя, оскільки поручитель відповідає за виконання позичальником зобов'язань в повному обсязі, а не по кожному окремому траншу

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимог про визнання поруки припиненої з підстав, визначених частиною 1 ст. 559 ЦК України.

Щодо посилань позивача на те, що відповідачем не пред'являлась вимога до позивача як поручителя про виконання ним зобов'язань за Договором поруки в установлений для цього строк, тобто в межах строку дії договору поруки та протягом шести місяців з моменту настання строку повернення кредитних коштів, слід зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 599 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

В п. 3.1 Договору поруки сторони погодили, що цей договір набуває чинності з 26.06.2008 і діє до повного виконання позичальником зобов'язань по вищевказаному Кредитному договору.

Отже, враховуючи, що в п. 3.1 Договору поруки встановлений строк дії договору, який на дату розгляду справи в суді ще не сплинув, відсутні й правові підстави для визнання поруки припиненою з підстав, встановлених в п. 4 ст. 599 ЦК України.

З огляду вищевикладене, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Край Проперті» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/6980/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Край Проперті» на рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/6980/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2017 у справі № 910/6980/17 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/6980/17.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

Г.А. Жук