Рішення № 71026457, 11.12.2017, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

За позовом публічного акціонерного товариства “Електромонтаж” м. Київ

до відповідача – товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтаж-470” м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору – дочірнє підприємство “Електромонтаж-470” м. Тернопіль

про визнання недійсним рішення загальних зборів від 19.12.2003 року №3

Cуддя М.І.Ніколаєв

представники:

від позивача – ОСОБА_1, довіреність від 02.02.2015 року

від відповідача – не з’явився;

від третьої особи – не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: публічне акціонерне товариство “Електромонтаж” звернулось з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтаж-470” (далі – товариство, ТОВ “Електромонтаж-470”) про визнання недійсним рішення загальних зборів від 19.12.2003 року, що оформлене протоколом №3.

Ухвалою від 20.09.2017 року порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору дочірнє підприємство “Електромонтаж-470”, судове засідання призначено на 04.10.2017 року за участю представників сторін.

Ухвалою суду від 04.10.2017 року розгляд справи відкладено на 24.10.2017 року.

Ухвалою від 17.10.2017 року судове засідання, призначене на 24.10.2017 року, вирішено проводити в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Одеської області.

У судовому засіданні 24.10.2017 року оголошено перерву до 07.11.2017 року.

Ухвалою суду від 07.11.2017 року частково задоволено клопотання представника позивача про забезпечення (витребування) доказів та відкладено розгляд справи на 17.11.2017 року.

Державний реєстратор відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичного управління Чернівецької міської ради у судовому засіданні 17.11.2017 року надав суду для огляду оригінал реєстраційної справи товариства з обмеженою відповідальністю “Електромонтаж-470” та витребувані ухвалою суду від 07.11.2017 року документи, які оглянуті суддею, про що зроблені відповідні відмітки на досліджених документах.

Ухвалою суду від 17.11.2017 року продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 30.11.2017 року.

У зв’язку з неявкою позивача ухвалою суду від 30.11.2017 року розгляд справи відкладено на 11.12.2017 року, судове засідання призначено в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Господарському суду Одеської області.

Розглянувши подані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Електромонтаж” на підставі рішення загальних зборів від 28.04.2011 року (протокол №04/2011) та на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінило тип і назву з закритого на публічне акціонерне товариство (п. 1.3 статуту позивача в редакції від 29.09.2013 року).

Відповідно до п. 1.2 статуту (в редакції від 09.04.1998 року), зареєстрованого Торгово-реєстраційною палатою Тернопільської міської ради 16.07.1999 року, дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» (далі- підприємство) створене закритим акціонерним товариством «Електромонтаж».

За згодою засновника підприємство має право:

- виступати засновником або учасником підприємств будь-якої форми власності та організаційно-правових форм, об’єднань, господарських товариств (п. 4.1.4 статуту дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» в редакції від 09.04.1998 року);

- відчужувати майно усіма засобами, передбаченими чинним законодавством (п. 4.1.6 статуту дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» в редакції від 09.04.1998 року).

З Витягу з протоколу №9 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» від 05.04.2001 року вбачається, що позивач надав згоду на створення ТзОВ із змішаним складом засновників Тернопільським дочірнім підприємством «Електромонтаж-470» в м. Чернівці:

- з одного боку - дочірнє підприємство «Електромонтаж – 470», як юридична особа,

- з другого – бажаючі фізичні особи із складу акціонерів ЗАТ «Електромонтаж».

В подальшому, як встановлено судовим слуханням та підтверджується наявною в матеріалах справи копією довіреності АЕР №422139 від 05.03.2002 року, що посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_2, дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» уповноважило гр. ОСОБА_3 представляти інтереси підприємства з усіх питань, пов’язаних із створенням та реєстрацією товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», у відповідних державних органах, в тому числі в дозвільній системі. Вищевказана довіреність видана без права передовір’я терміном на три роки.

На виконання наданих дочірнім підприємством «Електромонтаж-470» повноважень гр. ОСОБА_3, разом з гр. ОСОБА_4 та гр. ОСОБА_5, 05.03.2002 року підписали установчий договір про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», який зареєстрований в Ліцензійно-реєстраційній палаті Чернівецької міської ради 12.03.2002 року.

Пунктом 8.4.4 статуту дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» (в редакції від 09.04.1998 року) передбачено, що директор підприємства має право діяти без особливого доручення від імені підприємства, представляти його у відносинах з іншими юридичними і фізичними особами, укладати договори, видавати доручення, відкривати рахунки в банківських установах.

Згідно пункту 2.4 установчого договору про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470» від 05.03.2002 року, учасникам належить право спільної (часткової) власності на майно товариства. Правова регламентація спільної власності учасників здійснюється у відповідності з нормами цивільного права, що регулюють режим спільної (часткової власності).

Як вбачається зі статуту товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», затвердженого Протоколом зборів учасників товариства №1 від 05.03.2002 року, зареєстрованого в Ліцензійно-реєстраційній палаті Чернівецької міської ради 12.03.2002 року, для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд у сумі 16000 грн. Статутний фонд складається з 100 часток по 160 грн. кожна.

Учасники мають у статутному фонді:

ДП «Електромонтаж-470» - 640 грн., що складає 4 частки;

ОСОБА_4 – 7680 грн., що складає 48 часток;

ОСОБА_5 - 7680 грн., що складає 48 часток (п. 3.1, 3.2 статуту)

Пунктом 5.1 статуту передбачено, що вищим органом управління товариства є збори учасників, які складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у зборах, сповістивши про це голову товариства, а також передати свої повноваження на зборах другому учаснику або його представникові.

Учасники мають кількість голосів пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Проведення зборів оформляється протоколом.

Збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники або їх представники, що володіють не менш 60% голосів, а з питань зазначених в п. п. а), б), з) ст. 5.6 - якщо на зборах присутні всі учасники або їх представники. (п 5.3 статуту)

Згідно статті 5.5 статуту про проведення зборів учасники повідомляються письмово головою товариства з зазначенням часу, місця проведення зборів і порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання зборів. Будь-хто з учасників має право вимагати розгляду питання на зборах за умови, що воно ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів.

Не пізніш як за 7 днів до скликання зборів учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, пов'язаними з порядком денним. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пунктом з) статті 5.7 статуту передбачено, що до компетенції зборів учасників відноситься вирішення питання щодо виключення учасника з товариства. В свою чергу вирішення питання передбаченого пунктом з) вищевказаної статті необхідна одностайність у зборах. Крім того при вирішенні питання про виключення учасника, останній в голосуванні участі не приймає.

Виконавчим органом товариства є директор, який обирається або призначається на зборах учасників. Директором може бути один із учасників.

З директором може укладатися контракт, який від імені товариства підписує голова товариства.

Директор вирішує всі питання діяльності товариства за винятком тих, що віднесені цим статутом до компетенції зборів учасників. Збори учасників можуть винести рішення про передачу до компетенції директора частини повноважень, що належать їм (п. 5.7, 5.8 статуту).

Як вбачається з п. 2 Витягу з протоколу №11 від 26.03.2003 року загальні збори акціонерів Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» надали згоду на вихід ДП «Електромонтаж-470» ЗАТ «Електоромонтаж» з числа учасників ТОВ «Електромонтаж-470».

Оригінал даного витягу оглянуто у судовому засіданні, його належним чином завірену копію долучено до матеріалів справи.

Доказів визнання недійсним рішення загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» щодо надання згоди на вихід ДП «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» з числа учасників ТОВ «Електромонтаж-470», що оформлене протоколом №11 від 26.03.2003 року, суду не надано.

В подальшому, 19.12.2003 року відбулись збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», на яких були присутні директор дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» ОСОБА_5, гр. ОСОБА_6 та гр. ОСОБА_7

На даних зборах вирішено:

- задовольнити заяву дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» про вихід з числа учасників товариства;

- зобов’язати головного бухгалтера в місячний строк здійснити розрахунки з вибувшим Учасником виплативши йому внесок до статутного фонду в грошовій формі за рахунок коштів, довнесеними учасниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Враховуючи, що доказів спростування повноважень гр. ОСОБА_5 як директора дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» не надано, суд виходить з того, гр. ОСОБА_5 мав право подати заяву про вихід підприємства зі складу учасників товариства.

У той самий час, суд відхиляє посилання позивача на те, що виключно гр. ОСОБА_3 мав право представляти інтереси дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» на зборах учасників товариства, оскільки, як встановлено вище, дочірнє підприємство «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» уповноважило гр. ОСОБА_3 представляти інтереси підприємства виключно з питань, пов’язаних із створенням та реєстрацією товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470».

Спірне рішення зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470» оформлене протоколом №3.

Доказів дотримання передбаченого статутом і законом порядку організації та проведення зборів учасників товариства, що відбулись 19.12.2003 року, суду не надано.

При цьому, представник відповідача пояснив, що дані докази відсутні на товаристві внаслідок спливу понад 13 років часу.

В подальшому, угодою №1 про внесення змін до Установчого договору про створення і діяльність товариства з обмеженою відповідальністю «Електромонтаж-470», зареєстрованою 29.12.2003 року Ліцензійно-реєстраційною палатою Чернівецької міської ради, пункт 2.5 викладено в наступній редакції: «Учасники мають у статутному фонді:

ОСОБА_4 – 8000 грн., що складає 50 часток;

ОСОБА_5 - 8000 грн., що складає 50 часток»

Згідно Свідоцтва про смерть серії 1-БВ №209391 - 01.06.2013 року ОСОБА_5 помер, про що складено відповідний запис.

Як встановлено судовим слуханням, представнику позивача стало відомо про спірне рішення зборів учасників відповідача після 21.11.2014 року, під час ознайомлення в Одеському апеляційному господарському суді з матеріалами справи №9/109-06-3439. Доказів іншого суду не надано.

В пункті 1.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» зазначено, що за змістом положень пункту 4 частини першої статті 12 ГПК України, статті 167 ГК України, статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства" сторонами у корпоративному спорі є:

1) юридична особа та її учасник (засновник, акціонер, член), у тому числі учасник, який вибув;

2) учасники (засновники, акціонери, члени) юридичної особи.

Учасник, який вибув зі складу юридичної особи, може бути стороною корпоративного спору щодо визначення та стягнення належної йому до сплати вартості частки майна юридичної особи, про визнання недійсними рішень про виключення його зі складу юридичної особи, а також про визнання недійсними інших рішень юридичної особи, якщо ці рішення прийняті в період до виходу (виключення) учасника, а відповідні вимоги обґрунтовуються порушенням його корпоративних прав на момент прийняття такого рішення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини першої статті 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Закону України «Про господарські товариства» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Статтею 97 ЦК України передбачено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариства є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно ч. 1 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зазначено, що підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Пунктом 2.8 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 року №4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин», передбачено, що у судовому порядку недійсним може бути визнано рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи, а не протокол загальних зборів. Протокол є документом, який фіксує факт прийняття рішення загальними зборами, і не є актом за змістом статті 20 ГК України. Тому господарські суди мають відмовляти в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним протоколу загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи.

Пунктами 17, 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зокрема зазначено, що рішення загальних зборів учасників є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.

Згідно п. 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом відповідного права або охоронюваного законом інтересу, а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).

За таких обставин справи та враховуючи, що:

- рішенням загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства «Електромонтаж» від 26.03.2003 року надано згоду на вихід дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» з числа учасників ТОВ «Електромонтаж-470»,

- директор дочірнього підприємства «Електромонтаж-470» Закритого акціонерного товариства «Електоромонтаж» гр. ОСОБА_5 мав усі необхідні повноваження подавати заяву про вихід дочірнього підприємства з числа учасників ТОВ «Електромонтаж-470,

суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не надано доказів того, що спірним рішенням зборів учасників ТОВ «Електромонтаж-470 порушено його права та законні інтереси, у зв’язку з чим у задоволенні позову слід відмовити, судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити

Повне рішення складено та підписано 15.12.2017 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для його оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв