Рішення № 71026026, 05.12.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2017Справа №910/2983/16Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

ОСОБА_2

ОСОБА_3

про стягнення 862 188,59 дол. США.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 658-ЮД1 від 27.10.2017 р.;

від відповідача: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № б/н від 31.05.2017 р.;

від третьої особи-1: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 444 від 01.06.2017 р.;

від третьої особи-2: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 791 від 06.09.2017 р.;

від третьої особи-3: ОСОБА_4 - представник за довіреністю № 789 від 06.09.2017 р.;

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" про стягнення 862 188,59 дол. США.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 26.12.2007 року між ним та відповідачем укладено генеральний договір про надання послуг № BL742.

26.12.2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № BL742-К/1 до генерального договору про надання послуг № BL742, відповідно до умов якої відповідачу надавався кредит у сумі 900 000,00 дол. США, строком на 240 місяців, до 01.12.2027 року, зі сплатою 12% річних.

У зв'язку з порушенням зобов'язань, встановлених генеральним договором, додатковою угодою щодо сплати процентів у позичальника виник обов'язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти.

У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості станом на 21.08.2015 року в розмірі 862 188,59 грн. дол. США, яка складається з: заборгованість по кредиту - 781 812,34 дол. США, відсотки - 78 246,22 дол. США, підвищені відсотки - 2 130,03 дол. США.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.02.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 22.03.2016 року.

В судове засідання 22.03.2016 року представники сторін не з'явилися, вимоги ухвали суду від 24.02.2016 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 36586838, 01030 36586862 відповідно.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.03.2016 р. розгляд справи відкладено на 11.04.2016 р.

В судовому засідання 11.04.2016 р. представники відповідача подав клопотання про витребування доказів по справі та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 24.02.2016 р.

Представники відповідача не виконали вимоги ухвали суду від 24.02.2016 р.

Представники сторін подали клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Суд задовольнив клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.2017 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1. Розгляд справ відкладено на 17.05.2016 року.

В судовому засіданні 17.05.2016 року представник відповідача подав клопотання про витребування доказів по справі.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання.

Представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 11.04.2016 р.

Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 24.02.2016 р.

Суд зобов'язав представника позивача надати суду оригінал договору на відкриття валютного рахунку та пояснення щодо зміни процентної ставки та виконати вимоги ухвали суду від 11.04.2016 р.

В судовому засіданні оголошено перерву до 30.05.2016 року.

В судове засідання 30.05.2016 року представник позивача не з'явився, витребувані судом документи не надав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 17.05.16 р.

Представник відповідача подав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, витребування доказів та відзив на позов.

Представник третьої особи не заперечував.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.05.2016 року клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьої особи задоволено. Залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1). Розгляд справи відкладено на 13.06.2016 року.

09.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про витребування доказів по справі.

09.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва ОСОБА_3 подала заяву про вступ в страву, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору, позовну заяву третьої особи з самостійними вимогами.

10.06.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав зустрічну позовну заяву.

В судовому засіданні 13.06.2016 р. представники відповідача підтримали подане клопотання про витребування доказів.

Представники позивача та третіх осіб 1, 2 не заперечували проти даного клопотання про витребування доказів по справі.

Суд задовольнив клопотання відповідача про витребування доказів по справі.

Представник позивача надав суду оригінали документів для огляду.

Суд оглянув надані оригінали документів позивачем.

Представники відповідача оглянули надані оригінали документів.

Суд відмовив у прийнятті позовної заяви ОСОБА_3 про вступ в страву, як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору.

Представник третьої особи 1 заявив усне клопотання про витребування доказів по справі: генеральну ліцензію на продаж іноземної валюти.

Представники позивача, відповідача та третьої особи 2 не заперечували проти клопотання третьої особи 1.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.06.2016 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (АДРЕСА_2). Розгляд справи відкладено на 05.07.2016 року.

01.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про витребування доказів по справі.

04.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про призначення судової експертизи, документи по справі.

05.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав зустрічну позовну заяву.

В судове засідання 05.07.2016 р. представник третьої особи 2 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представники відповідача заявили клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представники відповідача підтримали клопотання про витребування доказів по справі.

Представник позивача виніс дане клопотання на розсуд суду.

Представник позивача надав суду письмові пояснення по справі та додаткові документи по справі: меморіальний ордер та заявку на продаж валют.

Представник позивача не надав суду договір № 26000000017720 від 19.12.2007 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представники відповідача та третіх осіб 1, 3 заперечували проти позову та просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.07.2016 року розгляд справи відкладено на 12.07.2016 року.

07.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав документи по справі.

08.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про витребування доказів.

11.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, клопотання про витребування доказів.

11.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа 1 подала клопотання про забезпечення доказів.

В судовому засіданні 12.07.2016 р. представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Представники третіх осіб 1, 2 підтримали клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи.

13.07.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав доповнення до заяви про забезпечення доказів шляхом призначення судової економічної експертизи.

Ухвалами господарського суду міста Києва від 12.07.2016 року призначено судову економічну експертизу та зупинено провадження у справі № 910/2983/16 до одержання результатів експертизи.

26.05.2017 року до загального відділу діловодства господарського суду м. Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №12132/16-45 від 15.05.2017 року з матеріалами справи № 910/2983/16.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.06.2017 р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 27.06.2017 р.

27.06.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав пояснення по справі.

В судове засідання 26.06.2017 р. представники третіх осіб 1, 2, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 01.06.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Представник позивача надав суду додаткові пояснення по справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2017 року розгляд справи відкладено на 31.07.2017 року.

В судовому засіданні 31.07.2017 року представник відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи для врегулювання спору мирним шляхом.

Представник позивача заперечував проти клопотання позивача.

В судовому засіданні оголошено перерву до 05.09.2017 року.

В судових засіданнях 05.09.2017 року, 18.09.2017 року оголошувались перерви.

18.09.2017 року відповідачем до канцелярії суду подано клопотання щодо дослідження доказів та клопотання про виклик судового експерта.

02.10.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав документи по справі.

У судовому засіданні 03.10.2017 р. представник позивача підтримав подане клопотання про виклик судового експерта. Представник відповідача не заперечив проти клопотання про виклик судового експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2017 року розгляд справи відкладено на 24.10.2017 року. Викликано в судове засідання судового експерта Пирожнікову Т.Л. для роз'яснення питань по висновку № 12132/16-45 за результатами проведення судової будівельної-економічної експертизи.

У судове засідання 24.10.2017 р. представники третіх осіб 2, 3 та судовий експерт не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.10.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується формуляром (протоколом) судового засідання від 03.10.2017 р. та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39297160 відповідно.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2017 року розгляд справи відкладено на 14.11.2017 року.

У судове засідання 14.11.2017 р. представники третіх осіб 2, 3 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 03.10.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Сторонами ставились запитання судовому експерті по судово-економічній експертизі.

Судовий експерт Пирожнікова Т.Л. дала відповіді на поставлені запитання представниками позивача та відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.11.2017 року розгляд справи відкладено на 05.12.2017 року.

05.12.2017 року до канцелярії суду відповідач подав клопотання про призначення додаткової судової економічної експертизи.

В судовому засіданні 05.12.2017 року представник відповідача підтримав подане клопотання про призначення судової експертизи.

Представник позивача не заперечував.

Суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Представник третіх осіб 1, 2, 3 заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк"(банк) правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" та товариством з обмеженою відповідальністю "Орізон" (позичальник) укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № BL742.

Відповідно до п.1.1 генерального договору, банк зобов'язується надавати позичальнику кредитні послуги у валютах, вказаних в цьому договорі, в рамках ліміту, встановленого в базовій валюті, що дорівнює 900 000,00 (дев'ятсот тисяч) доларів США, у порядку і на умовах, зазначених у цьому договорі.

Ліміт договору розраховується в базовій валюті незалежно від валюти кредитних послуг, що надаватимуться. Валютою кредитної послуги можуть бути: долар США (USD), та або гривня України (UAH) та/або швейцарські франки (CHF) (п.1.1.2 договору).

Згідно з п.1.1.3 генерального договору, базовою валютою за даним договором є долар США (USD). Під базовою валютою розуміється валюта, в яку перераховуються суми наданих та/або запитаних до отримання кредитних послуг в різних валютах даного договору, для розрахунку ліміту договору.

Відповідно до п.1.2.1 генерального договору, позичальник повинен виконати свої зобов'язання по поверненню в повному обсязі використаної суми ліміту за цим договором не пізніше 01 грудня 2027 року, і виконати всі зобов'язання, передбачені індивідуальними угодами в терміни, встановлені індивідуальними угодами, але в будь-якому випадку терміни виконання зобов'язань позичальника за індивідуальними угодами не повинні перевищувати термін, передбачений цим пунктом договору, якщо тільки не застосовується інший короткий термін виконання зобов'язань, встановлений цим договором та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

Пунктом 1.1.1 генерального договору, умови і порядок надання, сума, строк і порядок виконання зобов'язань, розмір і порядок плати за кредитні послуги стосовно кожної кредитної послуги в межах цього договору оформлюється додатковою угодою до цього договору у формі окремої індивідуальної угоди ( надалі - індивідуальна угода), що є невід'ємною частиною цього договору.

26.12.2007 року між відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк"(банк) та товариством з обмеженою відповідальністю "Орізон" (позичальник) укладено додаткову угоду № BL742-К/1 до генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року, відповідно до умов якої банк зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в сумі 900 000,00 (дев'ятсот тисяч) доларів США, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредитні кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у даній індивідуальній угоді.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди, фактичне надання кредитних коштів має бути здійснене протягом 5 календарних днів, починаючи з дня підписання обома сторонами індивідуальної угоди та графіку погашення кредиту - додаток №1 до неї (далі - «Графік погашення кредиту»).

Згідно з п.2.2 додаткової угоди, позичальник зобов'язаний повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до цієї індивідуальної угоди, якщо тільки не застосовується інший (коротший) термін повернення кредиту відповідно до умов генерального договору та/або цієї індивідуальної угоди та/або згідно умов відповідної угоди сторін.

При цьому, сторони погодили, що:

- терміном погашення кожного щомісячного ануїтетного платежу за графіком погашення кредиту за графіком погашення кредиту вважається останній робочий день, що передує 01 числу кожного календарного місяця строку кредитування, протягом якого постачальник зобов'язаний сплатити ануїтетний платіж,

- першим днем прострочення сплати суми щомісячного ануїтетного платежу вважається 01 число кожного поточного календарного місяця строку кредитування згідно погашення кредиту.

Відповідно до п.4 додаткової угоди, цільове призначення (мета) кредиту: купівля нерухомості.

Я зазначено позивачем, що на виконання умов договору позивачем надано кредит в розмірі 900 000,00 доларів США.

Відповідачем не заперечується факт отримання коштів, проте заперечував щодо отримання коштів в доларах США.

Проте, в матеріалах справи наявна копія рішення КК щодо прийнятих умов кредитування (позивача) від 17.12.2007 (по заявці BL від 19.11.2007), з якої вбачається що позивачем прийнято рішення про видачу кредиту на купівлю нерухомості в розмірі 900 000,00 USD строком 240 місяців та з процентною ставкою 12,00.

Відповідно до банківської виписки по рахунку №26000000017720 USD ТОВ «Орізон» за 27.12.2007, ВАТ «Банк Універсальний» надано кошти в розмірі 900 000,00 призначення платежу: надання кредиту згідно договору BL 742 від 26/12/2007. У виписці зазначено (в графі дебет), що 891 090,00 - кошти на продаж валюти на МРВ по курсу 4,98 зг заяви №1 від 27/12/07, 8 910,00 - облік неамортизованого дисконту при наданні кредиту згідно договору BL 742 від 26/12/2007.

Матеріали справи містять два меморіальних ордери №013419USD000018 від 27.12.2007р. про перерахування на рахунок №26000000017720 ТОВ «Орізон» коштів в розмірі 900 000,00 дол. США, (4 545 000,99 грн.) з призначення платежу: надання кредиту згідно договору BL742-К/1 від 27/12/2007 та з призначення платежу: надання кредиту згідно договору №№26000000017720 від 19/12/2007.

Суд зазначає, що відповідно до п. 1.19-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

В матеріалах справи наявний договір №DА9713 банківського обслуговування суб'єкта господарювання від 19.12.2007 року, укладений між сторонами з якого вбачається, що банк відкрив ТОВ «Орізон» банківські рахунки для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

На виконання вищезазначеного договору позивачем відкрито на ім'я ТОВ «Орізон» рахунки 26004000017715 та 26000000017720, що підтверджується заявами-підтвердження.

З довідки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного Управління ДФС у м. Києві вбачається що станом на 27.05.2016 р. у ТОВ «Орізон» наявні розрахункові рахунки ПАТ «Універсал Банк» №26000000017720 ( 840 - доларах США, дата відкриття - 20.12.2007), 26004000017715 (980 - українська гривня, дата відкриття 20.12.2007, дата закриття 03.10.2004).

У заявці на продаж іноземної валюти від 27.12.2007 року зазначено, що ТОВ «Орізон» в особі ОСОБА_1 доручає відповідачу від свого імені та за рахунок (ТОВ «Орізон») продати кошти в іноземній валюті (продаж кредитних коштів): 891 090,00 долари США, за курсом продажу іноземної валюти - курсу уповноваженого банку, та доручено дебетувати поточний рахунок у іноземній валюті у ВАТ «Універсал Банк» №26000000017720 USD та кошти в національній валюті зарахувати на рахунок №26004000017715 у ВАТ «Універсал Банк».

З виписки з 01/12/2007 по 31/12/2007 по рахунку 26004000017715 ТОВ «Орізон» вбачається, що кошти в розмірі 4 428 752,94 грн. (кошти від продажу валюти на МВР по курсу 4,98 зг заяви №1 від 26/12/07) були потрачені на купівлю квартир зг. договору куп.-прод 1 262 500,00 грн. (кореспондент:ОСОБА_6), 1 262 500,00 грн. ( кореспондент: ОСОБА_7, 1 903 752,00 грн. (кореспондент: ОСОБА_8).

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що позивачем надано відповідачу кредит в розмірі 900 000,00 дол. США, який було перераховано на рахунок №26000000017720 ТОВ «Орізон» у ПАТ «Універсал Банк», та в подальшому зазначені кошти в іноземній валюті були продані в гривні та зараховані на поточний рахунок відповідача №26004000017715 (гривневий) у ВАТ «Універсал Банк».

Також, суд звертає увагу на те, що між сторонами додаткової угоди № BL742-К/1 від 26.12.2007р. до генерального договору про надання кредитних послуг № BL742 від 26.12.2007 року підписано Графік погашення (додаток №1 до додаткової угоди № BL742-К/1 від 26.12.2007р.), в якому зазначено, що сума кредиту 900 000, валюта: долари США, дата видачі 27.12.2007, строк кредиту 240, річна ставка - 12,00%, комісія банку: 8910, сума платежів 2 384 331, в. т.ч. проценти 1 484 331, % подорожання - 165%. В зазначено графіку помісячно розраховано суму платежу (кредит та відсотки).

Пунктом 3.3 додаткової угоди передбачено, що позичальник згідно умов цієї індивідуальної угоди сплачує банку винагороду за надання кредиту у розмірі 0,99% від суми кредиту.

Щодо твердження відповідача про те, що у позивача відсутнє право надання кредитів в іноземній валюті станом на грудень 2007 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Разом з тим, визначаючи правовий статус гривні, вказана норма Основного Закону не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Тобто відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, в той час коли обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю, є Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (далі - Декрет КМУ).

Відповідно до статті 5 Декрету, Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Статті 47 та 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до п. п. в), г) ч. 4 ст. 5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо:

- надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

- використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

У відповідності до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

З огляду на викладені положення вбачається, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору, а банк, як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Аналогічний висновок міститься в постановах Вищого господарського суду України від 05.11.2011 у справі №11/111 та від 31.01.2012 у справі №28/165пд.

Із матеріалів справи вбачається, що при укладенні спірного договору банк діяв на підставі виданих йому Національним банком України банківської ліцензії №92 від 07.12.2007 на право здійснювати банківські операції, визначені ч. 1 та п.п. 5-11 ч. 2 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та дозволу №92-1 від 07.12.2007 з додатком до нього на право здійснення операцій, визначених п.п. 1-4 ч. 2 та ч. 4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

З огляду на викладене, укладаючи договір банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто здійснювати кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії, а посилання позивача на обов'язковість отримання ним індивідуальної ліцензії Національного банку України для здійснення платежів на погашення кредиту відповідно вимог підпункту "г" пункту 4 статті 5 Декрету є безпідставним.

Більш того, в силу положень пункту 1.3 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49 операція по видачі кредиту та його поверненню не є операцією, що передбачає реалізацію функції грошових коштів як засобу платежу, а отже, ця операція не потребує наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Відповідно до п.1.3 генерального договору, за надання кредитних послуг позичальник сплачує банку плату за кредитні послуги. При наданні кожної кредитної послуги плата за таку кредитну послугу визначається у відповідних Індивідуальних угодах, що є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п.3.1 додаткової угоди, за користування кредитними коштами у межах встановленого строку кредитування цієї індивідуальної угоди встановлюється процентна ставка в розмірі 12,0% річних (далі - базова процентна ставка).

За користування кредитними коштами понад строк (або термін погашення за графіком погашення кредиту), встановлений генеральним договором та/або цією індивідуальною угодою, процентна ставка встановлюється в розмірі 24% річних (надалі по тексту «підвищена процентна ставка»).

Розмір такої підвищеної процентної ставки застосовуються до всієї простроченої суми основного боргу позичальника. Нарахування та облік таких процентів банк здійснює відповідно до умов генерального договору та цієї індивідуальної угоди та вимог чинного законодавства України, зокрема нормативних актів НБУ (п.3.2 додаткової угоди).

Листом позивач повідомив відповідача про те, що у зв'язку з останніми тенденціями у фінансовій сфері та економічною ситуацією в Україні загалом та відповідно до умов укладеного кредитного договору, ВАТ «Універсал Банк» вимушений змінити процентну ставку за користування кредитними коштами. починаючи з 26 серпня 2008 року за користування кредитними коштами встановлюється нові процентні ставки: базова процентна ставка 14,50% річних, підвищена процентна ставка 29,00% річних (у разі прострочення платежу).

Вищезазначений лист направлений позивачу 11.07.2008 року, що підтверджується списком згрупованих рекомендованих відправлень №039150421484.

Пунктом 5.1 генерального договору передбачено, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, статті 651 Цивільного кодексу України сторони погодили, що протягом дії цього договору банк може змінити розміри процентних ставок в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, зокрема, настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ.

Відповідно до п.5.2 генерального договору, сторони погодили, що при настанні обставин, передбачених п.5.1 банк може збільшити розміри процентних ставок в наступному порядку:

- про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням розміру, позичальник повідомляється шляхом направлення йому банком поштою відповідно рекомендованого листа (повідомлення),

- така нова процентна ставка починає діяти через 45 (сорок п'ять) календарних днів з дати відправлення банком позичальнику повідомлення, при цьому, банк застосовує таку процентну ставку без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до договору.

Згідно з п.1.3.2 генерального договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів «факт/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку та перерахування їх на поточний рахунок позичальника у відповідній валюті, вказаний у відповідній індивідуальній угоді до цього договору, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредитної послуги вважається одним днем.

Пунктом 3.5 додаткової угоди передбачено, що нарахування процентів здійснюється щоденно за методом нарахування процентів «факт/360», починаючи з дати списання коштів із позичкового рахунку, до дати повного погашення кредиту. Проценти нараховуються на фактичний залишок заборгованості, виходячи з фактичної кількості днів у місяці й 360 днів у році. Для розрахунку процентів день надання та день погашення кредитної послуги вважається одним днем.

Позичальник зобов'язується у строк, визначений цим договором та окремими індивідуальними угодами, виконати свої зобов'язання по своєчасному поверненню заборгованості позичальника перед банком, а також сплачувати плату за кредитні послуги на рахунок банку відповідно до умов цього договору та індивідуальних угод, що є невід'ємною частиною цього договору (п.3.4.2 генерального договору).

09.05.2015 року позивачем на адресу відповідача направлено вимогу (повідомлення від 06.05.2015) в якій зазначено, що позичальник не сплачує заборгованість по кредиту та нарахованих по ньому процентах, чим порушує прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором. станом на дату цієї вимоги розмір заборгованості позичальника по справі кредиту та нарахованих процентах за кредитним договором становить 833 666,81 доларів США, з яких: 14 844,72 - прострочена заборгованість за кредитом, 766 967,62 - строкова сума заборгованості за кредитом, 51 854,47 - відсотки/комісія, нараховані за користування кредитними коштами. у зв'язку з чим, банк вимагав від позичальника, з моменту отримання цієї вимоги, негайно сплатити прострочену заборгованість за кредитним договором, проценти, нараховані за користування кредитними коштами, та штрафні санкції за порушення виконання зобов'язань. У випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визначається банком таким, що настав достроково на тридцятий день з моменту отримання цієї вимоги.

Вищезазначена вимога направлена на адресу відповідача 09.05.2015 року та отримана останнім 14.05.2015 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0531518772312.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Банк, керуючись чинним законодавством України, зокрема, ст.. 611 Цивільного кодексу України, має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення в порядку, у разі, зокрема:порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань за цим договором.

В разі прострочення конання зобов'язань позичальника за будь-якою з кредитних послуг, наданих банком за умовами цього договору та відповідної індивідуальної угоди, банк також має право вимагати від позичальника дострокового повернення всієї наданої йому суми кредиту та сплати за кредит за всіма кредитними послугами, наданими банком в межах дії цього договору, змінившись при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

В разі порушення позичальником нового (дострокового) терміну повернення всієї наданої суми кредиту та/або сплати за кредит за договором, вважається, що такий позичальник користується кредитом понад строк, встановлений цим договором, при цьому, починаючи з наступного робочого дня, сума такого кредиту вважається простроченою сумою основного боргу, а сума плати за кредит - відповідно простроченими процентами (п.6.1 генерального договору).

Звертаючись з позовом позивач просить стягнути з відповідача заборгованість станом на 21.08.2015 року в розмірі 862 188,59 дол. США, з якої заборгованість по кредиту - 781 812,34 дол. США, відсотки - 78 246,22 дол. США, підвищені відсотки - 2 130,03 дол. США.

Відповідачем підтверджено факт сплати по кредиту в розмірі 6 747 756,71 грн.

Будь-яких інших доказів сплати по генеральному договору та додатковій угоді матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Враховуючи вищезазначене, станом на 21.08.2015 року факт наявності заборгованості за договором по кредиту в розмірі 781 812,34 дол. США, заборгованості по відсоткам в розмірі 78 246,22 дол. США, заборгованості по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130,03 дол. США відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та позичальником не спростований.

Судом не береться до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 12132/16-45 від 15.05.2017 року, оскільки в ньому фактично надано юридична та правова оцінка (вирішення якої чинним законодавством віднесено до компетенції суду), а не роз'яснено питання, які виникли при вирішення даного спору.

Відповідно до ч. 5 статті 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Стаття 43 ГПК України передбачає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В п. 18 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" №4 від 23.03.2012 року роз'яснено, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ч.2 ст. 35, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Орізон" (02068, м. Київ, вулиця А.Ахматової, будинок 13-В, ідентифікаційний код: 22919904) на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, будинок 54/19, ідентифікаційний код: 21133352) заборгованість по кредиту в розмірі 781 812 (сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот дванадцять) дол. США 34 центів, заборгованість по відсоткам в розмірі 78 246 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок шість) дол. США 22 центів, заборгованість по підвищеним відсоткам в розмірі 2 130 (дві тисячі сто тридцять) дол. США 03 центів та судовий збір в розмірі 206 700 (двісті шість тисяч сімсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 14.12.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий